Ян Томаш Кудельський

польський архітектор

Ян То́маш Куде́льський (пол. Jan Tomasz Kudelski; 21 грудня 1861, Будзиська — 1937, Варшава) — архітектор. Працював у Львові та Станиславові (Івано-Франківську).

Ян Томаш Кудельський
Народження21 грудня 1861(1861-12-21)
Смерть1937(1937)
Країна
(підданство)
 Польська Республіка
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка»
Діяльністьархітектор
Праця в містахЛьвів, Івано-Франківськ
Архітектурний стильісторизм, сецесія
CMNS: Ян Томаш Кудельський у Вікісховищі
Будинок на вулиці Січових Стрільців, 19 у Львові
Дім на вулиці Матейка, 4 у Львові
Нереалізований проєкт будинку С. Хованця в Станиславові

Біографія

ред.

Народився в селі Будзиська (нині Свентокшиське воєводство) в сім'ї бідного шляхтича Ігнація Кудельського. Мав двох рідних братів і сестру. Разом із братами навчався в середній школі у Львові, під опікою родича Тадеуша Скалковського — львівського адвоката. Навчався у Львівській політехніці протягом 18801885 років. У 18881890 роках працював під керівництвом Юліана Захаревича. Від 1889 року член Політехнічного товариства у Львові.[1] У 1897 році обраний до правління станиславівського відділу товариства.[2] У 18891890 роках асистент на кафедрі нарисної геометрії в Політехніці. У 18901893 роках був керівником архітектурного бюро фірми Івана Левинського. Викладав у львівській Художньо-промисловій школі. Брав участь у Будівельній виставці у Львові (1892). 1893 року був призначений керівником будівництва Головної дирекції залізниць Станиславова (нині Івано-Франківськ). По завершенню будівництва замешкав у Станиславові і працював за фахом до 1919 року. Організував власну будівельну фірму, що діяла до початку Першої світової війни. На початку війни був інтернований австрійською владою до табору Талергоф. Причиною послужило те, що Кудельський формально був російським підданим. Звільнений за станом здоров'я. У 19161917 роках був членом групи архітекторів, що займалися повоєнною відбудовою Галичини. 1919 року переїхав до Варшави, перейшов на службу в Міністерство публічних робіт. Під час роботи у міністерстві фактично припинив проєктування споруд. Брав учась у роботі журі з оцінки проєктів будинків: Міністерства релігійних конфесій і народної освіти (1927), Ягеллонської бібліотеки у Кракові (1928)[3], Міністерства закордонних справ (1929)[4], Міністерства публічних робіт (1929), костелу Провидіння у Варшаві (1930).[5] 1927 року, як делегат Міністерства публічних робіт, увійшов до складу правління Фонду військового квартирування.[6] Вийшов на пенсію 1930 року. Був одружений із Ольгою Вільчинською, мав доньку Анну. Помер у Варшаві 1937 року.

У своїй творчості застосовував найрізноманітніші стилі періоду історизму. Створив ряд проєктів у стилях неоренесансу, необароко, неорококо. Також відомі будівлі з використанням елементів народного карпатського будівництва. У гробівці Цетнерів-Кшечуновичів на Личаківському цвинтарі застосував елементи неоготики і неороманського стилів. Виготовив ряд проєктів вівтарів у неоготичному стилі для монастиря Святого Серця у Львові, парафіяльного костелу в селі Гніздичів, архітектурні елементи вівтарів у монастирі згромадження отців Воскресенців у Львові (не збережені). Під час проживання у Станиславові в другій половині 1910-х років проєктував будівлі у стилі сецесії.

Будівлі

ред.

Львів

ред.

Івано-Франківськ

ред.

Інші населені пункти

ред.
  • Розбудова костелу в Єзуполі, Івано-Франківської області. Було підвищено наву і додано дві бічні, що перетворило храм на базиліку. Надбудовано вежу і оздоблено в необароковому стилі.[9]
  • Проєкт вівтаря і дверей для костелу в Кохавині.[9]

Примітки

ред.
  1. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 90.
  2. Towarzystwo Politechniczne… — S. 82.
  3. Kronika // Rzeczy Piękne. — 1928. — № 10. — S. 127.
  4. Konkurs na Gmach Ministerstwa Spraw Zagranicznych // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 7. — S. 277.
  5. Konkurs na projekt świątyni «Opatrzności Bożej» w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 7. — S. 277; Wynik konkursu na projekt kościoła Opatrzności // Rzeczy Piękne. — 1930. — № 4-6. — S. 97.
  6. Działalność budowlana Funduszu Kwaterunku Wojskowego // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 2-3. — S. 53.
  7. Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Skleniarz, 2008. — S. 288. — ISBN 978-83-89273-52-9.
  8. Pszczółkowski M. Architektura Stanisławowa II Rzeczypospolitej // Stan badań nad wielokulturowym dziedzictwem dawnej Rzeczypospolitej. — T. IV. — Białystok, 2013. — S. 399. — ISBN 978-83-934920-7-7.
  9. а б Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klasztor OO. Dominikanów w Jezupolu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2006. — Т. 14. — S. 112—113. — ISBN 83-89273-42-X.

Джерела

ред.