Черкаси (етнонім)
Черкаси, черкаські люди (грец. Κιρκάσιους, італ. Circassi) — один з екзонімів[1] українців, поширений у XV—XVIII століттях у Московському царстві[2][3].
Взагалі черкасами іменувалися українські козаки в офіційних документах Московії у 2-й пол. XVI — 1-й пол. XVII століть (після Переяславської ради 1654 року козаки називаються «малоросійськими козаками»)[4]. Як етнонім українців черкаси відомі й в деяких письмових західноєвропейських джерелах цього ж часу.
Є традиційним поглядом на українцїв як на інорідців — черкас. Бувши задокументованим у «Воскресенському лїтописі» згодом, у різні способи, розроблявся в російській історіографії. Найавторитетнішим, з представників міфу, був М. Карамзін[5]. За політичним замовленням, опісля знищення Нової Січі, активно розроблявся І. Болтіним[6]. Скептично сприймався зокрема М. Грушевським[5].
За версією О. П. Знойка термін «черкаси» походить від тюркського «чири-киси» або «чири киши» — «люди армії» (тобто озброєний народ) і збереглася аж до XVII століття, ставши синонімом до слова «козак». Пізніше розповсюдження назви «черкаси», може бути пов'язане з містом Черкаси, поблизу якого було в той час чимало козацьких осель[4][7].
Однак, існує й інша версія — деякі російські історики виводять назву «черкаси» від кавказьких черкесів, пов'язуючи українську козаччину з чорними клобуками задля підтвердження поглядів про чуже походження українських козаків[4]. Ця версія не витримує критики, оскільки самоназва кавказьких черкесів — адиги.
Є також версія, що назва походить від переселених в Північне Причорномор'я, у XIII столітті Ордою, воїнів аланів (асів, ясів) з Північного Кавказу. І має значення, як «воїни асів».
Як народна назва українців у російській мові черкаси існували до XVIII століття.
Оскільки термін «черкаси» застосовувався щодо запорізьких (українських) козаків, а згодом їм частенько стали називати населення України взагалі, це надалі стало використовуватися для створення теорій неслов'янського походження українців. Однак, роботи вітчизняних генетиків[8] та медико-генетичного наукового центру РАМН (у співпраці з англійськими і естонськими вченими) підтвердили схожість протестованих нащадків місцевого козацтва та українців загалом з південними білорусами, західними і північними русинами (нащадками населення земель Русі уздовж її основної транспортної артерії — водного шляху «із варяг у греки»), а також, південними слов'янами[9].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ ЧЕРКАСИ, екзонім у російській мові 15–18 ст. для українських козаків [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013.
- ↑ Ригельман А. И., Летописное повествование о Малой России и её народе и казаках вообще… — Гл. 3. [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Новікова Л. До питання про черкеську (черкаську) версію походження козацтва в історичних працях XVIII – першої третини ХІХ ст / Л. Новікова [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.] // Чорноморська минувшина. - 2015. - Вип. 10. - С. 56.
- ↑ а б в стор. 3707, том 10, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк, Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5
- ↑ а б М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VII. Розділ II. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 17 травня 2018.
- ↑ Новікова Л. В. До питання про черкеську (черкаську) версію походження козацтва в історичних працях XVIII-першої третини XIX ст. // Чорноморська минувшина 2015, випуск 10
- ↑ Бубенок О. Коли і хто заснував місто Черкаси? [Архівовано 26 березня 2018 у Wayback Machine.] / О. Бубенок // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 299—317
- ↑ Ольга Утевська. Походження основних груп козацтва за даними про поліморфізм Y-хромосоми. http://visbio.onu.edu.ua. Вісник Одеського НУ: Біологія. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 11 березня 2018.
- ↑ Пшеничнов А. С., Соловьева Д. С., Дибирова Х. Д., Мансуров Р. И., Ищук М. Л., Балановская Е. В., Генофонд украинцев: оценка внутри- и межэтнической изменчивости по трем типам ДНК маркеров (мтДНК, Y-хромосомы, аутосомным) // Материалы Международной Конференции «Генетика в России и мире» — г. Москва, 2006 г. — С. 163. (рос.)
Джерела ред.
- С. І. Лунін. Черкаси [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 495. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Радянська енциклопедія історії України. Том 4., К.: Головна редакція УРЕ, 1972 р. — стор. 465
- Бубенок О. Б., Аланы-асы в Золотой Орде (13-15 вв.), К.: Истина, 2004 г. (рос.)