Відкрити головне меню

Юліуш Фортунат Коссак (пол. Fortunat Juliusz Kossak, 29 жовтня/15 грудня[1] 1824 — 3 лютого 1899) — відомий польський художник.

Юліуш Коссак
Juliusz Kossak
Juliusz Kossak.PNG
Народився 29 жовтня 1824(1824-10-29)
с.Вісьнич Новий
Помер 3 лютого 1899(1899-02-03) (74 роки)
Краків
Поховання Раковицький цвинтар
Громадянство
(підданство)
Польща
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність поляк
Діяльність художник
Alma mater Львівський університет
Жанр Історичний живопис і Батальний жанр
Magnum opus Battle of Raszyn.[d]
Рід Коссаки гербу Кос
Батько Міхал Коссак
Мати Антоніна Коссак з Соболєвських
Родичі Зофія Коссак-Щуцька (внучка)
Брати, сестри  • Leon Kossak[d] і Władysław Kossak[d]
Діти Войцех
Нагороди
Кавалер офіцерського хреста ордена Франца Йосифа

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї судді Міхала Коссака та його дружини Антоніни із Соболєвських у селі Вісьніч Новий (тепер Бохнянського повіту Малопольського воєводства). Батько, за одними даними, був власником маєтку в селі Княгиничі (тепер Мостищина),[2] за іншими — дідича села Княгинина (тепер у складі Івано-Франківська).

Родина Коссаків гербу Кос[3] мала руське походження, і хоча батьки Юліуша вважали русинів частиною польського народу, він був хрещеним в греко-католицькій церкві, а в побуті родина володіла та вживала українську мову:

Gdy pani konsyljaszowa Michałowa Kossakowa wybrała się z własnej wioski Kniahinin nad Sanom w podróż do Krakowa, znajdowała się w dziewiątym miesiącu ciąży. W drodze uczuła bóle porodowe, przystanęła przeto w najblizszem miasteczku Wiśniczu i dn. 15. grudnia 1824 r. urodziła duzego i zdrowego chłopca. Wróciła potem pospiesznie do domu, aby czemprędzej ochrzcić syna w sąsiedniej unickiej cerkwi. "Nadaję ci imię Juljuza" — powiedział do krzyczącego malca po rusku grecko-katolicki paroch. Chłopiec pochodił z rodziny, która Rusinów uważała za odmianę Polaków i nie robiła różnicy między wyznaniem rzymskiem a greckiem. Dlatego, od najmłodszych lat, Juliusz umiał jednakowo dobrze mówić po polsku i po ukraińsku[4].

Навчався у гімназії при Бучацькому монастирі отців Василіян, де викладав, а пізніше керував його дядько Еміліян Коссак. За наполяганням матері, закінчив студії правничого факультету Львівського університету. Малюванню вчився в уродженця Хоросткова Яна Машковського. Пізніше на його формування як майстра мав вплив Пйотр Міхаловскі, якого Ю. Коссак відвідував кілька разів у Болестрашичах.

Мав легку вдачу, його залюбки запрошували до себе у гості. Зокрема, якийсь час гостював у резиденції Леона Жевуського в Підгірцях у середині 1840-х років.[5] Кілька років проживав у маєтку відомого балаґули[6] Юліяна Дідушицького в с. Ярчівці (тепер Зборівського району Тернопільської области); створив чимало графічних малюнків, зарисовок, акварельних картин.

Вперше прибув до Варшави на початку 1840-х як «незвичайний талант». У березні 1848 р. записався до гвардії народової у Львові, в травні був у Празі на Всеслов'янському Конгресі, де разом з Дідушицьким декларував себе русином-полонофілом: [4][3]:

...zreformował się komitet Rusinów, Polaków, m.in. i mnie jako Rusina z dida pradida wybrano do deputacji mającej jechać do Wiednia...[7]

В листопаді того ж року на львівських барикадах. У 1850—1852 р. поперемінно перебував у Львові, Варшаві, у 1852 р. — у Відні та в Угорщині, пізніше кілька місяців працював у Санкт-Петербурзі, куди його забрав з Білої Церкви Владислав Браніцкі.[8]

Був президентом Кола мистецько-літературного в Кракові.[9]

Подорожував Тернопільщиною (від Збаража до Чорткова, Коропця); написав картини «Подільське село в неділю», «Подільський лірник» (обидві 1868 року), «Полювання» (1885 рік), «Череда на Поділлі» (1886 рік) та інші.

Проілюстрував малюнками етнографічний нарис польського історика Владислава Завадського «Картини Червоної Русі» (1869 рік), фольклорний збірник Якова Головацького «Народні пісні Галицької й Угорської Русі» (1878 рік).

Автор бататьох портретів, картин на історичну, військову тематику[10] (зокрема, «Битва під Остроленкою», 1831 р.[11]). 1892 року дідич Золотого Потоку Влодзімеж Гіполіт Ґнєвош з братом Станіславом замовив у нього та Фалата 8 полотен з історії роду, 4 з яких перебували в родовому палаці Золотого Потоку, інші 4 до Варшавського повстання 1944 року, власником яких був нащадок Влодзімеж Міхал (†1944), перебували в кам'яниці на вулиці Вспульній, 39 у Варшаві.[12]

Перебував у Палаці Санґушків у Славуті.

Помер у Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі міста.

Сім'яРедагувати

Мав 5 дітей:

  • Войцех Горацій — художник-баталіст[13];
  • Тадеуш — цікавився сільським господарством (рільник);
  • Стефан (1858—1924) — банківський службовець;
  • Зофія Казімєжова Романьска (1861—1946) — рисувальниця;
  • Ядвіґа Зиґмунтова Унружина (1865—1917).[9]

КартиниРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ryszkiewicz A. Kossak Fortunat Juliusz (1824—1899)… — S. 244
  2. Чорновол Ігор. Пензлі та коні: Юліян Коссак і Юліян Дідушицький Архівовано 2016-06-17 у Wayback Machine..
  3. а б Дещо про походження Юліяна Коссака.
  4. а б Wiadomości Literackie. 1936, nr 16
  5. Kieniewicz Stefan. Rzewuski Leons (Leon) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1992. — Tom XXXIV/1. — Zeszyt 140. — S. 128. (пол.).
  6. Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 75. — ISBN 978-966-457-228-3.
  7. Hybryda Nr 32/2018
  8. Ryszkiewicz A. Kossak Fortunat Juliusz (1824—1899)… — S. 245.
  9. а б Ryszkiewicz A. Kossak Fortunat Juliusz (1824—1899)… — S. 246.
  10. Картини Юліуша Коссака
  11. Тиждень.ua Посполите придушення
  12. Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — S. 205. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  13. Trybowski I. Kossak Wojciech Horacy (1857—1942) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1969. — T. ХIV/2, zesz. 61. — 161—320 s. — S. 248—251. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати