Мінос Великий (грец. Μίνωας), або Мінос Другий — володар Криту, син Лікастія[9]. Міноса Великого часто плутають з його дідом Міносом Старим або ж вважають однією особою з ним.

Мінос
дав.-гр. Μίνως
Michelangelo-minos2.jpg
Посада king of Creted
Батько Зевс[1]
Мати Європа (міфологія)[1][2]
Брати, сестри  • Манес, Радамант[1][3] і Sarpedond
У шлюбі з Пасіфая, Dexithead і Creted
Діти Катрей[1][4][5], Аріадна[1], Eurymedond, Nephaliond, Девкаліон (син Міноса)[6], Андрогей[1][7], Glaucusd, Акалла, Xenodiced, Euxantiusd, Хріс, Philolausd, Asteriusd, Федра[8], Astraead, Brylled і Hecaled

За іменем Міноса давню критську культуру археолог Артур Еванс назвав мінойською.

Царювання та міфРедагувати

За його царювання Крит досяг найвищої могутності. Давньогрецькі історики приписують Міносу створення потужного флоту, встановлення критської влади над Кікладами, малоазійським узбережжям (разом з Мілетом), Мегаридою та Аттикою (див. Мінойська таласократія). Союзниками Криту були гіксоські володарі Єгипту та аморейські царства у Ханаані. На заході критська торгівля сягала Італії. Легенда стверджує, що сам Мінос загинув під час походу до Сицилії. Але навіть вбивці ставилися до царя з такою пошаною, що збудували на місці його поховання велике святилище[10].

Один з улюблених персонажів давньогрецьких міфів. Згідно з ними, був чоловіком Пасіфаї, батьком Аріадни, Андрогея, Девкаліона, Главка, Катрея, Федри, Акалли. Мінос був мудрим та справедливим правителем і законодавцем. В афінських переказах зображувався ворогом материкової Греції. Найвідоміший міф про Мінотавра, якого народила Пасіфая від бика. За владарювання Міноса Дедал збудував Лабіринт у Кноссі.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Любкер Ф. Minos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 873.
  2. Любкер Ф. Europa // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 508.
  3. Любкер Ф. Rhadamanthys // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1152.
  4. Любкер Ф. Catreus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 265.
  5. Р. Л. Катрей // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIVа. — С. 759.
  6. Любкер Ф. Deucalion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 391.
  7. Любкер Ф. Androgeos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 88–89.
  8. Phaedra // 1911 Encyclopædia Britannica — 11 — New York City: 1911. — Vol. 21. — P. 341.
  9. Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, IV,60
  10. Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.84-85

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати