Артеміда

давньогрецька богиня мисливства та дикої природи

Артем́іда (дав.-гр. Ἄρτεμις) — давньогрецька богиня, первісно шанована як покровителька тваринного й рослинного світу. За пізнішими віруваннями, богиня мисливства, лісів і гір; її шанували також як богиню Місяця (ототожнюючи з Гекатою), вагітних, породіль і жіночої незайманості. Одна з найпопулярніших героїнь давньогрецького епосу.

Артеміда
Ἄρτεμις
Artémis dite Diane de Gabies.jpg
Артеміда Ефеська — багатогруда покровителька родючості
Міфологія Давньогрецька
Божество в давньогрецька релігія
Ім'я іншими мовами

грец. Ἄρτεμις

лат. Artemis
В інших культурах Анаїт, Діана
Місцевість Стародавня Греція
Заняття богиня полювання, богиня дикої природи, богиня Місяця, богиня родючості, богиня жіночої цнотливості
Згадки Одна з найпопулярніших героїнь давньогрецького епосу
Батько Зевс
Мати Лето
Брати/сестри Аполлон
Атрибути Лук, стріли, олені, мисливський собака, місяць
Частина від Олімпійські боги
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ім'я та епітетиРедагувати

Розмаїття міфів про Артеміду і велика кількість імен богині свідчать про те, що в її образі поєднано кілька божеств. Артеміда називалась «Чиста» або «Осяйна»; атрибутами її, як усіх богів світла, були лук і стріли. Артеміді віддавали почесті в місцях культу Аполлона, зокрема на делоській горі Кінт (Артеміда Кінтія), у Дельфах, у Дідімі, де поряд з Аполлоном Далековлучним шанували й Далековлучну Артеміду.

Артеміда в міфахРедагувати

НародженняРедагувати

Артеміда була позашлюбною донькою Зевса від німфи Лето. Під час любовних ігор Зевс перетворився на перепела, а Лето — на перепілку. Ревнива Гера послала змія Піфона, щоб він переслідував Лето по всьому світу. Також Гера заборонила Лето народжувати на землі. Нарешті, вона побачила Делос — плаваючий острів, який не був ні справжнім островом, ні материком.[1]

Німфа знайшла прихисток на острові Ортігія, що поблизу Делоса, де народила Артеміду, яка відразу ж, щойно народившись, допомогла матері перебратися через вузьку протоку, і там, на Делосі, між оливою і фініковою пальмою, після дев'яти днів перейм Лето народила Аполлона, брата-близнюка Артеміди. [2]

ДитинствоРедагувати

Артеміда стала богинею-захисницею всіх тварин, що смокчуть молоко, і немовлят. Оскільки Лето народила її без болю, до Артеміди стали звертатися з молитвами вагітні жінки. Проте в її владі було також підтримання порядку вбивати і насилати хвороби, а з собою Артеміда завжди носила лук і стріли. Сталося це тому, що ще будучи трирічною, Зевс спитав її, який дар вона хотіла б отримати. Артеміда, сидячи на коліні Зевса, попросила його виконати кілька її побажань[3]:

  • завжди залишатися незайманою;
  • мати багато імен, щоб відлучити її від брата Аполлона;
  • мати лук і стріли, зроблені циклопами;
  • бути Феспорією;
  • мати туніку до колін, щоб мати змогу полювати;
  • мати шістдесят океанід, щоб були її хором;
  • мати двадцять німф, як служниць, щоб спостерігати за її собаками і кланятися, коли вона відпочиватиме;
  • правити всіма горами;
  • мати будь-яке місто;
  • мати здатність допомагати жінкам у болях пологів.[4]

