USS Rhode Island (BB-17)
«Род-Айленд» (англ. USS Rhode Island (BB-17) — американський пре-дредноут типу «Вірджинія» та перший корабель військово-морських сил США, названий на честь штату Род-Айленд.
| «Род-Айленд» | ||
|---|---|---|
| USS Rhode Island (BB-17) | ||
 | ||
| Пре-дредноут «Род-Айленд» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Пре-дредноут типу «Вірджинія» | |
| Держава прапора |  Сполучені Штати Америки
| |
| На честь | другий корабель флоту «Род-Айленд», названий на честь однойменного штату | |
| Корабельня |  Fore River Shipyard, Квінсі
| |
| Закладено | 1 травня 1902 | |
| Спущено на воду | 17 травня 1904 | |
| Введено в експлуатацію | 19 лютого 1906 | |
| На службі | 1906–1920 | |
| Виведений зі складу флоту | 30 червня 1920 | |
| Статус | 1 листопада 1923 року проданий на брухт | |
| Бойовий досвід | Мексиканська революція * Американська окупація Веракруса Перша світова війна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 15 188 т (стандартна) 16 352 т (стандартна) | |
| Довжина | 134 м (загальна) | |
| Ширина | 23 м | |
| Осадка | 7 м | |
| Бронювання | Головний пояс: 152—279 мм Палуба: 50-76 мм Башти головного калібру: 305 мм Барбети: 254 мм Бойова рубка: 229 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 12 парових машин Babcock & Wilcox 2 парові котли | |
| Гвинти | 2 гвинти | |
| Потужність | 19 000 к.с. (14 000 кВт) | |
| Швидкість | 19 вузлів (35 км/год) | |
| Екіпаж | 812 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 (2 × 2) × 330-мм гармати 12"/40 8 (4 × 2) × 203-мм гармат 8"/45 12 × 152-мм гармат 6"/50 20 × 76-мм універсальних гармат 3"/50 12 × 47-мм гармат QF 3-pounder Hotchkiss | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 × 533-мм торпедних апарати | |
«Род-Айленд» був закладений 1 травня 1902 року на верфі компанії Fore River Shipyard у Квінсі, де 17 травня 1904 року корабель був спущений на воду. 19 лютого 1906 року він увійшов до складу ВМС США.
Історія служби
ред.
Найбільш значущою подією у проходженні служби «Род-Айленда» був похід «Великого Білого флоту», який за підтримки суден забезпечення за наказом Президента США Т. Рузвельта у 1907 році здійснив навколосвітню подорож, продемонструвавши усьому світові зрослу міць та силу американського флоту. 17 грудня флот, до якого входили майже усі американські лінійні кораблі того часу[Прим. 1][1], виплив з Гемптон-Роудс і здійснив перехід на південь до Карибського басейну, а потім до Південної Америки, зупиняючись у Порт-оф-Спейн, Ріо-де-Жанейро, Пунта-Аренас та Вальпараїсо серед інших міст. Після прибуття до західного узбережжя Мексики в березні 1908 року флот провів три тижні, тренуючись у бойових стрільбах корабельної артилерії.
Потім флот відновив подорож уздовж Тихоокеанського узбережжя Америки, зупинившись у Сан-Франциско та Сіетлі, а потім перетнувши Тихий океан до Австралії, по дорозі зупинившись на Гаваях. Зупинки в південній частині Тихого океану включали Мельбурн, Сідней та Окленд.
Після Австралії флот повернув на північ до Філіппін, зупинившись у Манілі, а потім продовжив рух до Японії, де в Йокогамі відбулася церемонія привітання. У листопаді в Субік-Бей на Філіппінах протягом трьох тижнів проходили морські навчання. 6 грудня американські кораблі пройшли Сінгапур і увійшли в Індійський океан. У Коломбо флот поповнив запаси вугілля, перш ніж вирушити до Суецького каналу і знову поповнив свої льохи вугіллям у Порт-Саїді. Флот відвідав кілька середземноморських портів, перш ніж зупинитися в Гібралтарі, де міжнародний флот британських, російських, французьких та голландських військових кораблів привітав американців[Прим. 2]. Потім американські кораблі перетнули Атлантику, щоб повернутися на Гемптон-Роудс 22 лютого 1909 року, подолавши 46 729 морських миль (86 542 км). Там Теодор Рузвельт провів військово-морський огляд свого флоту.
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- ↑ Склад «Великого Білого флоту»: пре-дредноути «Коннектикут», «Канзас», «Вермонт», «Луїзіана», «Джорджія», «Нью-Джерсі», «Род-Айленд», «Вірджинія», «Міннесота», «Мен», «Міссурі», «Огайо», «Алабама», «Іллінойс», «Кірсадж», «Кентуккі»; ескадрені міноносці «Гопкінс», «Стюарт», «Галл», «Тракстон», «Лоуренс», «Віппл», «Арет'юза»; допоміжні військові судна «Калгоа», «Гласіер», «Пантер», «Янктон», «Реліф».
- ↑ В Гібралтарі флот вітали: британські лінкори «Албемарл», «Альбіон», крейсер «Девоншир», російські ескадрені броненосці «Слава», «Цесаревич», крейсери «Богатир», «Адмірал Макаров», «Олег» та низка голландських і французьких канонерських човнів
- Джерела
- ↑ JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
Посилання
ред.Література
ред.
- Albertson, Mark (2007). They'll Have to Follow You!: The Triumph of the Great White Fleet. Mustang, Oklahoma: Tate Publishing & Enterprises. ISBN 978-1-60462-145-7.
- Friedman, Norman (1985). U.S. Battleships: An Illustrated Design History. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-715-1.
- Reilly, John C.; Scheina, Robert L. American Battleships 1886—1923: Predreadnought Design and Construction. — Annapolis, Maryland: United States Naval Institute, 1980. — ISBN 0-87021-524-8(англ.)
- Jones, Jerry W. (1998). U.S. Battleship Operations in World War I. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-411-3.