Княгинин (Івано-Франківськ)

Княги́нин — колишнє старовинне село, з ХІХ ст. — передмістя Станиславова (тепер Івано-Франківська), а від 1925 р. — у складі міста.

Символічна могила уродженцям Княгинина, полеглим за волю України

Історія

ред.

Найраніша згадка про село датована 27 травня 1437 р.[1] В колі істориків та краєзнавців відсутня єдина думка стосовно етимології назви села. Частина дослідників схильна вважати, що ім’я поселення похідне від слова «княгиня». Нібито, землі, на яких виникло село, перебували у власності дружини князя чи когось з княжої родини. Академік В. Грабовецький більш правдоподібною вважав версію, згідно до якої у назві віднайшло своє відображення інше характерне для регіону тлумачення слова «княгиня» – молода дівчина-наречена. Окремі польські дослідники наполягали на неслов’янському походженні найменування села. Вони виводили назву від слова «кнеї» – тобто пущі, хащі.

На початковому етапі існування Княгинина його землі перебували у феодальній власності кількох дрібних власників, ймовірно, вихідців з колишніх бояр. І тільки пізніше в писемних джерелах з’являються польські імена власників-шляхтичів: Матіаш, Януш, Бартоломей. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 1 лан (близько 25 га) оброблюваної землі[2]. В ході національно-визвольного руху українців під проводом Богдана Хмельницького селяни-бунтівники з Княгинина в 1648 р. знищили місцевий фільварок та брали участь у здобутті Єзупільського замку магната Станіслава Потоцького.

На початку XVIII ст. в населеному пункті проживало не більше кількох десятків родин. У цей час він увійшов до складу Станиславівського ключа маєтків магнатів Потоцьких. До 1792 р. Княгинином володіла Катерина Косаковська з Потоцьких, а вже в першій половині ХІХ ст. село стало домінією міського уряду Станиславова. На 1910 рік у Княгинині проживало 22 133 мешканці, та ще 6 621 мешканець у Княгинин-Колонії.[3].

За Польщі Княгинин набув статусу міської гміни Станиславівського повіту, але не маючи міського права, формально залишався селом. У 1921 році тут проживало 16.554 мешканців – це був 4-й за чисельністю населення показник у Станиславівському воєводстві (більше тільки в Коломиї, Станиславові та Стриї). 1 січня 1925 року урядовим рішенням Княгинин офіційно приєднали до Станиславова[4].

6 квітня 1949 року в Княгинині в бою з МДБ загинули члени відділу пропаганди надрайонного проводу ОУН Василь Гросберг, Ганна Соколовська і Ганна Сміжак. За кілька десятиліть, 14 жовтня 1995 року, громада міста в знак пошани до полеглих націоналістів освятила барельєф героїв на спорудженій в Княгинині Скорботній стіні[5].

Відомі люди

ред.

Народилися

ред.

Проживали, перебували

ред.

Примітки

ред.
  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.26, №218. Архів оригіналу за 22 Грудня 2015. Процитовано 24 Грудня 2015.
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Allgemeines Verzeichnis der Ortsgemeinden und Ortschaften Österreichs nach den Ergebnissen der Volkszählung vom 31. Dezember 1910, Seite 380 ff.
  4. Dz.U. 1924 nr 102 poz. 937. Архів оригіналу за 13 Жовтня 2016. Процитовано 29 Вересня 2016.
  5. Сергій Білий. Віддали життя, щоб ми мали незалежну державу. У Княгинині вшанували пам’ять молодих патріотів-оунівців. Архів оригіналу за 7 Листопада 2021. Процитовано 7 Листопада 2021.
  6. Władysław Konopczyński. Benoe Paweł (†1755) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1935.— t. I/1, zeszyt 1.— (пол.) S. 437—438

Джерела

ред.

Грабовецький В. Історія Івано-Франківська (Станіславова). З найдавніших часів до початку XX століття. Частина І. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1999. — С. 132-137. — ISBN 966-7363-18-Х.

Грабовецький В. Нарис історії Княгинина. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2000. — 148 с.