Відкрити головне меню
Щириця біла
Amaranthus albus sl10.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Амарантові (Amaranthaceae)
Рід: Щириця (Amaranthus)
Підрід: Albersia
Вид: Щириця біла
Біноміальна назва
Amaranthus albus
L., 1759
Синоніми
Amaranthus gracilentus H.W.Kung
Amaranthus graecizans Cutanda
Amaranthus graecizans var. pubescens Uline & W.L.Bray
Amaranthus littoralis Hornem.
Amaranthus pubescens (Uline & W.L.Bray) Rydb.
Galliaria albida Bubani
Glomeraria alba (L.) Cav.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Amaranthus albus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Amaranthus albus
EOL logo.svg EOL: 585581
IPNI: 327388-2
ITIS logo.svg ITIS: 20719
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 124760
The Plant List: kew-2632650

Щириця біла[1][2] (Amaranthus albus L.) — вид рослин з роду Щириця (Amaranthus) родини Амарантових (Amaranthaceae).

Зміст

Загальна біоморфологічна характеристикаРедагувати

 
Ілюстрація щириці лободовидної у виданні Britton, N. L., and A. Brown. 1913. An illustrated flora of the northern United States, Canada and the British Possessions. 3 vols. Charles Scribner's Sons, New York. Vol. 2: 3.
 
Квітки щириці білої у збільшеному вигляді
 
Насіння щириці білої у збільшеному вигляді
 
Щириця біла в Аризоні, США

Пізній ярий однорічник. Стебло растопирено-гіллясте від основи, пряме або лежаче, гілки білуваті, голі, рідше з розсіяними короткими лускатими волосками, 20-30 (70) см заввишки, листя дрібне, 6-17 мм завдовжки і 3-8 мм завширшки, довгасто-обернено-яйцевидне або лопатоподібне, на верхівці округле або злегка виїмчасте, з вістрям 0,5-1 мм завдовжки, по краю злегка хвилясте, до основи звужене в короткий черешок, що в 2-3 рази коротше пластинки. Корінь стрижневий, проникаючий на глибину 135—200 см. Квітки тричленні, в пучках або невеликих колосовидних суцвіттях, розташовані в пазухах листків; приквітки лінійно-ланцетні, шиловидно загострені, внизу по краю плівчасті, в 1,5-2 рази перевищують квітки. Тичинок — три. Плід — обернено-яйцеподібна коробочка 1,5 мм завдовжки, насіння чорне, гладке, глянцевито блискуче, по краю з гострою облямівкою, діаметром 0,75-1 мм, 0,5-0,6 мм завтовшки. Маса 1000 насінин 0,3 г. Цвіте в липні-вересні, плодоносить у вересні-жовтні. Період біологічного спокою 6-8 місяців. Максимальна плодючість однієї рослини близько 6 млн насіння. Максимальна глибина, з якою з'являються сходи, 6-8 см. Насіння зберігає схожість у ґрунті до 40 років. Сходи з'являються при мінімальній температурі 10-12 °С і оптимальній 28-36 °С (з квітня по серпень).

Число хромосом: 2n = 32, 34.

ПоширенняРедагувати

 
Щириця біла

Майже космополітичний вид.

Природний ареалРедагувати

ІнтродукціяРедагувати

Широко інтродукована в інших регіонах світу.

В Україні росте на полях, пасовищах, особливо багато її на чорноземних та темно-каштанових ґрунтах південних посушливих областей.

ЕкологіяРедагувати

 
Зарості щириці білої біля залізничної станції в Австрії

Ксерофіт, мешкає на недостатньо вологих, легких, багатих поживними речовинами ґрунтах. Віддає перевагу дуже теплому місцеперебуванню. Відрізняється надзвичайною швидкістю розповсюдження.

Господарське значенняРедагувати

Засмічує посіви просапних та зернових культур, бавовнику, кукурудзи, сої, цукрових буряків. Рідше зустрічається на городах, у виноградниках, садах, уздовж доріг, залізничних колій, біля житла.

Захисні заходи: пожнивне лущення, міжрядна обробка, хімічна прополка.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Мальцев А. И. Сорная растительность СССР и меры борьбы с ней. Л.-М.: изд-во сельскохозяйственной литературы, журналов и плакатов, 1962. С. 172.
  • Никитин В. В. Сорные растения флоры СССР. Ленинград: Наука, 1983. 454 с.
  • Ульянова Т. Н. Сорные растения во флоре России и других стран СНГ. Санкт-Петербург: ВИР, 1998. 344 с.
  • Флора СССР, т. 6. Ред. Шишкин Б. К. М.-Л.: АН СССР, 1936. 956 с.
  • Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 5. Salicaceae — Amaranthaceae. Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1992, 312 стр. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
  • Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
  • Botanical Society of the British Isles. BSBI taxon database (on-line resource). (англ.)
  • CIBA-GEIGY, Basel, Switzerland. 1974. The CIBA-GEIGY Weed Tables. (англ.)
  • Correll, D. S. & M. C. Johnston. 1970. Manual of the vascular plants of Texas. (англ.)
  • Costea, M. & F. J. Tardif. 2003. The biology of Canadian weeds. 126. Amaranthus albus L., A. albus S. Watson and A. blitum L. Canad. J. Pl. Sci. 83:1039-1065. (англ.)
  • Erhardt, W. et al. 2008. Der große Zander: Enzyklopädie der Pflanzennamen. (нім.)
  • FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. (англ.)
  • Gleason, H. A. & A. Cronquist. 1963. Manual of vascular plants of northeastern United States and adjacent Canada. (англ.)
  • Groth, D. 2005. pers. comm. [re. Brazilian common names]. (англ.)
  • Integrated Botanical Information System (IBIS). Australian plant common name database (on-line resource). (англ.)
  • Lazarides, M. & B. Hince. 1993. CSIRO Handbook of Economic Plants of Australia. (англ.)
  • Liberty Hyde Bailey Hortorium. 1976. Hortus third. (англ.)
  • McGuffin, M., J. T. Kartesz, A. Y. Leung, & A. O. Tucker. 2000. Herbs of commerce, ed. 2. (англ.)
  • Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (англ.)
  • Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. (англ.)
  • Steyermark, J. A. 1977. Flora of Missouri. (англ.)
  • Terrell, E. E. et al. 1986. Agric. Handb. no. 505. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1964—1980. Flora europaea. (англ.)
  • Whitson, T. D. et al., eds. 1999. Weeds of the West, ed. 5. (англ.)
  • Wu Zheng-yi & P. H. Raven et al., eds. 1994-. Flora of China (English edition). (англ.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати