Персефона
Персефо́на, також Ко́ра (грец. Περσεφόνη, Persephone, Kore — дівчина) — дочка Деметри та Зевса, дружина Аїда.
| Персефона | |
|---|---|
 | |
| Божество в | давньогрецька релігія |
| Батько | Зевс[1] |
| Мати | Деметра[1] |
| Брати/сестри | Манес |
| Діти | Агріаномаd, Evbvlevsd і Загрей |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Давньогрецька міфологіяРедагувати
За міфом, Аїд з дозволу Зевса викрав Персефону, коли вона з подругами гуляла на лузі, і зробив своєю дружиною. З того часу її стали називати Корою. Розгнівана Деметра наслала на землю неврожай, тому Зевс, щоб урятувати життя на землі, наказав Аїдові відпускати Персефону до матері. Однак Аїд обманом змусив її проковтнути зерен гранату, вирощеного в підземному царстві (хто скуштував їжі або питва царства мертвих — той до кінця віку мав належати Аїдові). Зевс розсудив, що на три чверті року Персефона має бути з матір'ю, а чверть — з чоловіком.
У цьому міфі відбито природний процес щорічного вмирання й оживання рослинного світу. Щорічне повернення Персефони з царства мертвих — варіант поширеного в античності міфа про божество, яке вмирає й воскресає (Осіріс, Адоніс та їм подібні). Як і інші божества, пов'язані з культом землі, Персефона вважалася не лише богинею родючості, а й владаркою небіжчиків. Пізніші міфи роблять її дочкою підземної річки Стікс, мабуть, намагаючись відділити сувору й похмуру богиню природи, що вмирає, від богині радості і природи, що воскресає. Культ богині підземного світу (Аїду) існував у Пілосі ще в Мікенську епоху.
Деякі вчені, аналізуючи ймення Персефони (Персефонея, Персефасса, Персефатта), доходять висновку, що вона була старовинною місцевою богинею, культ якої поширився ще до вторгнення давньогрецьких племен на Балканський півострів. У греків-завойовників культ Персефони злився з культом їхньої Кори (богині-діви). В Елевсіні влаштовувалися містерії Деметри та Персефони. Восени на честь цих богинь справляли свято тесмофорій.
ОрфізмРедагувати
В орфіків Персефона — дружина Зевса й мати Загрея. Пізніше Персефону ототожнювали з Геєю, Реєю, Гекатою, Іридою, а в Стародавньому Римі — з Прозерпіною. Атрибути Персефони — колоски, маки, нарцис, гранатовий плід. Зображували її (разом з матір'ю) вродливою дівчиною. Як владарка підземного світу вона сиділа на троні поруч з Аїдом, у вінку з нарцисів, із маками або рогом достатку в руці.
Образ її надихав Рембрандта, Рубенса, Берніні, Гете, Пушкіна, Монтеверді, Сен-Санса, Стравинського, Стівена Кінга.
Див. такожРедагувати
- 399 Персефона — астероїд, названий на честь божества[2].
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Любкер Ф. Περσεφόνη // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1011–1012.
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
ЛітератураРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Персефона |
- Словник античної міфології Дочка Деметри і Зевса [5] [6] [2], вона була вигодувана матір'ю і німфами в печері [7]. Коли вона підросла до неї сваталися Арес і Аполлон [8]. По міфу, разом з нею росли дівчата Афіна і Артеміда [9] (або ще Афродіта [10]). Квіткою Кори називають нарцис [11].
ПосиланняРедагувати
- Персефона - Прозерпіна // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 13. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття з міфології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |