Іфігенія
Іфіге́нія (грец. Ιφιγένεια) — у грецькій міфології персонаж з епічних переказів троянського циклу, дочка царя Мікен Агамемнона та Клітемнестри (варіант: Тесея та Єлени).
| Іфігенія дав.-гр. Ἰφιγένεια | |
|---|---|
.jpg) | |
| Батько | Агамемнон[1] |
| Мати | Клітемнестра[1] |
| Брати/сестри | Хрісотеміда, Електра, Орест, Лаодіка[d] і Іфіанасса |
| Вбивця | Агамемнон |
| Пов'язані події | sacrifice of Iphigeniad |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Міфологія Редагувати
За міфами, для успіху походу на Трою перед походом батько призначив Іфігенію в жертву богині Артеміді, чого мати ніколи не могла йому простити.
Однак богиня врятувала дівчину від смерті, замінивши її на жертовнику ланню, перенесла в Тавріду (Крим) і зробила жрицею в своєму храмі. Чужоземців, що прибували до Тавріди, заколювали на вівтарі Артеміди. Брат Іфігенії Орест та його друг Пілад прибули до Тавріди за наказом оракула, щоб привезти звідти в Аттику зображення Артеміди Таврідської. Іфігенія впізнала брата, який відвіз її на батьківщину разом із статуєю Артеміди.
Культ Іфігенії був тісно пов'язаний з культом Артеміди, і деякі міфологи твердять про їхню первісну тотожність. За Гесіодом, Іфігенія після смерті відродилась як Геката.
У літературі Редагувати
Грецький трагік Евріпід присвятив Іфігенії дві свої трагедії «Іфігенія в Тавріді» і «Іфігенія в Авліді». У них її змальовано героїчною жінкою-патріоткою, здатною на самопожертву заради батьківщини. Цей образ використали й письменники нової європейської літератури: Расін, Гете, Леся Українка; Кирило Стеценко написав оперу «Іфігенія в Тавріді».
Леся Українка написала драматичну сцену «Іфігенія в Тавріді». У ній вона змалювала героїзм дівчини-патріотки, яка сміливо прийняла своє призначення померти на жертовнику «для слави Батьківщини», але повстає проти перспективи — на чужині «в безслав'ї тихо гаснути». Однак Іфігенія змиряється і відвертається від самогубства, адже якщо вона не покориться, то гнів Артеміди може принести нещастя рідному народу.
Див. також Редагувати
- 112 Іфігенія — астероїд, названий на честь цього персонажа
- Ритуальне вбивство
- Іфігенія (Есхіл)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іфігенія |
Примітки Редагувати
- ↑ а б Любкер Ф. Iphigenia // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 667–668.
Література Редагувати
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Іфіґенія // Українська мала енциклопедія : у 4 т. : т. 1 : А — І / Євген Онацький ; упоряд., наук. ред., передм. С. Білокінь. — Київ : Унів. вид-во «ПУЛЬСАРИ», 2016. — С. 562 .
Посилання Редагувати
- Іфігенія [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 562. — 1000 екз.