Отримавши такі дари, Артеміда вирушила оглядати свої володіння на Криті та набрала собі в допомогу дев'ятирічних німф.[5] За запрошенням Гефеста вона відвідала кіклопів, але незадоволена манерами одного з них (Бронтона), вирвала кіклопу волосся на грудях, де назавжди залишилася лисина. Від кіклопів Артеміда отримала зброю: лук і срібні стріли. При цьому вона наказала відволіктися від виготовлення ясел для коней Посейдона, тому зі здобичі на полюванні першу дичину греки присвячували саме Артеміді[6]. Від лісового бога Пана Артеміда отримала мисливських собак, яких боялися навіть леви[7]. Зловивши ланей, богиня запрягла їх в золоту колісницю з золотою упряжжю, запалила від враженого блискавкою дерева смолоскип і випробувала срібні стріли, пустивши їх у дичину, дерева і порушників справедливості[8].

Берігши цнотливість, Артеміда відкидала залицяння богів. Так, Алфей закохався в неї та переслідував богиню по всій Греції. Артеміда висміяла Алфея, наказавши всім своїх німфам намазати лиця глиною і вимазавшись сама. Всі вони стали однаковими з вигляду і Алфей був змушений втекти, не в змозі знайти справжню Артеміду[9]. Коли син Арістея Актеон підглядав як Артеміда купається і похизувався цим друзям, вона перетворила Актеона на оленя. Собаки Артеміди розірвали зухвалця на шматки[10].

Також Артеміда вимагала цнотливості від німф. Коли Зевс зумів спокусити Каллісто, богиня обернула її на ведмедицю і нацькувала своїх собак. Однак, Зевс врятував німфу, помістивши її на небо як сузір'я Великої Ведмедиці[11].

КоханціРедагувати

Будучи дівою, Артеміда зацікавила багатьох богів та людей. Багато які чоловіки намагались завоювати її серце, проте це вдалось не багатьом. Берігши цнотливість, Артеміда відкидала залицяння чоловіків.

ОріонРедагувати

Оріон був одним із тих, хто завоював її серце. Також він полював разом із Артемідою. Тут є кілька варіантів його смерті:

  • Оріон був убитий Геєю, що наслала на нього скорпіона. [12]
  • Оріон намагається спокусити Опісу, супутницю Артеміди, і та вбиває його. [13]
  • Оріон намагається зірвати одяг Артеміди і вона вбиває його в самозахисті. [14]
  • Аполлон насилає на нього скорпіона.
  • Артеміда, ще до того, як стала Олімпійкою, була закохана в Оріона. Проте Аполлон, бажаючи захистити її цнотливість, обдурює сестру та вона вбиває Оріона. [15]

АльфеусРедагувати

Річковий бог Альфеус був закоханий в Артеміду, але, розуміючи, що він не може зробити нічого, щоб завоювати її серце, він вирішує захопити її. Він переслідував богиню по всій Греції. Артеміда висміяла Алфеуса, наказавши всім своїх німфам намазати лиця глиною і вимазалась сама. Всі вони стали однаковими з вигляду і Алфеус був змушений втекти, не в змозі знайти справжню Артеміду.[16]

В іншій історії Альфеус намагається зґвалтувати прихильницю Артеміди Аретусу. Артеміда бачить Аретусу і рятує її, перетворюючи на весну в своєму храмі. Був убитий Артемідою. [16][17]

КоханкиРедагувати

ПоліфонтаРедагувати

Зневажала Афродіту і стала супутницею Артеміди. За це Афродіта вселила їй любов до ведмедя, за що Артеміда зненавиділа її. Поліфонта народила від ведмедя Агрія і Орея, які були величезного зросту і поїдали чужинців.

ПрокридаРедагувати

Донька Ерехтеля, дружина Кефала, мати Акрисія. Одного разу, коли Кефал полював в горах, його побачила Еос і закохалася в нього. Щоб охолодити любов своєї суперниці Прокриди, вона послала до неї Кефала в образі чужинця, який, запропонувавши їй блискучі дари, переконав її порушити подружню вірність, після чого показав свій справжній вигляд.

Присоромлена Прокрида втекла на Крит, де вступила в число супутниць Артеміди. На Криті цар Мінос подарував їй пса, швидкого як вітер, і спис, що не дає промаху.

