Відкрити головне меню

Тесе́й, також Тезе́й (дав.-гр. Θησέας — буквально «сильний», «могутній») — один з найвизначніших персонажів давньогрецької міфології, культурний герой іонійців, подібний до дорійського Геракла. Син морського божества та земної жінки.

Тесей
Theseus Minotaur BM Vase E84.jpg
Помер
·утоплення
Поховання Скірос
Громадянство
(підданство)
Athens (ancient Kingdom)[d]
Діяльність король
Титул король
Посада king of Athens[d]
Батько Егей або Посейдон
Мати Aethra[d]
У шлюбі з Федра і Антіопа (амазонка)[1]
Діти Іпполіт[1], Melanippus[d], Acamas[d], Демофонт і Іфігенія[2]
Тесей, Афіна та Амфітріта, тондо кілікса, вазописець Онесім, гончар Ефроній

Місцем народження героя вважався Тройзен в Арголіді, місцем смерті — острів Скірос.

Зміст

Мандрівний герой іонійцівРедагувати

За найдавнішими легендами Тесей був сином морського божества на прізвисько Егеон або Егейон (слово це з грецької можна перекласти як «Хвильовик» або «господар хвиль») і героєм-мандрівником. Можливо, походив з абантів — фракійського племені, яке в давнину населяло, зокрема, острів Евбея.

Уславився перемогами над розбійниками та жахливими звірами зокрема — епідаврським Періфетом, істмійським Сінісом, мегарським Скіроном, елевсінським Керкіоном, егалейським Прокрустом, кромміонською свинею, марафонським биком, критським Мінотавром.

З іменем Тесея пов'язували, зокрема, звільнення земель, населених іонійцями від мінойської влади та перемогу над навалою амазонок — племені, що складалося з жінок (за іншими інтерпретаціями жінкою була лише їхня очільниця або ж грекам запам'ятався довгий одяг прибульців, схожий на жіночий).

Тесею також приписували участь у калідонському полюванні, в поході аргонавтів, війні з кентаврами, викраденні (зі своїм другом Пейріфоєм) Єлени Прекрасної та спробі викрадення з царства мертвих його володарки Персефони[3].

Вшановували Тесея на багатьох островах Егейського моря, зокрема на Скіросі і Евбеї, в Арголіді, Мегариді та Аттиці. Для іонійців Тесей перетворився на головного героя міфів, якого вони протиставляли дорійському Гераклу.

Афінський цикл міфів про ТесеяРедагувати

З часом фігуру Тесея «привласнили» собі афіняни. Враховуючи, що місце народження героя було загальновідомим, з'явилася легенда, що Тесей був сином тройзенської царівни Етри та афінського царя Егея (можливо і в цьому випадку йдеться про переосмислення походження Тесея від Егеона), який нібито гостював в батька Етри Пітфея. В той же час Егея називали сином Посейдона (бога землетрусів, що з часом зайняв місце Егеона в ролі морського божества), який нібито набув обличчя Егея, щоб зійтися з Етрою.

Згідно з афінськими міфами, вирушаючи з Тройзена до Афін, Егей показав Етрі меч і сандалі, які заховав під величезною кам'яною брилою, і сказав, щоб їхній син, коли виросте, зсунув брилу і забрав ці речі. Тесей виховувався в домі свого діда Пітфея і в п'ятирічному віці зустрівся з Гераклом. Герой погладив хлопчика по голові й провістив йому велике майбутнє. Відтоді Тесей мріяв стати таким, як Геракл. Це пояснюється також родинними зв'язками: Тесей і Геракл були кузенами і обидва вели свій рід від Персея.

Ставши юнаком, він, за порадою матері, забрав меч і сандалі й вирушив до Афін до батька, відзначившисьна своєму шляху неабиякими звитягами . Очистившись від гріха пролитої крові, Тесей прибув в Афіни до Егея. Егеєва дружина Медея з остраху, що Тесей забере в неї владу вмовила чоловіка отруїти героя. Егей, не впізнавши сина, погодився на цей злочин, однак під час бенкету глянув на меч та сандалі чужинця і зрозумів, хто цей юнак. Медея втекла з своїм сином Медоном у Мідію, а Егей оголосив Тесея своїм спадкоємцем.

Цілком можливо, що пізніше з'явилася й легенда про перемогу Тесея над Паллантидами — синами Егеєвого брата Палланта, які були прямими і визнаними усіми нащадками давніх афінських царів.

Коли Тесей потрапив у бурю, йому надала прихисток старенька Гекала, яка дуже зичила йому перемогу і пообіцяла дочекатися. Але коли Тесей повернувся, то не застав її живою. На її честь він заснував ігри — Гекалесії.

Місцева легенда також стверджувала, що Тесей добровільно, разом з приреченими на смерть афінськими юнаками й дівчатами вирушив на Крит, щоб убити Мінотавра. За допомогою Аріадни герой знищив монстра і звільнив Афіни від ганебної данини.

Після смерті Егея Тесей, за афінськими переказами, став царем і здійснив низку реформ та інших заходів: об'єднав Аттику й поселив її мешканців в одному місті (синойкізм), поділив населення на три класи, встановив панафінейські та синойкійські свята, завів деякі звичаї та релігійні обряди. Щоправда більшість дослідників вважає, що подібне злиття аттичних поселень було можливим не раніше IX сторіччя до нашої ери[4].

Одного разу, блукаючи в горах, Тесей послизнувся і впав у безодню (варіант: загинув від руки Лікомеда). Після перських воєн дельфійський оракул звелів афінянам поховати кістки героя на батьківщині. Афінський вождь Кімон переніс останки Тесея на корабель і привіз до Афін. Тут на честь героя спорудили величний храм Тесейон і встановили свята. Могила Тесея стала пристановищем для рабів та всіх тих, хто боявся якоїсь кривди[5].

У культурі і мистецтвіРедагувати

Афінські гончарі античної доби, оздоблюючи посуд міфологічними малюнками, з другої половини 6 століття до н. е. майже забули про Геракла і замість нього зображували подвиги Тесея[5]. У мистецьких творах він зовні дуже схожий на Геракла, від якого відрізняється хіба що юнацьким виглядом і поставою.

Серед античних авторів Тесей був одним з найулюбленіших персонажів Софокла та Евріпіда. Його біографію як цілком історичного персонажу написав Плутарх.

В сучасній літературній у дилогії «Тесей» Мері Рено (дилогію складають романи «Цар має померти» (The King Must Die, 1958) та «Бик з моря» (The Bull from the Sea, 1962) подано життєпис героя, який трактується максимально реалістично із залученням сучасних знань про крито-мікенську цивілізацію, зокрема про культ богині Матері Део (Деметри).

Скульптурні зображення Тесея створювали Антоніо Канова, Етьєн Жюль Раме, Антуан-Луї Барі. Живописне зображення Тесея належать Леону Баксту, «Тесей та Етра» — Лорану де ла Ір, Шарлю-Едуару Шезу тощо.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати