Вікіпедія

Ясинець

село в Україні, у Сарненському районі Рівненської області

Ясине́ць (раніше — Ясенець[3][4][5]) — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області.[2] До 2020 підпорядковувалося Селецькій сільській раді Дубровицького району.[2][6][7] Населення становить 508 осіб (2017).[1] Через село проходить автошлях Рівне — Столин.[6]

село Ясинець
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Сарненський район
Громада Дубровицька міська громада
Код КАТОТТГ UA56080070400051760
Облікова картка с Ясинець 
Основні дані
Засноване 1610[2]
Населення ▼ 508 (2017)[1]
Площа 0,69 км²[2]
Густота населення 788,41[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34142[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°38′18″ пн. ш. 26°34′59″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		141[джерело?] м
Водойми річка Горинь[2]
Місцева влада
Адреса ради 34100, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, буд. 16
Карта
Ясинець. Карта розташування: Україна
Ясинець
Ясинець
Ясинець. Карта розташування: Рівненська область
Ясинець
Ясинець
Мапа
Мапа

CMNS: Ясинець у Вікісховищі

Назва ред.

За припущенням кандидатки філологічних наук Віри Котович назва Ясинець може бути змотивована апелятивом ясен.[8] У минулому село згадується як Ясенець,[3][9][5] Ясінець,[10] Ясиново.[11] Польською мовою згадується як Jasieniec,[12][13] російською — як Ясенецъ.[4]

Географія ред.

Село розташоване за 6 км від Дубровиці та 147 км від Рівного.[12] Площа села — 0,69 км².[2] Поблизу села протікає річка Горинь.[2] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація Ясинця характеризувалася як «передкризова».[14]

Сусідні населені пункти:[15]

  Лютинськ  
Пн Селець[7]
Зх    Ясинець    Сх
Пд
Дубровиця

Клімат ред.

Клімат села вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[16] Опадів 611 мм на рік.[16] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[16] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[16] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[16] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[16] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[16]

Клімат Ясинця
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,3 3,4 12,4 19,3 22,9 23,9 23,1 18,3 11,8 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,6 −4,5 −0,3 7,5 13,7 17,5 18,6 17,7 13,3 7,8 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,5 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,3 3,8 −0,2 −5 2,9
Норма опадів, мм 36 29 28 42 57 89 81 64 57 45 41 42 611
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія ред.

Ясинець на мапах
 
Село Ясинець[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)
 
Ясенець[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
 
Ясенець[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Село вперше згадується 1610 року.[2] На початку XX століття в Ясенці було 30 домів та 222 мешканці.[12] Станом на 1906 рік у селі нараховувалося 33 двори та мешкало 165 осіб.[4] Воно входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[4][12][17] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[18][19]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[20] У 1921 році Ясинець входив до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[13] 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства.[21] У 1936 році входив до однойменної громади, до якої також належали лісничівки Каравиця і Рівчаки та хутір Садівне.[22]

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. Після встановлення у 1939 році радянської влади декілька мешканців села були репресовані, серед них — Баньковські Цезарія,[23] Йосип,[23] Мойсей,[23] Михайло,[23] Василь,[24] Олег Мезян,[25] Надія та Аркадій Сікорські[26][27] — у 1940 році, Парасковія Баньковська,[24] Ольга Лясковець[28] та Роман Шафранський — у 1944 році.[29]

Під час Другої світової війни в селі діяло українське націоналістичне підпілля, деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН.[30] У жовтні 1943 року місцевою провідницею була жінка з псевдо «Береза», шефом Червого Хреста — «Марина», господарчою — «Зірниця», зв'язковою — «Рожа».[11] За даними українського націоналістичного підпілля 22 грудня 1943 року банда більшовицьких партизанів (90 осіб) під проводом «Яши» та «Карпа» при переході через села Селець та Ясинець спалила в Ясинці 10 хат, які, як вони вважали, належали «бульбівцям».[10] Загалом встановлено 13 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 5 загинуло, 7 було репресовано.[31]