Інші коханкиРедагувати

  • Гіала.
  • Нефела.
  • Опіс.
  • Ортігія.
  • Псека.
  • Раніда.
  • Фіала.

ЖертвиРедагувати

АгамемнонРедагувати

За те, що Агамемнон убив священну лань Артеміди і хвалився своєю влучністю, богиня зажадала, щоб він приніс їй в жертву власну доньку. Непомітно Артеміда забрала Іфігенію з жертовного вівтаря, замінивши її ланню, і перенесла в Тавриду, де донька Агамемнона стала жрицею богині.[18]

АдонісРедагувати

Адоніс був тим, хто часто вихвалявся своїми мисливськими вміннями. Він часто порівнював себе із Артемідою, кажучи, що полює краще за неї. Є кілька версій його смерті:

  • Вбитий Артемідою за зухвальство. Вона послала на нього кабана.
  • Артеміда вбила Адоніса за реванш.
  • Був убитий Аресом за те, що кохався із Афродітою. [16]

АріаднаРедагувати

Тесей убив Мінотавра. Здійснивши цей подвиг, Тесей втік з Аріадною на острів Наксос, в святилищі якого вони побрались (чи зайнялись тілесними втіхами), через що Аріадна була вбита стрілами Артеміди. [19]

АураРедагувати

Аура була донькою Лелантоса і Перибої. Одного разу вона стверджувала, що тіло Артеміди було занадто жіночним, і вона сумнівалася в її цнотливості. Артеміда звернулася до Немезіди з проханням допомогти помститися за її гідність і закликала Діоніса до згвалтування Аури. Аура стала шаленою та небезпечною вбивцею. Коли вона народила синів-близнюків, вона з'їла одного з них, тоді як іншого, Якха (Ἴακχος), було врятовано Артемідою. Пізніше Якх став прихильником Деметри і лідера Елевінських таїнств.[20]

БуфагосРедагувати

Вражений стрілою, коли роздумував над згвалтуванням Артеміди.

КаллістоРедагувати

За однією з версій, не була перетворена на ведмедя, а була вражена стрілою.

Меланіпп і КомефоРедагувати

Меланіпп закохався в Комефо, жрицю Артеміди і насолодився з нею коханням в храмі. За це їх принесли в жертву Артеміді.[16]

ОйнейРедагувати

Одного разу Артеміда розгнівалася на царя Калідона Ойнея, який забув їй принести перші плоди врожаю, і наслала на місто страшного каледонського кабана (за іншими джерелами — вепра). [21]

ТітійРедагувати

Убитий, адже жадав згвалтувати Лето (за наказом Гери).[22]

ХіонаРедагувати

Хіона була принцесою. Вона була кохана двома богами: Гермесом і Аполлоном, і хвалилася тим, що вона гарніша за Артеміду, адже змусила двох богів відразу ж закохатися в неї. Артеміда була розлючена і вбила Хіону стрілою. Однак деякі версії цього міфу говорять про те, що Аполлон і Гермес захищали Хіону від гніву Артеміди.[23]

СипроїтРедагувати

Сипроїт — хлопчик, який випадково бачить купання Артеміди. Через це богиня перетворює його на дівчину.

БуфагосРедагувати

Буфагос, син титана Япета, бачить Артеміду і думає про її згвалтування. Читаючи свої грішні думки, він не встигає зреагувати, як Артеміда стріляє в нахабного Буфагоса та вбиває його.[16]

АктеонРедагувати

Коли син Арістея Актеон підглядав, як Артеміда купається і похизувався цим друзям, вона перетворила Актеона на оленя. Собаки Артеміди (або безпосередньо Актеона), яких було п'ятдесят, розірвали зухвальця на шматки.[24]

