2К11 «Круг»
2К11 «Круг» (за класифікацією НАТО — SA-4 Ganef) — радянський самохідний зенітно-ракетний комплекс середньої дальності. Був армійською системою протиповітряної оборони. Розроблявся з 1958 року, був прийнятий на озброєння у 1964 році.
| 2К11 «Круг» | |
 | |
| Маса | 2453 кг |
|---|---|
| Названо на честь | круг |
| Кодове позначення НАТО | Ganef |
| Країна походження |
 СРСР |
| У збірках | Bundeswehr Museum of German Defense Technologyd |
| Виробник | Машинобудівний завод імені М. І. Калініна |
| Дальність автономного переміщення | 55 км |
| Розробник | Єфемов Веніамін Павлович |
| Конструктор | NPO Novatord |
| Дата/час прийняття в експлуатацію | 1964 |
| Довжина або відстань | 8,784 м |
| Діаметр | 860 мм |
| Швидкість | 1100 метр на секунду |
 2К11 «Круг» у Вікісховищі | |
Історія створення ред.
Перші роботи зі створення військового комплексу середньої дальності на мобільному шасі в СРСР почалися в 1956 році.[1] Розробка зенітно-ракетного комплексу (ЗРК) сухопутних військ «Круг» розпочалась в лютому 1958 року згідно з постановою Ради міністрів СРСР.[2]
Головним підприємством по розробці ЗРК «Круг» призначили НДІ-20 ДКРЕ, в подальшому Науково-дослідний електромеханічний інститут Міністерства радіопромисловості. Крім того, інститут проектував станцію наведення ракет 1С32 і бортову апаратуру управління.[2]
Початково припускалось використовувати для ЗРК «Круг» ракету типу В-757, яку розробляли з липня 1957 року в НДІ-6 для комплексу С-75. Але вона мала великі габарити, маломобільну пускову установку з одною направляючою та інші параметри, що не відповідали вимогам ППО сухопутних військ, і від неї розсудливо відмовились. Паралельно з цим для «Круга» розроблялись ще дві ракети: 3М8 — з командною системою наведення та 3М10 — з комбінованою системою наведення (із самонаведенням на кінцевій частині траєкторії). Але характеристики 3М10 не вдалось довести до необхідного рівня, і було вирішено оснастити комплекс ракетою 3М8.[2]
Ракета 3М8 і артилерійська частина пускової установки 2П24 створювалась в ОКБ-8 і на заводі № 8 (м. Свердловськ), що раніше займались виключно зенітною артилерією і лише в 1958 році переорієнтувались на зенітні ракети (пізніше ОКБ-8 було переіменовано в Свердловське машинобудівне КБ «Новатор»).[2]
26 листопада 1964 року було підписано постанову СМ № 966-377 про прийом ЗРК 2К11 на озброєння.[1]
Тактико-технічні характеристики ред.
| Основні ТТХ різних модифікацій комплексів Круг | ||||
| Круг | Круг-А | Круг-М | Круг-М1 | |
| Зона ураження, км: | ||||
| по дальності | 11-45 | 9-50 | 9-50 | 6-50 |
| назустріч по висоті | 3-23,5 | 0,25-23,5 | 0,25-24,5 | 0,15-24,5 |
| Середня швидкість ракети, м/с | 800-1000 | 800-1000 | 800-1000 | 800-1000 |
| Час розгортання (згортання), хв | 5 | 5 | 5 | 5 |
Оператори ред.
Болгарія — 9 батарей (27 ПУ)
- 31-ша фронтова зенітно-ракетна бригада (под. 24580), м. Стара Загора
НДР
Польща
Сирія
СРСР
- 5-та зенітна ракетна бригада (в/ч 80834), м. Курживоди, ЧССР, 1971—1989
- 7-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 26292), с. Джида, Бурятія, 1971—1992
- 25-та зенітна ракетна бригада (в/ч 68506), м. Стрий, Львівська область, 1966—1992
- 46-та зенітна ракетна бригада (в/ч 01909), смт. Підгородна, Миколаївська область, 1967—1992, з 1992—2000 в складі Збройних Сил України, в 2000 -х бригада скорочена.
- 49-та зенітна ракетна бригада (в/ч 53504), Планкен, НДР, 1967—1987
- 53-тя зенітно-ракетна бригада (в/ч 38312), м. Альтенбург, НДР, 1967—1986
- 55-та зенітна ракетна бригада (в/ч 44079), м. Мор, Угорщина, 1971—1989[3]
- 56-та зенітна ракетна бригада (в/ч 01851), м. Слуцьк, Мінська область, 1969—1987
- 59-та зенітно-ракетна бригада (в/ч 01876), м. Артик, Вірменська РСР, 1968—1992
- 61-ша зенітна ракетна бригада (в/ч 44991), м. Слуцьк, Мінська область (до 11.1969), с. Штатс, НДР, 1967—1988
- 62-га зенітна ракетна бригада (в/ч 39867), м. Любомль, Волинська область, 1969—1984
- 108-ма зенітно-ракетна бригада (в/ч 36836), м. Золотоноша, Черкаська область, 1970—1990
- 137-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 55579), смт. Гончарівське, Чернігівська область, 1971—1987
- 138-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 35807), м. Шепетівка, Хмельницька область, 1967—1985
- 140-ва зенітна ракетна бригада (в/ч 93293), с. Тшебень, ПНР 1973—1989
- 147-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 96869), м. Бобруйськ, Могильовська область, 1972—1988
- 151-ша зенітна ракетна бригада (в/ч 21718), м. Теміртау (с. Солонічки) Карагандинська область, Казахстан, до літа 1989 року
- 156-та зенітна ракетна бригада (в/ч 55585), с. Олексіївка, Одеська область, 1972—1991
- 223-тя зенітна ракетна бригада (в/ч 48282) смт. Раухівка (до 1984 р.) / (в/ч 20152) м. Теребовля, 1975—1992
- 297-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 93292) м. Веспрем (до 1984 р.), с. Дунафьольдвар (до 1990 р.), Угорщина / (в/ч 02030) с. Алкіно-2, Башкирія
- 447-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 23441) с. Совєтське, Кримська область, 1980—1991[4]
Угорщина
Чехословаччина
.svg){kind=small}
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б ЗРК «Круг»: служба, тестування на американських полігонах, застосування і можлива роль в локальних конфліктах. 18 жовтня 2021. Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ а б в г Широкорад А. ЗРК «Круг» — оружие сухопутных войск // Моделист-конструктор. — 1999. — № 5. — С. 29—31. — ISSN 0131-2243.
- ↑ 55th Anti-Aircraft Missile Brigade. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 25 листопада 2019.
- ↑ 447th Anti-Aircraft Missile Brigade. Архів оригіналу за 13 червня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
Посилання ред.
- SA-4 Ganef [Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine.](англ.) // globalsecurity.org
- Широкорад А. ЗРК «Круг» — оружие сухопутных войск // Моделист-конструктор. — 1999. — № 5. — С. 29—31. — ISSN 0131-2243.
- ЗРК «Круг»: служба, тестування на американських полігонах, застосування і можлива роль в локальних конфліктах. Ukrainian Military Pages. 18 жовтня 2021. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.