Щитник остистий
Щитник остистий[1] або щитник шартрський[2][3] (Dryopteris carthusiana) — вид трав'янистих рослин родини щитникові (Dryopteridaceae), поширений у помірних областях Євразії й Північної Америки.
Щитник остистий | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Відділ: | Папоротеподібні (Polypodiophyta) |
Клас: | Папоротевидні (Polypodiopsida) |
Порядок: | Багатоніжкові (Polypodiales) |
Підпорядок: | Polypodiineae |
Родина: | Щитникові (Dryopteridaceae) |
Рід: | Щитник (Dryopteris) |
Вид: | Щитник остистий (D. carthusiana)
|
Біноміальна назва | |
Dryopteris carthusiana |
Опис
ред.Багаторічна рослина 60–90 см заввишки. Плівки на черешках світло-бурі, одноколірні, яйцеподібні. Листки двічі перисті, а біля основи тричі перисті, без залозистого опушення, прямостоячі. Черешок тонкий (≈1 мм в діаметрі), дорівнює пластинці або трохи коротший, зеленуватий. Сегменти 2-го і 3-го порядків плоскі, з незагорненими краями. Соруси розвиваються зазвичай лише у верхній частині пластинки листка[2]. Листки мономорфні, вмирають взимку; пластини світло-зелені. 2n = 164[4].
Поширення
ред.Європа: Данія, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Україна (у т.ч. Крим), Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Чорногорія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція, Іспанія; Північна Америка: Канада, США; Азія: Ліван, Туреччина, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Сіньцзян — Китай; також культивується. Населяє відкриті ліси, гірські ліси, болотисті ліси, вологі лісисті схили, береги річок і хвойні плантації[5][6][4].
В Україні зростає в лісах серед чагарників, на вирубках — на більшій частині України звичайний; у Степу і Криму рідкісний. Отруйна, лікарська, декоративна рослина[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Харківської областей[3].
Галерея
ред.Джерела
ред.- ↑ Dryopteris carthusiana // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 31. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т. Л., Перегрим М. М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ а б Flora of North America. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 24.09.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 24.09.2018. (англ.)
- ↑ Flora of China. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 24.09.2018. (англ.)
Посилання
ред.- Дріоптерис шартрський // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 142. — ISBN 5-88500-055-7.
Це незавершена стаття про папороті. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |