Геката

древньогрецька богиня чаклунства і перехресть

Гека́та (дав.-гр. Εκάτη) — у грецькій міфології хтонічна богиня кордонів, роздоріжжя, чаклунства і привидів. У найдавнішу епоху богиня Місяця, пізніше богиня чаклунства, володарка всіх страховиськ і примар. Вона також асоціюється з некромантією, ніччю, світлом, знаннями про трави та отруйні рослини, могилами. Гомер не знав Гекати; її культ перейшов до греків від фракійців. Перша літературна згадка про неї з'являється в «Теогонії» Гесіода (VIII ст. до н. е.) — дочка титана Перса; інші називають її дочкою Зевса і Деметри або Зевса і Гери, тоді, ймовірно, першим історично грецьким ім'ям її було Ангела. У творі Геката описується як богиня великої честі з володіннями на небі, землі та морі. Науковці досі дискутують про місце її походження. Вона мала популярність серед фессалійських відьом.

Геката

Геката. Копія елліністичної скульптури. Ватиканський музей
Божество вдавньогрецька релігія Редагувати інформацію у Вікіданих
Покровитель длямісячне світло і магія Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоПерс, Зевс або Перс Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиАстерія[1], Гера або Деметра Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиCrataeisd, Медея, Кірка і Скілла Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Геката була одним із кількох божеств, яким поклонялися в стародавніх Афінах як захисниці ойкосів (домашнього господарства) одночасно із Зевсом, Гестією, Гермесом та Аполлоном.

Ім'я

ред.

Титули:

  • Берегиня — Apotropaia (Ἀποτρόπαια)
  • Хтонічна, Підземна — Chthonia (Χθωνία)
  • Подорожня — Enodia (Ἐννοδία)
  • Ключниця — Klêidouchos (Κλειδοῦχος)
  • Нянька — Kourotrophos (Κουροτρόφος)
  • Шафрановбрана — Krokopeplos (Κροκόπεπλος)
  • Меліноя — Melinoe (Μηλινόη)
  • Світлодавиця — Phosphoros, Lampadephoros (Φωσφόρος, Λαμπαδηφόρος)
  • Служниця — Propolos (Πρόπολος)
  • Вратниця — Propulaia/Propylaia (Προπύλαια)
  • Спасителька — Soteria (Σωτηρία)
  • Триморфна — Trimorphe (Τρίμορφη)
  • Перехресна — Triodia/Trioditis (Τριοδία, Τριοδίτης).

Опис

ред.

Геката дарує мудрість на народних зборах, щастя на війні, багату здобич на полюванні. Культ Гекати як богині підземного царства зливається з культом Персефони. Як і Артеміду, її вважали володаркою звірів, покровителькою мисливства. У культі Гекати прослідковуються риси місячного божества, тому вона іноді ототожнювалась із Селеною. Священною твариною Гекати була самка собаки; в жертву богині приносили цуценят.

Вона поставала високою жінкою з двома смолоскипами або з ключем у руках, іноді у вигляді трьох жінок, з'єднаних спинами. Часто її зображували зі зміями. На фризі Пергамського вівтаря Геката триголова й шестирука, озброєна смолоскипом, мечем та списом. На думку Клеомеда, потрійне обличчя Гекати означало три форми місячного диска. За Сервієм, це увінчана трояндами лагідноока богиня пологів Люцина, горда богиня полювання Артеміда і Геката, яка визначає смертним останню годину.

У римській міфології із Гекатою ототожнювалась богиня Луна.

На честь богині названо астероїд 100 Геката.

Храми

ред.

Святилища Гекати існували в Беотії, Егіні, Елевсінії й інших містах. Зображення Гекати були в Афінах біля кожного будинку.

Примітки

ред.

Бібліографія

ред.

Джерела

ред.

Монографії. Статті

ред.
  • Berg, W. Hecate: Greek or «Anatolian»// Numen 21.2 , August 1974:128-40.
  • Burkert, W. Greek Religion. Cambridge: Harvard University Press, 1985.
  • de'Este, S. Circle for Hekate: volume 1. 1910.
  • Farnell, L. Hekate: Representations in Art // The Cults of the Greek States. Oxford, 1896.
  • Fowler, R. L. Early Greek Mythography: Volume 1: Text and Introduction, Oxford University Press, 2000.
  • Gantz, T. Early Greek Myth: A Guide to Literary and Artistic Sources. Johns Hopkins University Press, 1996.
  • Johnston, S. I. Hekate Soteira: A Study of Hekate's Role in the Chaldean Oracles and Related Literature. 1990.
  • Johnston, Sarah Iles, (1991). Restless Dead: Encounters Between the Living and the Dead in Ancient Greece. ISBN 0-520-21707-1
  • Kerenyi, Karl. The Gods of the Greeks. 1951.
  • Kern, Otto. Orphicorum Fragmenta, Berlin, 1922. Internet Archive
  • Mallarmé, Stéphane, (1880). Les Dieux Antiques, nouvelle mythologie illustrée.
  • Mooney, Carol M., Hekate: Her Role and Character in Greek Literature from before the Fifth Century B.C., a thesis submitted to the faculty of graduate studies, McMaster University, 1971.
  • Rabinovich, Yakov. The Rotting Goddess. 1990.
  • Ruickbie, Leo. Witchcraft Out of the Shadows: A Complete History. Robert Hale, 2004.
  • Seyffert, Oskar, A Dictionary of Classical Antiquities, Mythology, Religion, Literature and Art, from the German of Dr. Oskar Seyffert, S. Sonnenschein, 1901.
  • The Classical Review, volume IX, 1985, Library of Illinois.
  • Rudloff, Robert von. Hekate in Ancient Greek Religion. Horned Owl Publishing (July 1999)

Довідники

ред.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Геката