Відкрити головне меню
Карта древнього Ханаана

Ханаан (івр. כְּנַעַן‎ , араб. کنعان‎) — західна частина Родючого півмісяця. Слово «Ханаан» (Кнаан) походить від семітського кореня, що означає «вигинатися униз». Це ім'я в давні біблейські часи мала країна на захід від Йордану.

Загальне означення Палестини, Сирії, Фінікії — останні три назви з'явилися значно пізніше.

Сучасні території Лівану, Ізраїлю, Палестини, західної частини Йорданії, південно-західної частини Сирії.

Походження назвиРедагувати

Назвою Ханаан цієї області ми в основному завдячуємо Біблії, хоча в історичних джерелах стародавнього Єгипту та інших сусідніх країн вона мала і інші назви (фараони Нового царства Єгипту називали цю територію Речену)[1]. В 1-й книзі Біблії (Буття, 10-а глава) розповідається, що син Хама Ханаан поселився в цьому краї і породив своїх нащадків.

Населення ХанаануРедагувати

Населення Ханаану складали фінікійці, євусеї, амореї, хаматеяни, арвадеяни, гіргашеяни та інші племена, які, згідно Біблії були нащадками Ханаана.

ІсторіяРедагувати

Ще в 4-3 тис. до н.е. у фінікійців виникли міста - держави Угарит, Бібл, Сидон. З 3-го тис. до н.е. відомі міста на території сучасних Ізраїлю та Палестини Хацор, Єрихон, Єрусалим, Гезер, Ай, Арад[2] та інші. Як відомо з писемних джерел давнього Єгипту, міста Ханаану вели жваву торгівлю з Єгиптом в 3-2 тис. до н.е. З території Ханаану вийшли гіксоси, котрі завоювали Єгипет і владарювали в ньому близько 1670 - 1580 рр. до н.е. Але вже сам Єгипет завоював Ханаан і панував у ньому бл. 1500 - 1200 рр. до н.е. У 14 ст. до н.е. євреї завоювали значну частину Ханаану, частково знищивши місцеве населення. Бл. 1200 - 1150 рр. до н.е. прилеглі до Середземного моря райони Ханаану зазнали нашестя народів моря. Ці народи, серед яких філістимляни, тйеккери, шердани поклали кінець владі Єгипту в Ханаані, та заснували власні держави.

ДжерелаРедагувати

  • С.Москати. Древние семитские цивилизации. Москва. ЗАО Центрполиграф. 2012. -255с. с.104-131.
  • Атлас біблійної історії. Київ. «Картографія». 2010. -192с.
  • Біблія. Книга Буття.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Атлас біблійної історії. Київ. «Картографія». 2010. -192с. с.44.
  2. Атлас біблійної історії. Київ. 2010. с.34.