Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Дубровиця)

православна церква в Дубровиці

Церква Різдва Пресвятої Богородиці — храм Православної церкви України, одна з найстаріших архітектурних пам'яток міста Дубровиця Рівненської області, Україна[1]. Пам'ятка архітектури національного значення[2][3], охоронний № 1498[4]. Належить до Дубровицького благочиння Рівненської єпархії ПЦУ[5].

Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Дубровиці (1929 рік)
51°34′27″ пн. ш. 26°34′01″ сх. д. / 51.574194° пн. ш. 26.567194° сх. д. / 51.574194; 26.567194
Тип споруди церква
Розташування УкраїнаДубровиця
Засновник Ігнатій Броель-Плятер
Початок будівництва 1861
Кінець будівництва 1861
Стиль бароко
Належність Православна церква України
Стан пам'ятка архітектури національного значення України
Адреса вул. Воробинська
Епонім Різдво Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Дубровиця). Карта розташування: Україна
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Дубровиця)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Дубровиця) (Україна)
Мапа
CMNS: Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Історія ред.

Вперше православна церква церква в Дубровиці згадується в заповіті Марії Юріївної Гольшанської (Курбської) від 18 березня 1576 року[6]. У цьому акті вона заповіла, аби її чоловік князь Андрій Михайлович Курбський після її смерті віддав у Пречистенську церкву в Дубровиці її церковні речі: мале Євангеліє, обтягнуте червоним оксамитом і обрамлене позолоченим сріблом, друге Євангеліє, обтягнуте чорним оксамитом, а також срібний визолочений здвиговий хрест[6][7].

Копії метричних книг зберігалися з 1777 року[6]. Принаймні до 1834 року церква Різдва Богородиці належала до Домбровицького деканату греко-католицької церкви[8]. Опісля діяла як православна. Станом на 1859 рік дубровицька парафія Різдва Богородиці налічувала 2902 віряни[9]. Тоді до неї були приписані: містечко Домбровиця з церквою Різдва Богородиці (765 вірян), села Селець з приписною каплицею (517 вірян), Золоте (438 вірян), Пузня (142 вірян), Людинь (224 вірян), Рудня (48 вірян), Ясенець (128 вірян), Острівці (134 вірян), Мочулище (236 вірян), Крупове (270 вірян)[9].

Сучасна мурована церква збудована в 1861 році на кошти дубровицького графа Ігнатія Броель-Плятера[6][10]. За описом церковного майна 1879 року парафії належало: маєток з городами — 3 десятини, орної землі — 54 десятини 2100 сажнів, сінокоси — 12 десятин 1178 сажнів землі[6]. У 1889 році у парафії було 3085 парафіян, з них 863 особи — у Домбровиці[6].

Станом на 1892 рік парафія налічувала 4439 вірян (2165 чоловіків та 2274 жінки), володіла 94 десятинами та 1132 сажнями землі, мала в підпорядкуванні однокласне народне училище, села Золоте, Пузня, Людинь, Рудня, Ясинець, Острівці, Мочулище, Крупове та дерев'яну Миколаївську церкву в селі Селець[10].

У 1962 році радянська влада закрила церкву і перетворила її на склад солі[5][1]. Були тоді плани підірвати будівлю[1]. З Луцька вже були викликані мінери, привезено вибухівку, проте в останній момент тогочасний начальник райвідділу міліції Дмитро Башинський відмінив наказ[1]. Пізніше за збереження пам'ятки Дмитру Башинському присвоєно звання почесного громадянина Дубровиці[1].

Після проголошення незалежності України храм був відреставрований[11]. Офіційно релігійну громаду Свято-Різдво-Богородичної церкви зареєстровано 25 вересня 1992 року[12]. Станом на 2011 рік орієнтовна кількість парафіян становила 350 осіб[12].

Архітектура ред.

 
Пам'ятник Улянії Гольшанській
  Зовнішні зображення
  Сучасний зовнішній вигляд церкви
  Інтер'єр церкви

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Дубровиці є трьохкупольним мурованим храмом у стилі пізнього бароко[13]. Церква поєднує в собі російську і дерев'яну українську архітектуру[11]. Цегляна, трьохмастна, в основу композиції покладено притаманна українським дерев'яним культовим спорудам осьова схема компонування об'ємів, доповнена розміщенням дзвіниці на західному фасаді, що є характерним прийомом російської архітектури[14].

Складається з квадратної в плані, великих розмірів нави, прямокутних апсиди і нартексу[14]. Опорними для системи підпружних арок є поставлені по квадрату чотири стовпи п'ятигранного перерізу[14]. Прямокутний у плані об'єм двох нижніх ярусів дзвіниці, орієнтований перпендикулярно осі основного об'єму, рівновисокий з навою[14]. Восьмерик дзвіниці декорований щипцями[14]. Південний і північний фасади нави, західний фасад дзвіниці і східний фасад апсиди мають ідентичне оформлення, яке має в основі мотив портика[14].

Біля церкви в 2005 році встановлено пам'ятник діві Улянії Гольшанській-Дубровицькій[1][13].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е Наталка Позняк-Хоменко. Княжий град над річкою Горинь. Україна молода. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 18 березня 2015. (Перевірено 18 березня 2015)
  2. Пам'ятки архітектури національного значення, Рівненська область. Украина Инкогнита. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 18 березня 2015.
  3. Пам’ятки містобудування і архітектури Рівненської області. Рівненщина. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 18 березня 2015.
  4. Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. Рада Міністрів УРСР; Постанова від 06.09.1979 № 442. Законодавство України. Архів оригіналу за 02.04.2018. Процитовано 18 березня 2015.
  5. а б Архіпастирський візит у Дубровицю. Рівненська єпархія ПЦУ. 21 вересня 2016. Процитовано 28 вересня 2022.
  6. а б в г д е Теодоровичъ Н. И. Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. — Почаевъ : Въ Типографіи Почаево-Успенской Лавры, 1889. — Т. 2: Уѣзды Ровенскій, Острожскій и Дубенскій. — С. 612. (рос. дореф.)
  7. Жизнь князя Андрея Михайловича Курбскаго въ Литвѣ и на Волыни. — Кіевъ : Въ Лито-Типографическомъ Заведеніи І. К. Вальнера, 1849. — Т. 1. — С. 77. (рос. дореф.)
  8. Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65. — ISBN 978-966-690-107-4.
  9. а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть I. — 1859. — С. 585. (рос. дореф.)
  10. а б Девятисотълѣтіе православія на Волыни. 992-1892 г. — Житоміръ : Типо-Литографія Е. П. Льва, 1892. — Т. 2. Статистическія свѣдѣнія о приходахъ Волынской епархіи. — С. 514-515. (рос. дореф.)
  11. а б Сім чудес Дубровиччини. ОГО. Архів оригіналу за 22 березня 2015. Процитовано 18 березня 2015.
  12. а б Паспорт Дубровицького району (станом на 1 січня 2011 року) (doc), с. 88. Дубровицька районна рада. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015.
  13. а б Михайло Якимович (23.09.2011). Храмове свято у м. Дубровиця. Рівненська єпархія УПЦ Київського Патріархату. Архів оригіналу за 25.08.2015. Процитовано 18 березня 2015.
  14. а б в г д е Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Киев : Будівельник, 1985. — Т. 3. — С. 308. (рос.)

Посилання ред.