Ґратка Е8 або ґратка Коркінас — Золотарьова — коренева ґратка групи . Вона реалізує в розмірності 8:

Зазвичай позначається , як і група .

Історія

ред.

Існування цієї ґратки довів Сміт[en] 1867 року[1]. Першу явну побудову надали Коркін[ru] і Золотарьов[ru] 1873 року[2].

Опис

ред.

Ґратку   можна реалізувати як дискретну підгрупу   з векторів, що мають такий набір властивостей:

Інакше кажучи,

 

Неважко перевірити, що сума та різниця будь-яких двох векторів з   міститься в  , отже   є підгрупою  .

Ґратку   можна також реалізувати як множину всіх точок в   у   таких, що

  • всі координати — цілі числа з парною сумою або
  • всі координати — напівцілі з непарною сумою.

Інакше кажучи

 

або

 

Ґратки   і   ізоморфні, одну можна отримати з іншої, змінивши знак однієї з координат.

Властивості

ред.

Характеризація

ред.

Ґратку   можна охарактеризувати як єдину ґратку в  , що має такі властивості:

Парні унімодулярні ґратки існують тільки в розмірностях, кратних 8. У розмірності 16 таких ґраток дві:   і   (остання будується аналогічно   у розмірності 16). У розмірності 24 існує 24 такі ґратки, найважливішою з них є ґратка Ліча.

Базис

ред.

Один із можливих базисів для   задається стовпцями такої верхньотрикутної матриці

 

Тобто   складається з усіх цілих лінійних комбінацій стовпців. Усі інші базиси виходять з одного множенням праворуч на матрицю GL(8, Z).

Мінімальна норма

ред.

Найкоротший ненульовий вектор   має норму 2, всього ґратка містить 240 таких векторів. Ці вектори утворюють кореневу систему групи  . Тобто ґратка   є кореневою ґраткою  . Будь-який вибір із 8 простих коренів дає базис  .

Фундаментальна область

ред.

Комірками Вороного ґратки   є стільник  [en].

Група симетрій

ред.

Група симетрій ґратки в Rn визначається як підгрупа ортогональної групи O(n), яка зберігає ґратку. Група симетрій ґратки   породжена відбиттями в гіперплощинах, ортогональних 240 кореням ґратки. Її порядок дорівнює

 

Ця група містить підгрупу порядку 128 8!, що складається з усіх перестановок координат та парного числа змін знаків. Повна група симетрій породжується цією підгрупою та блоково-діагональною матрицею  , де   — матриця Адамара

 

Пакування куль

ред.

У задачі про пакування куль питається, як найщільніше упакувати без накладань кулі фіксованого радіуса в простір. У R8 розміщення куль радіуса   у точках ґратки   дає пакування найбільшої щільності, що дорівнює

 

Те, що ця щільність найбільша для ґратчастих пакувань, було відомо давно[3]. Крім того, було відомо, що така ґратка єдина з точністю до подібності[4]. Марина Вязовська нещодавно довела, що це пакування є оптимальним навіть серед усіх пакувань[5].

Розв'язки задачі пакування куль відомі тільки в розмірностях 1, 2, 3, 8, і 24. Той факт, що розв'язки відомі в розмірностях 8 і 24, пов'язаний з особливими властивостями ґратки   та її 24-вимірного аналога — ґратки Ліча.

Контактне число

ред.

У задачі про контактне число запитується, яка найбільша кількість куль фіксованого радіуса може торкнутися центральної кулі такого ж радіуса. У розмірності 8 відповідь — 240; таку конфігурацію можна отримати, якщо розмістити кулі в точках ґратки   із мінімальною нормою. Це доведено 1979 року[6][7].

Розв'язки задачі про контактне число відомі тільки в розмірностях 1, 2, 3, 4, 8, і 24. Той факт, що розв'язки відомі в розмірностях 8 і 24, також пов'язаний із особливими властивостями ґратки   та її 24-вимірного аналога — ґратки Ліча.