АлоадиРедагувати

Отос і Ефіальт дуже сильно зростали. Вони були агресивними велетнями й мисливцями і не могли бути вбиті ніким іншим, окрім один одного. Зростання Алоади ніколи не припинялося, і вони хвалилися, що, як тільки вони зможуть досягти небес, викрадуть Артеміду і Геру (або ж Афіну) і візьмуть їх як дружин. Боги боялися їх, за винятком Артеміди, яка перетворилася на лань і вискочила між ними. Алоади кинули свої списи і помилково вбили один одного.[2]

Інші жертвиРедагувати

  • Гратіон (гігант). Убитий.[25]
  • Гіппа (донька Хірона). Перетворена в кобилицю.[26]
  • Дріант з Танагри.[27]
  • Аталанта і Гіппомен. Перетворені у левів.[18]
  • Амфіон і його доньки. Вбиті стрілами.[2]
  • Мера. Вбита.
  • Фалек. Тиран. Його вбила левиця, послана Артемідою.
  • Лімон. Вражений стрілою.

Культ АртемідиРедагувати

 
Мармуровий бюст Артеміди, який створив Кефісодот.

Улюбленим місцем перебування Артеміди вважалася гірська й лісиста Аркадія, де вона мала храми священних тварин і місця полювання. В Етолії їй був присвячений вепр, в Аркадії й Аттиці — ведмідь (жриці надягали ведмежі шкури й виконували культовий танець ведмедів), але в усій Греції вважали, що її улюбленицею була лань. Щороку навесні відбувались елафеболії — свята полювання на оленів, — на яких у жертву Артеміді приносили оленів або пироги у формі цих тварин. Артеміда була захисницею биків — Артеміда Тавропола. Співзвучність імення Тавропола із стародавньою назвою Криму наводить на думку, що зародки культу Артеміди слід шукати в Криму, однак свідченням грецького походження богині є написи мікенської доби, коли ще не було жодних зносин греків з Таврідою. Як богиня рослинності Артеміда була також божеством родючості. Цей культ передусім був поширений в Ефесі, де на честь богині споруджено відомий храм («сьоме чудо світу»), який пізніше спалив Герострат. Артеміда, шанована тут як мати-годувальниця, зображувалася з численними сосками. Як богиню родючості Артеміду вважали божеством дітонародження й іноді ототожнювали з Ілітією.

Артеміда вважалася покровителькою молоді (Артеміда Педотрофос, Артеміда Куротрофос). У Спарті до святині Артеміди-годувальниці приносили немовлят, супроводжуючи цю акцію танцями й бенкетами. В Іонії на свято апатурії в жертву Артеміді давали волосся дітей, а дівчата шанували її як богиню цнотливості і перед шлюбом офірували їй пасмо волосся, пояс або вбрання. Адметові, який забув перед шлюбом принести жертву Артеміді, вона послала в шлюбне ложе змію. Шанували її і як божество війни. У Спарті перед боєм у жертву Артеміді приносили козу, а в Афінах у вересні й жовтні щороку на відзначення перемоги в Марафонській битві офірували 500 кіз.

Спочатку в жертву Артеміді приносили людей; у Спарті існував звичай перед вівтарем Артеміди Ортії («Випрямленої», тобто перед старовинним її дерев'яним образом) до крові бити дітей. У Гомерівському епосі Артеміда з богині-володарки тварин перетворюється на богиню-покровительку полювання, що було улюбленою розвагою родової знаті. Оріон (варіант: Актеон) за деякими міфами загинув тому, що намагався перемогти Артеміду в полюванні. В цей період Артеміда зображувалась у довгому жіночому вбранні або в пристосованому для полювання хітоні. Як правило, за плечима в неї був сагайдак, а в руках лук або смолоскип.

У Римі Артеміда ототожнюється з місцевим божеством Діаною. На Діану переносяться всі функції грецької богині, і вона стає покровителькою полювання, дітонародження (Діана Люціна), захисницею деяких звірів. Храм Діани був на Авентинському пагорбі (Діана Авентіна). Її вважали також покровителькою рабів і плебеїв. У місті Аріції культ Діани супроводився кривавими жертвоприношеннями і її жерцем міг бути тільки раб.