У 1947 році село Ясенець разом з хуторами Рівчаки та Садівне підпорядковувалося Ясенецькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[3] Пізніше село було приєднане до Селецької сільської ради (до 1965 року).[32] До 1965 року знятий з обліку у зв'язку з переселенням жителів хутір Рівчаки, а хутір Вигін включений до складу Ясинця.[32] Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 4 господарства колгоспу ім. РСЧА села Ясинець були занесені у список «бандпособницьких» і підлягали вивозу за межі УРСР.[33] 1951 року ясинецький колгосп імені РСЧА, головою якого був фронтовик-офіцер О. С. Мобило, приєднано до сусіднього колгоспу імені Сталіна села Селець.[7] З 13 липня до 3 серпня 1953 року маршрутна експедиція під керівництвом М. Ломової, обстежуючи Рокитнянський та Дубровицький райони Рівенської області, серед низки інших населених пунктів відвідала Ясинець.[9] У 1960-х роках в процесі колективізації в селі знищено садибу Костянтина Олександровича Рабешка.[7]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[34] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 4][36] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,67 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 6,08 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,81 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 192 мбер, з якої: зовнішнього — 35 мбер, загальна від радіонуклідів — 157 мбер (з них Cs — 146 мбер).[37]

У 2012 році відбулася газифікація сіл Ясинець і Селець у рамках програми газифікації Дубровицького району.[38] Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[39] Постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року ліквідований Дубровицький район, Ясинець у складі Дубровицької міської громади увійшов до Сарненського району.[40]

Населення ред.

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1859[41] 97 —
1906[4] 165 +70.1%
1921[13] 356 +115.8%
1989[42] 581 +63.2%
1993[37] 532 −8.4%
2001[43] 545 +2.4%
2011[44] 540 −0.9%
2017[1] 508 −5.9%
Динаміка населення

Станом на 1859 рік, у власницькому селі Ясинець налічувалося 12 дворів та 97 жителів (48 чоловіків і 49 жінок), з них 79 православних, 15 римо-католиків і 3 євреїв[41]. На початку XX століття в Ясенці було 30 домів та 222 мешканці.[12] Станом на 1906 рік у селі нараховувалося 33 двори та мешкало 165 осіб.[4]

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 59 будинків та 356 мешканців, з них: 170 чоловіків та 186 жінок; 318 православних, 32 римо-католики та 6 юдеїв, стільки ж (відповідно) українців, поляків та євреїв.[13]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 581 особа, з яких 285 чоловіків та 296 жінок.[42] На кінець 1993 року в Ясинці мешкало 532 жителі, з них 159 — дітей.[37]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 545 осіб.[43] Густота населення — 788,41 особи/км².[2] У 2011 році населення села становило 540 осіб.[44] Станом на 2017 рік населення села становить 508 осіб.[1]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[45]

Мова Осіб Відсоток
українська 542 99,63 %
російська 2 0,37 %

Вікова і статева структура ред.

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[46]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 71 60 131
18-39 89 83 172
40-59 76 59 135
60+ 37 65 102
Разом 273 267 540

Соціально-економічні показники ред.

Працездатність (станом на 2011 рік)[47]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 540
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
64 12 100 19 164 32 55 10 56 11 111 19
Зайнятість (станом на 2011 рік)[48]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 540
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
94 4 252 11 346 15 390 16 296 12 687 28
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[49]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
374 152 157 - - 25 1 5 7 12 44 - 7 -

Політика ред.

Органи влади ред.

Село Ясинець до 2020 року підпорядковувалося Селецькій сільській раді.[2]

Всеукраїнські вибори ред.

Село Ясинець входить до виборчого округу № 155.[50] У селі міститься виборча дільниця № 560286, яка розташована у читальному залі сільської бібліотеки.[50] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 388 осіб.[44] Результати виборів:

Культура ред.

У селі діє сільський клуб на 95 місць,[59] який станом на 2016 рік потребував капітального ремонту.[60] Діє публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 6334 книги та яка має 4 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 350 осіб.[61] При бібліотеці був організований клуб любителів поезії «Орлині крила».[62]

Для Ясинця, як і для багатьох інших сіл Правобережного Полісся, характерні особливі народні уявлення про лелеку (буська), які досліджувалися науковцями.[63]

Релігія ред.

 
Капличка в Ясинці

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Різдва Богородиці містечка Домбровиця Ровенського повіту,[64] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття — до приходу православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці містечка Домбровиця Домбровицької волості.[65][17][12] Католицька громада села в 1938 році належала до парафії Домбровиці.[66]

Релігійна громада Ясинця належить до церкви святого Миколая та дому молитви в Сельці. За церковним адміністративним поділом Селецька парафія належить до Дубровицького благочиння. У селі є своя капличка та цвинтар.[джерело?]

