Відкрити головне меню

Микола Іванович Антоневич (25 грудня 1840, с. Незвисько, нині Городенківський район, Івано-Франківська область — 10 липня 1919, Львів) — історик, громадський діяч, український політик москвофільського напрямку. Депутат імператорського райхсрату Австро-Угорщини (1873—1879), а також посол 4-х каденцій Галицького сейму. Небіж поета Якова Головацького[1].

Антоневич Микола
Народився 25 грудня 1840(1840-12-25)
Незвисько, Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна
Помер 10 липня 1919(1919-07-10) (78 років)
Львів, Польська Республіка
Поховання Перемишль
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Діяльність історик, політик
Alma mater Віденський університет
Посада посол до Галицького сейму[d]

ЖиттєписРедагувати

Народився 25 грудня 1840 року в с. Незвисько (нині Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна) в сім'ї о. Івана Антоневича, пароха села Рожнів.

Навчався на теологічному факультеті Віденського університету. Докторат з філософії склав 1864 року. 1865 року склав учительські екзамени. Відмовився від запрошення працювати в Харківському університеті. З 1865 року заступник учителя ґімназії в Перемишлі, з 1866 року ґімназії в Дрогобичі. З 1867 року депутат Дрогобицької повітової ради та управи, згодом — міської ради. У 1874—1900 роках професор ґімназії в Перемишлі. Член «Руської бесіди» в Перемишлі, почесний член Общества ім. М. Качковського, інших москвофільських товариств. Відзначався неабиякою енергією, ненавистю до українців, промови — сміливістю, діловитістю, ерудицією.

Посол до райхсрату у 1873—1879 роках. Посол до Галицького сойму:

  • 3-го скликання (1873—1876 роки), дообраний на додаткових виборах від III курії в окрузі Дрогобич, член «Руського клубу»[2]
  • 4-го скликання, 1882 року був обраний замість померлого о. Ясеницького Павла в окрузі Турка — Бориня[3]
  • 5-го скликання (1883—1889 роки), від IV курії в окрузі Стрий—Сколе, член «Руського клубу»[3]
  • 6-го скликання (1889—1895 роки), від IV курії в окрузі Стрий, член «Руського клубу», вийшов з нього 1892 року; 1894—1895 — член «Клубу староруської партії»[3]

Один з найзапекліших москвофілів і талановитіших соймових політиків. Завзято боровся проти «нової ери». У 1914 р. одразу ж після оголошення Австро-Угорщиною війни Росії був заарештований за участь у москвофільському русі й поміщений до концтабору Талергоф.

Помер 10 липня 1919 р. Похований у м. Перемишль.

Друковані праціРедагувати

Автор популярних історичних праць, цінних спогадів:

  • Галицко-русская политика. Записки посла д-ра Ник. Антоневича. — Львов, 1891
  • Наше нінешнее положение (Эпизоды из новейшей истории). — Львов, 1907. Ч. I
  • Наше нінешнее положение (Эпизоды из новейшей истории). — Львов, 1910. Ч. II[4]

ПриміткиРедагувати

  1. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 116.
  2. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 107.
  3. а б в Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 109.
  4. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 116—117.

ДжерелаРедагувати

  • Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — С. 116. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.