Тета-функція

ред.
Див. також: Тета-функція

Тета-функція ґратки Λ визначається як сума

 

Вона є голоморфною функцією на верхній півплощині. Крім того, тета-функція парної унімодулярної ґратки рангу   є модульною формою ваги  .

З точністю до нормалізації є єдина модульна форма ваги 4: це ряд Ейзенштейна  . Тобто тета-функція ґратки   має бути пропорційною  . Це дає

 

де   є функцією дільників s  .

Звідси випливає, що число векторів норми   у ґратках   дорівнює  (сума кубів дільників  ). Це послідовність A004009 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS:

 

Тета-функцію ґратки   можна записати в термінах тета-функцій Якобі:

 

де

 

Код Гемінга

ред.

Код Гемінга   — це двійковий код довжини 8 і 4-го рангу; тобто, це 4-вимірний підпростір фінітного векторного простору (F2)8. Записавши елементи (F2)8 як 8-бітові цілі числа в шістнадцятковій системі, код   можна явно подати як

{00, 0F, 33, 3C, 55, 5A, 66, 69, 96, 99, A5, AA, C3, CC, F0, FF}.

Код   є самодвоїстим кодом типу II. Він має мінімальну вагу Гемінга 4; це означає, що будь-які два кодові слова відрізняються принаймні 4-ма бітами. Це найбільший двійковий код довжини 8 з такою властивістю.

За двійковим кодом   довжини   можна побудувати ґратку  , взявши множину векторів   таких, що   збігається (за модулем 2) з кодовими словами із  . Часто зручно масштабувати   з коефіцієнтом  ,

 

Застосування цієї конструкції до самодвоїстого коду типу II дає парну, унімодулярну ґратку. Зокрема, для коду Гемінга   отримуємо ґратку  .

Задача відшукання явного ізоморфізму між отриманою ґраткою і ґраткою  , визначеною вище, не цілком тривіальна.

Цілі октоніони

ред.

Ґратка   використовується при визначенні цілих октоніонів аналогічно цілим кватерніонам.

Цілі октоніони, природно, утворюють ґратку в O. Ця ґратка подібна до ґратки   із коефіцієнтом  . (Мінімальна норма у цілих октоніонах дорівнює 1, а не 2).

Цілі октоніони утворюють неасоціативне кільце.

Застосування

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Smith, H. J. S. On the orders and genera of quadratic forms containing more than three indeterminates // Proceedings of the Royal Society : journal. — 1867. — Vol. 16. — P. 197—208. — DOI:10.1098/rspl.1867.0036.
  2. Korkine, A.; Zolotareff, G. Sur les formes quadratique positives // Mathematische Annalen. — 1877. — Vol. 6. — P. 366—389. — DOI:10.1007/BF01442795.
  3. Blichfeldt, H. F. The minimum values of positive quadratic forms in six, seven and eight variables // Mathematische Zeitschrift[en] : journal. — 1935. — Vol. 39. — P. 1—15. — DOI:10.1007/BF01201341.
  4. Vetčinkin (1980). Geometry of positive quadratic forms. Т. 152. Trudy Math. Inst. Steklov. с. 34—86. {{cite conference}}: |first3= з пропущеним |last3= (довідка)
  5. Viazovska, Maryna (2017). The sphere packing problem in dimension 8. arXiv:1603.04246v2.
  6. Levenshtein, V. I. On bounds for packing in n-dimensional Euclidean space // Soviet Mathematics Doklady : journal. — 1979. — Vol. 20. — P. 417—421.
  7. Odlyzko, A. M.[en]; Sloane, N. J. A. New bounds on the number of unit spheres that can touch a unit sphere in n dimensions // Journal of Combinatorial Theory : journal. — 1979. — Vol. A26. — P. 210—214. — DOI:10.1016/0097-3165(79)90074-8.

Література

ред.