Рігельман Олександр Іванович (*1720 — †23 жовтня (3 листопада) 1789) — історик України, військовий інженер з німецького шляхетського роду, генерал-майор російської армії (з 1771).

Рігельман Олександр Іванович
Ригельман, Александр Иванович.jpg
Народився 1720
Російська імперія
Помер 23 жовтня 1789(1789-10-23)
Поховання Чернігівський район
Діяльність військовий інженер
Alma mater Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Знання мов російська
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився в Петербурзі в 1720 р. і рано залишився круглим сиротою. Є вихідцем із німецької дворянської родини. Його батьки прибули до Росії в 1713 році. У 1738 році він закінчив Петербурзький шляхетський корпус. Проходив військову службу в Києві.

Був учасником російсько-турецьких воєн 1739 р. та 1768—1774 рр. В подальшому опиняється на півдні України, де бере участь у розмежуванні кордону Російської імперії та Туреччини. Значну частину свого життя присвятив будівництву, ремонту і реконструкції багатьох фортець.

В 1782 році вийшов у відставку в чині генерал-майора та поселився в родовому маєтку своєї дружини, яка походила з козацько-старшинського роду Лизогубів, в селі Андріївка коло Чернігова і присвятився улюбленій ним науковій роботі, зокрема в царині історії України. Тут він прожив безвиїзно сім років.

Помер 23 жовтня 1789 р., на 69 році життя, і був похований у збудованій ним Михайлівській церкві села Андріївки.

Творчий доробокРедагувати

 
Ілюстрація з книги Олександра Рігельмана «Літописне повіствування про Малу Росію».

Р. — автор «Історії або повіствування про донських козаків» з додатком (17 ілюстрацій і 2 карти; 1778; видана Й. Бодянським в 1846). У 1778 склав «Літописне повіствування про Малу Росію» (ч. 1-4; у 1785-86 переробив і доповнив). Ця праця була вперше повністю видана Й. Бодянським у 1847 в «Чтениях Московского Общества Истории и Древностей». При написанні цієї роботи використав українські козацькі літописи, польські хроніки і мемуари, книгу С. Мишецького «Історія козаків запорозьких», а також власні спостереження та документальні матеріали. Праця Р. з додатком «Список именной всем бывшим в Малой России гетьманам», альбомом (28 портретів та двох карт України) є цінним джерелом з історії України 17-18 ст. Історія України Р. подає повну, систематичну історію від найдавніших часів до 1787. До неї додано також «Особое списание о бывших запорожских казаках», етнографічний опис української людности й 28 малюнків українських типів (у відповідному одязі), виконаних Т. Калинським.

У рукописах залишилися розвідка Р. «Изъяснение о Кизлярской крепости» (1757), збірник планів, карт та ін.

Казус з походженням воєводи С.РазінаРедагувати

Згідно поширеній версії, Разін народився близько 1630 року в станиці Зимовійській на Дону у родині заможного козака Тимофія Разі. Те, що та сама станиця через 100 років була зазначена романівськими істориками як місце народження ще одного ватажка повстанців — Омеляна Пугачова, завжди наводила на роздуми щодо достовірності цих відомостей. Зокрема, відразу ж у декількох піснях XVII століття батьківщиною Степана Разіна є Черкаськ. Автором версії про те, що Разін народився саме в Зимовійській станиці є Олександр Рігельман.[1]

Це був час, коли після придушення Повстання Пугачова на Дону знищувалася будь-яка пам'ять про отамана. Його рідна станиця Зимовійська була перенесена на протилежний берег Дона і перейменована в Потьомкінську, будинок, в якому народився Пугачов, був спалений. Намагаючись виправдати таку розправу царського уряду над донською станицею, під час створення «Історії або повіствування про донських козаків» О. Рігельман придумав історію, що в Зимовійській народився також і інший "злодій і боговідступник", а тому станиця, буцімто, цілком справедливо покарана Катериною II. Він знав, користуючись джерелами, про участь С. Разіна у Зимовій станиці (донці називали «зимовими станицями» посольства, що відправлялися на всю зиму до Москви за отриманням платні для Війська Донського). Участь у такому посольстві шанувалася у донців за особливу честь, а його учасники носили почесне прізвисько «зимовієць». Одним з таких зимовійців і був Разін. Тож Ригельман знайшов привід для обґрунтування своєї версії, приписавши Степана Тимофійовича до уродженців станиці Зимовійської.

Доктор історичних наук, професор Ростовського держуніверситету А. П. Пронштейн, аналізуючи на основі великої кількості документів історію виникнення донських козачих містечок в XVI - XVII століттях, писав: «До числа новопосталих до 1672 р містечок відносяться Тішанскій, Перекопський, Ново-Григорівський, Старо-Григорівський, Нижній Чир, Кобилкін, Зимовійко... ».[2] Таким чином, станиця Зимовійська виникла у 1672 році, і відомості про її існування до цього року цілком відсутні. Відповідно, Степан Разін, який народився близько 1630 р., походити зі станиці, яку було засновано лише у 1672 році, просто не міг.

Родинні зв'язкиРедагувати

  • Син — Аркадій, чернігівський повітовий маршал (1815—1818), допомагав історичними матеріалами Д. Бантиш-Каменському.
  • Внук — Микола Аркадійович Рігельман, був членом Київської Археографічної Комісії і разом з І. Самчевським редагував виданий Комісією Літопис С. Величка.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Они прославили старый Черкасск. rostov-region.ru. История и культура Ростовской области. Процитовано 2020-05-04. 
  2. Пронштейн А. П. Земля донская в XVIII веке. с. 55.