Освіта ред.

У селі діяла загальноосвітня школа I ступеня.[67] У 2011 році в ній навчалося 16 учнів (із 40 розрахованих) та викладало 4 учителі.[67] У вересні 2011 року діяльність школи, де отримати можна було лише початкову освіту, було призупинено на невизначений час районними чиновниками згідно із вказівкам верхів про укрупнення шкіл, хоча на зборах односельці на питання про закриття школи висловились негативно. Тепер діти повинні здобувати знання в Селецькій загальноосвітній школі.[джерело?]

Промисловість ред.

Біля села Ясинець ведеться незаконний видобуток бурштину.[68][69][70] На території сіл Ясинець, Людині та Партизанського діє ТОВ «Ред. Мет», яка початково заявлявляло, що проводить геологічну розвідку.[71] Проте у 2014 році місцеві жителі стверджували, що під виглядом георозвідувальних робіт проводиться підготовка до промислового видобутку бурштину.[71] Згодом у 2016 році Рівненська обласна рада надала компанії дозвіл на видобуток бурштину, а у грудні 2016 року Селецька сільська рада підписала з «Ред. Мет» інвестиційну угоду на три мільйони гривень, за якою компанії надавалося право на видубуток бурштину на території, підпорядкованій сільраді.[60]

Інфраструктура ред.

Село має дві вулиці — Садову та Івана Франка.[7] Село газифіковане.[38] В Ясинці також діють декілька магазинів, медпункт, цвинтар та капличка.[джерело?] У минулому працював колгосп.[7]

Див. також ред.

Примітки ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ рос. [деревня] Ясинецъ, до 20 дворів.
  2. ↑ рос. Ясенецъ, 12 дворів.
  3. ↑ нім. Jaßenjetz, 12 дворів.
  4. ↑ «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[35]

Джерела ред.

