Мінос
Мінос Великий (грец. Μίνωας) — володар Криту, син Лікастія[9]. Міноса Великого часто плутають з його дідом Міносом Старим або ж вважають однією особою з ним.
| Мінос дав.-гр. Μίνως | |
|---|---|
 | |
| Божество в | давньогрецька міфологія |
| Посада | король Критуd |
| Батько | Зевс[1] |
| Мати | Європа[1][2] |
| Брати/сестри | Радамант[1][3] і Сарпедон[d] |
| Діти | Катрей[1][4][5], Аріадна[1], Eurymedond, Nephaliond, Девкаліон[6], Андрогей[1][7], Главк, Акалла, Xenodiced, Euxantiusd, Хріс, Philolausd, Asteriusd, Федра[8], Astraead, Brylled і Hecaled |
| Персонаж твору | Божественна Комедія |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
За іменем Міноса давню критську культуру археолог Артур Еванс назвав мінойською.
Царювання та міф
ред.За його царювання Крит досяг найвищої могутності. Давньогрецькі історики приписують Міносу створення потужного флоту, встановлення критської влади над Кікладами, малоазійським узбережжям (разом із Мілетом), Мегаридою та Аттикою (див. Мінойська таласократія). Союзниками Криту були гіксоські володарі Єгипту та аморейські царства у Ханаані. На заході критська торгівля сягала Італії. Легенда стверджує, що сам Мінос загинув під час походу до Сицилії. Але навіть вбивці ставилися до царя з такою пошаною, що збудували на місці його поховання велике святилище[10].
Один з улюблених персонажів давньогрецьких міфів. Згідно з ними, був чоловіком Пасіфаї, батьком Аріадни, Андрогея, Девкаліона, Главка, Катрея, Федри, Акалли. Мінос був мудрим та справедливим правителем і законодавцем. В афінських переказах зображувався ворогом материкової Греції. Найвідоміший міф про Мінотавра, якого народила Пасіфая від бика. За владарювання Міноса Дедал збудував Лабіринт у Кноссі.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е Любкер Ф. Minos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 873.
- ↑ Любкер Ф. Europa // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 508.
- ↑ Любкер Ф. Rhadamanthys // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1152.
- ↑ Любкер Ф. Catreus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 265.
- ↑ Р. Л. Катрей // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIVа. — С. 759.
- ↑ Любкер Ф. Deucalion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 391.
- ↑ Любкер Ф. Androgeos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 88–89.
- ↑ Phaedra // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 21. — P. 341.
- ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, IV,60
- ↑ Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.84-85
Література
ред.- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Посилання
ред.- Мінос // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 997. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |