Відкрити головне меню

Ян То́маш Куде́льський (пол. Jan Tomasz Kudelski, 21 грудня 1861, Будзіска — 1937, Варшава) — архітектор. Працював у Львові і Станиславові (Івано-Франківську).

Ян Томаш Кудельський
Архітектор Ян Томаш Кудельський (1861—1937).jpg
Народження 21 грудня 1861(1861-12-21)Будзіска
Смерть 1937(1937)Варшава
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів, Івано-Франківськ
Архітектурний стиль історизм, сецесія
Ян Томаш Кудельський у Вікісховищі?
Будинок на вулиці Січових стрільців, 19 у Львові
Дім на вулиці Матейка, 4 у Львові
Нереалізований проект будинку С. Хованця в Станиславові.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народивя в селі Будзіска (нині Свентокшиське воєводство) у сім'ї бідного шляхтича Ігнація Кудельського. Мав двох рідних братів і сестру. Разом із братами навчався у середній школі у Львові, під опікою родича Тадеуша Скалковського — львівського адвоката. Навчався у Львівській політехніці протягом 18801885 років. У 18881890 роках працював під керівництвом Юліана Захаревича. Від 1889 року член Політехнічного товариства у Львові.[1] У 1897 році обраний до правління станіславського відділу товариства.[2] У 18891890 роках асистент на кафедри нарисної геометрії в Політехніці. У 18901893 роках був керівником архітектурного бюро фірми Івана Левинського. Викладав у львівській Художньо-промисловій школі. Брав участь у Будівельній виставці у Львові (1892). 1893 року був призначений керівником будівництва Головної дирекції залізниць Станиславова (нині Івано-Франківськ). По завершенню будівництва замешкав у Станиславові і працював за фахом до 1919 року. Організував власну будівельну фірму, що діяла до початку Першої світової війни. На початку війни був інтернований австрійською владою до табору Талергоф. Причиною послужило те, що Кудельський формально був російським підданим. Звільнений за станом здоров'я. У 19161917 роках був членом групи архітекторів, що займались повоєнною відбудовою Галичини. 1919 року переїхав до Варшави, перейшов на службу в Міністерство публічних робіт. Під час роботи у міністерстві фактично припинив проектування споруд. Брав учась у роботі журі з оцінки проектів будинків: Міністерства релігійних конфесій і народної освіти (1927), Ягеллонської бібліотеки у Кракові (1928)[3], Міністерства закордонних справ (1929)[4], Міністерства публічних робіт (1929), костелу Провидіння у Варшаві (1930).[5] 1927 року, як делегат Міністерства публічних робіт, увійшов до складу правління Фонду військового квартирування.[6] Вийшов на пенсію 1930 року. Був одружений із Ольгою Вільчинською, мав доньку Анну. Помер у Варшаві 1937 року.

У своїй творчості застосовував найрізноманітніші стилі періоду історизму. Створив ряд проектів у стилях неоренесансу, необароко, неорококо. Також відомі будівлі із використанням елементів народного карпатського будівництва. У гробівці Цетнерів-Кшечуновичів на Личаківському цвинтарі застосував елементи неоготики і неороманського стилів. Виготовив ряд проектів вівтарів у неоготичному стилі для монастиря Святого Серця у Львові, парафіяльного костелу в селі Гніздичів, архітектурні елементи вівтарів у монастирі змартвихвстанців у Львові (не збережені). Проживаючи у Станиславові в другій половині 1910-х років проектував будівлі у стилі сецесії.

БудівліРедагувати

ЛьвівРедагувати

Івано-ФранківськРедагувати

  • Будинок товариства «Сокіл» на площі Міцкевича, 2. Первинний ескізний проект 1894 року виконано Каролем Зарембою і потім ймовірно видозмінено Кудельським під час спорудження.
  • Будинок повітової ради (18941895, тепер будинок профспілок).
  • Будинок Яна Кенігсфельда на вул. Грушевського, 9 (19021903).
  • Філія Краківського товариства взаємного страхування «Флоріанка» на вул. Грушевського, 7 (1904).
  • Спільна з Карелом Боубліком участь у спорудженні пасажу Гартенбергів між кам'яницями на вулицях Незалежності, Галицькою і Сотника Мартинця в Івано-Франківську. Проект бюро Фельнера і Гельмера від 1903 року, спорудження тривало протягом червня-грудня 1904 під наглядом Антонія Рудольфа Фляйшля.[7]
  • Будинок доктора Маєвського на вул. Шпитальній, 7 (19041905).
  • Будинок на вул. Незалежності, 16 (19051906, Я. Т. Кудельський ймовірний автор).
  • Австро-Угорський банк на вул. Грушевського, 4 (1907).
  • Реконструкція у стилі сецесії Пасажу Гартенбергів, на вул. Незалежності, 3 (1907).
  • Головна пошта на вул. Січових стрільців, 15 (1908).
  • Будинок Добруцького на вул. Чорновола, 26 (1904).
  • Будинок жіночої школи ім. Емілії Платер та чоловічої ім. Григорія Пірамовича на вул. Матейка, 34. Початковий проект Кудельський розробив 1914 року. Будівництво розпочато лише після Першої світової війни і зупинено у 1923 році ймовірно через економічну кризу. 1928 року будівництво продовжив Станіслав Треля, переробивши проект, надавши йому рис неокласицизму.[8]
  • Нереалізований проект дому Станіслава Хованця на нинішній вул. Незалежності (1909). Стилістично відноситься до необароко з елементами сецесії. Нині на його місці будинок, зведений за проектом Фридерика Януша.

Інші населені пунктиРедагувати

  • Розбудова костелу в Єзуполі, Івано-Франківської області. Було підвищено наву і додано дві бічні, що перетворило храм на базиліку. Надбудовано вежу і оздоблено в необароковому стилі.[9]
  • Проект вівтаря і дверей для костелу в Кохавині.[9]

ПриміткиРедагувати

  1. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 90.
  2. Towarzystwo Politechniczne… — S. 82.
  3. Kronika // Rzeczy Piękne. — 1928. — № 10. — S. 127.
  4. Konkurs na Gmach Ministerstwa Spraw Zagranicznych // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 7. — S. 277.
  5. Konkurs na projekt świątyni «Opatrzności Bożej» w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 7. — S. 277; Wynik konkursu na projekt kościoła Opatrzności // Rzeczy Piękne. — 1930. — № 4-6. — S. 97.
  6. Działalność budowlana Funduszu Kwaterunku Wojskowego // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 2-3. — S. 53.
  7. Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Skleniarz, 2008. — S. 288. — ISBN 978-83-89273-52-9.
  8. Pszczółkowski M. Architektura Stanisławowa II Rzeczypospolitej // Stan badań nad wielokulturowym dziedzictwem dawnej Rzeczypospolitej. — T. IV. — Białystok, 2013. — S. 399. — ISBN 978-83-934920-7-7.
  9. а б Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klasztor OO. Dominikanów w Jezupolu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2006. — Т. 14. — S. 112—113. — ISBN 83-89273-42-X.

ДжерелаРедагувати