Григорій Пірамович
Григорій Вінцентій Пірамович, Григор Пірумян[5] (пол. Grzegorz Wincenty Piramowicz; 25 листопада 1735, Львів — 14 листопада 1801, Межиріч-Підляський) — польський єзуїт, поет, перекладач, релігійний діяч вірменського походження. Діяч Комісії едукаційної народової.
| Григорій Пірамович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
25 листопада 1735 або 1735[1][2][3] Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Помер |
14 листопада 1801 або 29 грудня 1801[1] Межиріччя, Більський повіт, Республіка Польща[4] |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | філософ, поет, педагог |
| Alma mater | Львівська єзуїтська колегія |
| Знання мов | польська |
| Членство | Варшавське товариство друзів наукd і Торговицька конфедерація |
| Конфесія | католицтво і католицька церква |
Життєпис ред.
Народився у Львові 25 листопада 1735 року в родині купця, титулярного секретаря короля Августа ІІІ Якова Пірамовича та його дружини Анни з Никоровичів (померла в липні 1789).
Закінчив єзуїтську колегію у Львові, під час навчання у якій приятелював з майбутнім примасом Ігнацієм Красицьким.
З осені 1764 року був проповідником та професором моральної теології в Кременецькому колегіумі. У 1766-67 роках перебував у «законному домі» в Ярославі, де мав так звану «третю пробацію». Після цього повернувся до Львова, звідки виїхав як опікун Павела, Каєтана, Яна Потоцьких — синів львівського каштеляна Юзефа Потоцького — у їх освітній подорожі до Франції та Італії. Зокрема, до осені 1770 опікувані навчались у Римській колегії єзуїтів (Collegium Romanum, тепер Папський григоріанський університет), де він викладав моральну теологію.
У 1772 році супроводжував у дорозі до Спа канцлера Львівської капітули РКЦ Адаму Жевуському, де також поправляв здоров'я.
Помер 14 листопада 1801 у м. Межиріч-Підляський, Нова Галичина, Монархія Габсбургів. Був похований у костелі в Курові поряд з матір'ю.
Вшанування ред.
Вулиця в місті Кендзежин-Козьле.[6]
Примітки ред.
- ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Piramowicz, Gregor // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 22. — S. 322.
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ MAK
- ↑ Храневич К. И. Пирамович, Григорий // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXIIIа. — С. 635.
- ↑ Айвазян С. История России: Армянский след [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]. — Крон — Пресс, 2000.
- ↑ Zabytki — to warto ZOBACZYĆ [Архівовано 4 липня 2017 у Wayback Machine.].
Джерела ред.
- Aleksandrowska E. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801) [Архівовано 21 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — T. XXVI/…. — Zeszyt 11…. — S. 529—536. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |