Відкрити головне меню

Влодзімєж Іполіт Ґнєвош

польський поміщик та політик, громадський діяч

Влодзімєж Іполіт Ґнєвош гербу Равич (пол. Włodzimierz Hipolit Gniewosz; 1838 — 17 лютого 1909) — польський поміщик та політик, громадський діяч, дідич Золотого Потоку.

Влодзімєж Іполіт Ґнєвош
Włodzimierz Gniewosz
Wlodzimierz Gniewosz 1898.jpg
Народився 17 серпня 1841(1841-08-17)
Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, Німецький союз
Помер 17 лютого 1909(1909-02-17) (67 років)
Відень, Австро-Угорщина
Поховання Личаківський цвинтар
Діяльність політик
Посада член Палати Цислейтаніїd
Партія Польський клубd
Нагороди
Орден Залізної Корони 3 ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився 1838 року. Син Александра та його дружини Кароліни з Осташевських (пол. Karolina Ostaszewska) Ґнєвошів. Виховувався в маєтку в родинному Тшцянцю (пол. Trszciańcu) у Добромильському повіті Королівства Галичини та Володимирії.

Замолоду служив офіцером війська Австрійської імперії. 20 вересня 1875 р. в Яссах[1] купив маєток у місті Золотий Потік (від імені 10-ти попередніх співвласників — жидів Фрідманів з роду цадиків Садгори, яких представляв Абрагам Янкель Фрідман), став тут постійно мешкати. 1876 року половину маєтку переписав на дружину Марію.[2] Брав участь в діяльності «Галицького товариства господарчого» (член від 1874 року, член комітету в 1885—1904 р.), в «Товаристві кредитовім земськім» (заступник, потім президент окружного виділу в Бучачі (1883—1907 р.), в товаристві забезпечень взаємних (член ради надзірної1882-1908, віце-президент 1898—1905), Товаристві бджолино-городному (президент у Бродах у 1880, член головної управи 1890-3), Товаристві кулок рільничих (член головного виділу 1893), ліги допомоги промислової (член виділу 1907—1908). У 1875—1876 роках працював у повітовій раді Городенки, у 1880—1885-х — у Бучачі (як член виділу з курії великої власності), 1898—1905 роках — член ради ґмін міських у Бучачі.

З дозволу Окружного суду мав повноваження (1880—1894, 1899—1907) окружного таксатора земських маєтностей. 1906 року став членом надзірної ради «Уніон-банку» у Львові. З 1875 року цісарсько-королівський шамбелян.

У 1891—1907 роках був послом Ради панів Райхсрату від курії великої власності округу Сянік. Один з провідних польських діячів, під кінець життя став близьким до народних демократів. 1903 року захищав засади єдності армії Австро-Угорщини прти автономістів. Під час дискусії з Іґнацієм Дашиньським казав: «Так, є чорно-жовтим!»

8 листопада 1898 року всенімецький посол Вольф, критикуючи сторонництво урядове, назвав поляків з трибуни народом пол. posożytów; В. І. Ґнєвош, визначений для цього Польським колом райхсрату, сказав, що такий вуличник як Вольф, не має права ображати поляків. Відбулась дуель на шаблях, в якій В. Ґнєвош був поранений в плече) пол. ramie), що дало йому значну популярність у краї. Під кінець життя склав з себе значну частку повноважень.

 
Гробівець Ґнєвошів, Личаків, 2015

Сприяв будівництву в Золотому Потоці «ратуші», яку в заповіті передав для користування Товариству шкіл людових. Причетний до будівництва державної гімназії в Бучачі та колонії літніх у Риманові. Надав кошти для будівництва Церкви Святої Трійці в Золотому Потоці.

Помер 1909 року, похований на Личаківському цвинтарі Львова.

ВідзнакиРедагувати

Сім'яРедагувати

Був одружений з Марією Кшечунович вірменського походження. Діти:

  • Александер (25.7.1873-30.9.1930, Зол. Потік), дідич Золотого Потоку, дружина — Ружа Цєнська, кузина кс. Яна Ценського
  • Гелена (1874—1947)
  • Ядвіґа (1875—1936), дружина Шавловського
  • Влодзімеж Міхал (16.4.1876-1944), дружини: Ґоленґйовська (померла у 26 років), Котковська
  • Ян Люц'ян (11.2.1881-4.1882)[4]

ПриміткиРедагувати

  1. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 242.
  2. Там само.
  3. Odznaczenia jubileuszowe // Nowa Reforma, Nr 277 z 3 grudnia 1898. — S. 5.
  4. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 245.

ДжерелаРедагувати

  • Lasocki Z., Kieniewicz S. Gniewosz Włodzimierz Hipolit (1838—1909) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — T. VIIІ/2. — Zeszyt 37. — S. 149.
  • Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5.