Талергоф
Талергоф, (нім. Interniertenlager Thalerhof, 4 вересня 1914 — 10 травня 1917 рр.) — концентраційний табір, один із перших у Європі у XX столітті, закладений австро-угорською владою 4 вересня 1914 р. на початку Першої світової війни, в піщаній долині, біля підніжжя Альп у районі м. Граца (Штирія).
Сюди депортували громадян Австро-Угорської імперії, переважно українців-москвофілів, які були жителями Галичини та Буковини і симпатизували Російській імперії. Також потрапляли й національно свідомі українці, православні священники[2]; щодо звільнення доктора Василя Маковського клопотав Митрополит Андрей Шептицький[3][4].
Історія табору
ред.Першу партію галичан та буковинців-«русофілів» депортували в Талергоф солдати Грацького полку 4 вересня 1914 року.
До зими 1915 р. в Талергофі не було бараків, люди лежали на землі без даху над головою в дощ і морози[6]. На початку війни з Росією військова влада Австро-Угорщини під враженням невдач на фронті та в атмосфері воєнного психозу й терору (десятки українців повішено), інтернувала до табору жителів Галичини та Буковини. До арештів спричинилася адміністративна влада, що в Галичині була майже повністю в руках поляків, на Буковині — румунів, які використали нагоду для ослаблення українського руху. Тому в Талергофі, крім осіб москвофільської орієнтації, потрапило чимало національно свідомих українців, причому доказом цього слугували знайдені у них російськомовні книги, такі як «байки харківські» Григорія Сковороди, «Наймичка», «Повесть о безродном Петрусе»[7] Тараса Шевченка і т.д.
У офіційному рапорті Шлеера від 9 листопада 1914 року повідомлялося, що у Талергофі в той час перебувало з 5700 русофілів, з них близько 1,915 особи були лемками, зі 151 селища на Лемківщині.[8]
У листопаді 1916 — 2 717 (зокрема 85 % українців; 76 % селян, 7 % греко-католицьких священників); від 1914 до 1916 зареєстровано 14 000 в'язнів. Суворий режим, сваволя адміністрації, голод і нестерпні санітарні умови (епідемія плямистого тифу) спричинили велику смертність серед в'язнів (зареєстровано 1 767 смертей; насправді їх було більше; лише між 17 січня і 31 березня 1915 померло 524 особи). Табір був закритий 10 травня 1917 року під тиском світової громадськості після смерті Франца Йосифа останнім австро-угорським імператором Карлом I.
По війні москвофільські кола в Галичині створили культ мартирології москвофілів у Талергофі («Талергофські з'їзди» 1928 і 1934, «Талергофські збірники», як символ народних страждань та стійкості його було відображено у низці літературних творів того часу — «Блудные огни» Юліяна Яворського, поема «Талергоф» Івана Федоріва-Федорички тощо).
Відомі в'язні
ред.Перепоховання жертв
ред.Останки загиблих в'язнів було перепоховано на цвинтарі міста Фельдкірхен-бай-Грац, оскільки на попередньому місці поховання та розташування табору збудовано аеропорт «Грац».
-
Каплиця на місцевому цвинтарі на честь загиблих в'язнів концтабору Талергоф
-
Меморіальна дошка від земляків із Лемківщини
-
Меморіальна дошка на 90-ті роковини
-
Список загиблих
Див. також
ред.- Пам'ятник жертвам Талергофу у Галичі (1929)
- Пам'ятник жертвам Талергофу у Львові (1934)
Примітки
ред.- ↑ Anton Holzer, Das Lächeln der Henker. Der unbekannte Krieg gegen die Zivilbevölkerung 1914-1918 (2008). Abb. 67
- ↑ Ратушна О. М. Життя та побут православних священиків у талергофі (1914—1917 рр.) / Оксана Мирославівна Ратушна // Історико-культурна спадщина в демократичному суспільстві: сприяння діалогу, примиренню та відповідальності : тези II Міжнародної науково-практичної конференції, 17–18 квітня 2015 р., Львів / Національний університет “Львівська політехніка”, Інститут гуманітарних і соціальних наук, Кафедра історії України та етнокомунікації. — Львів, 2015. — С. 112—117.
- ↑ В'язничний щоденник. Неймовірні свідчення в'язня про станиславівську Діброву
- ↑ В'язничний щоденник ІІІ. Неймовірні свідчення в'язня про станиславівську Діброву. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Баринов И. Образ Талергофа в антиукраинской и антизападной мифологии современной России // Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. — 2015. — № 2. — С. 97-98. Архівовано з джерела 25 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 13 квітня 2011.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ «Повесть о безродном Петрусе» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 200.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 жовтня 2007. Процитовано 13 квітня 2011.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела та література
ред.- Реєнт О. П. Евакуаційні заходи австрійського та російського урядів на українських землях у роки Першої світової війни [Архівовано 4 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Ваврик В. Р. Терезін і Талергоф — Львів, 1928.; Нью-Йорк: Видавець протоієрей Р. Н. Самело, 1966. (Vavrik V. R. Terezín and Talerhof — New York, publishing house of Archpriest R. N.Samelo, 1966.)
- Маковський В. Талергоф, спогади і документи. [Архівовано 5 лютого 2020 у Wayback Machine.] — Львів, 1934.
- Що ми знаємо про Талергоф? : [австр. концентрац. табір (1914—1917)] / Володимир Садовий. — Дрогобич (Львів. обл.): Коло, 2012. — 63 с., [2] арк. іл.: іл.; 20 см. — Бібліогр.: с. 62 (7 назв). — 200 пр. — ISBN 978-617-642-024-8
- Terrorism in Bohemia.; Medill McCormick Gets Details of Austrian Cruelty There [Архівовано 16 січня 2014 у Wayback Machine.] // «New York Times», December 16, 1917
- Дорошенко Д. І. Історія України 1917—1923 рр. Том І. Доба Центральної Ради Ужгород: Друкарня «Свобода», 1932 (с. 25)
- Ратушна О. М. Життя та побут православних священиків у талергофі (1914–1917 рр.) / Оксана Мирославівна Ратушна // Історико-культурна спадщина в демократичному суспільстві: сприяння діалогу, примиренню та відповідальності : тези II Міжнародної науково-практичної конференції, 17–18 квітня 2015 р., Львів / Національний університет “Львівська політехніка”, Інститут гуманітарних і соціальних наук, Кафедра історії України та етнокомунікації. — Львів, 2015. — С. 112—117.
Посилання
ред.- Талергоф // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1873-1874. — 1000 екз.
- Страница памяти жертв Талергофа и военного террора во время I-ой Мировой Войны в Галичине [Архівовано 28 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Документальний фільм Олексія Денісова «Трагедия Галицкой Руси. Концлагерь только для русских» [Архівовано 2 липня 2013 у WebCite] — ВГТРК: Студія історичного документального кіно, Студія «Град»