  1. ↑ а б в г КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п с Ясинець // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
  3. ↑ а б в Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  4. ↑ а б в г д е Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 212. (рос. дореф.)
  5. ↑ а б Літопис УПА, 2007, с. 311, 416.
  6. ↑ а б Масний О. С. Селець // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 278.
  7. ↑ а б в г д е Історія с. Селець на сайті Дубровицької ЦСПШБ. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 6 квітня 2014.
  8. ↑ Котович, В. (2018). Дендрологічні українські ойконіми: традиція та новаторство назвотворення. Вісник Львівського університету. Серія філологічна (68): 176. Процитовано 16 жовтня 2019.
  9. ↑ а б Гілевич І. Я. Українська етнографічна наука у першому повоєнному десятилітті та польові дослідження Полісся [Архівовано 24 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2008. — Вип. 43. — С. 34-53.
  10. ↑ а б Літопис УПА, 2007, с. 421.
  11. ↑ а б Літопис УПА, 2007, с. 502.
  12. ↑ а б в г д е Jasieniec 2.) powiat rówieński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 9. (пол.)
  13. ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 59. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015. (пол.)
  14. ↑ Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  15. ↑ Лист 20-5 c привязкой, Дубровица (Домбровица). Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 30 жовтня 2019. (рос.)
  16. ↑ а б в г д е ж Yasynets climate: Average Temperature, weather by month, Yasynets weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  17. ↑ а б Хроніка історичних подій і розвитку Дубровиччини. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 жовтня 2019.
  18. ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
  19. ↑ Ukrainia [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]. The London Geographic Institute. 1919.
  20. ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
  21. ↑ Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649[недоступне посилання] (пол.)
  22. ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1. — Łuck : Urząd Wojewódzki Wołyński, 1936.01.04. — С. 77. (пол.)
  23. ↑ а б в г Списки жертв. lists.memo.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. (рос.)
  24. ↑ а б Реабілітовані історією. Рівненська область / редкол. тому (співгол. М.П. Кривко, співгол. О.В. Губанов, відп. секр. А.А. Жив’юк та ін.); упоряд. О.А.Білоконь, Р.П. Давидюк, А.А. Жив’юк (кер.) та ін. — Рівне : ПП ДМ, 2013. — Т. 3. — С. 194, 195. — ISBN 978-617-515-113-6.
  25. ↑ Списки жертв. lists.memo.ru. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2019. (рос.)
  26. ↑ Списки жертв. lists.memo.ru. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 16 жовтня 2019. (рос.)
  27. ↑ Списки жертв. lists.memo.ru. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019. (рос.)
  28. ↑ Реабілітовані історією. Рівненська область / редкол. тому (співгол. М. М. Драганчук, співгол. О. В. Муляренко, відп. секр. А. А. Жив’юк та ін.); кер. кол. упоряд. А. А. Жив’юк. — Рівне : Дятлик М, 2016. — Т. 6. — С. 238. — ISBN 978-617-515-215-7.
  29. ↑ Списки жертв. lists.memo.ru. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019. (рос.)
  30. ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
  31. ↑ Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 254. — ISBN 978-966-8424-79-3.
  32. ↑ а б Ровенська область: Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1965 р / Викон. ком. Ровен. обл. Ради депутатів трудящих; [упорядник: О. Сєромолот]. — Львів : Каменяр, 1966. — С. 21, 74, 99.
  33. ↑ Із криниці печалі. — Рівне : Азалія, 1996. — Т. 3. — С. 38-39. — (Реабілітовані історією)
  34. ↑ Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  35. ↑ Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  36. ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  37. ↑ а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  38. ↑ а б Іван Марчук, Микола Мельничук (30 травня 2012). Села з газом. rtb.rv.ua. Рівненська обласна державна телерадіокомпанія. Архів оригіналу за 7.04.2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  39. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  40. ↑ ПОСТАНОВА Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів». https://zakon.rada.gov.ua. 17 липня 2020. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 27 листопада 2020. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=Ні (довідка)
  41. ↑ а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 651. (рос. дореф.)
  42. ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  43. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  44. ↑ а б в Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.
  45. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  46. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
  47. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.
  48. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.
  49. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42.
  50. ↑ а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2019.
  51. ↑ Результати голосування по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу в межах АТО Рівненська область, Дубровицький район, с Ясинець. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2022.
  52. ↑ Результати голосування по дільницях ТВО № 158, Рівненська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004 (№ виборчої дільниці 96). Архів оригіналу за 25.08.2015. Процитовано 06.04.2014.
  53. ↑ Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 155, Рівненська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року (№ виборчої дільниці 41). Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 6 квітня 2014.
  54. ↑ Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 155, Рівненська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року (№ виборчої дільниці 41). Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.
  55. ↑ Результати голосування по дільницях ТВО № 157, Рівненська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року (№ виборчої дільниці 96). Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 6 квітня 2014.
  56. ↑ Результати голосування по дільницях ТВО № 157, Рівненська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року (№ виборчої дільниці 96). Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 6 квітня 2014.
  57. ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 155, Рівненська область. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 6 квітня 2014.
  58. ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 155, Рівненська область. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 6 квітня 2014.
  59. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55.
  60. ↑ а б Три мільйони для громади: села Селець та Ясинець на Рівненщині вперше отримають гроші від видобутку бурштину. press-centr.com (uk-UA) . Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 16 жовтня 2019.
  61. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58.
  62. ↑ Дубровиччина: історія і сьогодення / уклад.: Л. М. Малишева, Т. В. Матушевська ; наук. консультант: В. Т. Борщевич ; наук. ред.: О. Л. Промська ; ред.: З. М. Тирак ; відп. за вип.: В. П. Ярощук. — Рівне : Волин. обереги, 2017. — С. 81. — ISBN 978-966-416-476-1.
  63. ↑ Несен, І. (2008). Лелека в народних уявленнях Правобережного Полісся. Сіверянський літопис (укр.) (5): 121—127. Процитовано 16 жовтня 2019.
  64. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65. Архівовано з джерела 18 червня 2018
  65. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 428.
  66. ↑ Dąbrowica (parafia). www.wolhynia.pl. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 29 жовтня 2019. (пол.)
  67. ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51.
  68. ↑ У Дубровицькому районі затримали ще одного «старателя», який видобував бурштин. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.
  69. ↑ Міліціонери Дубровичинни затримали «старателя», який незаконно видобував бурштин-сирець
  70. ↑ На Рівненщині затримали копачів бурштину. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2014.
  71. ↑ а б Мешканці сіл Людинь та Партизанське довели: громада — сила. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2014.

Книги ред.

  • Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.

Офіційні дані та нормативно-правові акти ред.

Мапи ред.

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ясинець&oldid=41806176