ІконографіяРедагувати

Із скульптурних зображень Артеміди, які збереглись до нашого часу, найвідоміша луврська статуя Артеміди; статуї богині є також у музеях Мюнхена, Неаполя, Берліна тощо. Кілька погрудь Артеміди є в Ермітажі (одне з них, — можливо, копія роботи Праксітеля). Образ Діани надихав Тіціана, Веронезе, Рубенса, Рембрандта, Ф. Щедріна, Джованні Бокаччо, Генріха Гейне та ін.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Advertiser. III-Vs Review 14. 2000. с. 104. ISSN 0961-1290. doi:10.1016/s0961-1290(01)80019-3. Процитовано 2020-07-29. 
  2. а б в Roman, Luke. (2010). Encyclopedia of Greek and Roman mythology. New York: Facts On File. ISBN 978-1-4381-2639-5. OCLC 607553701. 
  3. Homer, author. The Iliad. ISBN 978-2-291-06449-7. OCLC 1130228845. Процитовано 2020-07-29. 
  4. CALLIMACHUS, HYMNS 1-3 - Theoi Classical Texts Library. www.theoi.com. Процитовано 2020-07-29. 
  5. Каллімах. Гімн до Артеміди I. 40 і далі
  6. Каллімах. Гімн до Артеміди I. 47 і далі, 80 і далі
  7. Каллімах. Гімн до Артеміди I. 87 і далі
  8. Каллімах. Гімн до Артеміди I. 110 і далі
  9. Павсаній VI.22.5.
  10. Гігін. Міфи 181; Павсаній IX.2.3.
  11. Аполлодор III. 8.2.
  12. Аполодор I.4.3-4
  13. "Another name for Artemis herself", Karl Kerenyi observes, The Gods of the Greeks (1951:204).
  14. Artemis. Camp Jupiter and Camp Half Blood guide Wiki (en). Процитовано 2020-07-29. 
  15. Ister (Istrus, Hister). The Encyclopedia of Greek Tragedy (John Wiley & Sons, Ltd). 2013-11-26. с. 735–735. ISBN 978-1-118-35122-2. Процитовано 2020-07-29. 
  16. а б в г д Pausanias. ([1917-35]). Pausanias Description of Greece. W. Heinemann. OCLC 688914. 
  17. Pindar (1997). Nemean Odes. Digital Loeb Classical Library. Процитовано 2020-07-29. 
  18. а б Evans, Bergen, 1904-1978. (1991, ©1970). Dictionary of mythology, mainly classical. New York: Dell. ISBN 978-0-440-20848-8. OCLC 23279351. 
  19. Homer, author. The Odyssey. ISBN 978-2-291-06390-2. OCLC 1130228802. Процитовано 2020-07-29. 
  20. Nonnus, Panopolitanus. (1985). Dionysiaca. Harvard Univ. Press. ISBN 0-674-99391-8. OCLC 715515280. 
  21. Dionysius, of Halicarnassus. (1968-). The Roman antiquities of Dionysius of Halicarnassus. Harvard University Press. OCLC 1066120281. 
  22. Young, David C. (1968-01-01). Three Odes of Pindar. BRILL. ISBN 978-90-04-32706-1. 
  23. Graves, Robert, 1895-1985. (2005). The Greek myths. Folio Society. ISBN 1-55921-327-2. OCLC 681407474. 
  24. Lacy, Lamar Ronald (1990-11). Aktaion and a lost ‘Bath of Artemis’. The Journal of Hellenic Studies 110. с. 26–42. ISSN 0075-4269. doi:10.2307/631731. Процитовано 2020-07-29. 
  25. Mariscal, Olga; Lucchini, Sandra; Pellat-Finet, Noémie (2015). À la bibliothèque, lire-chanter avec les auxiliaires parentales. Lire en chantant des albums de comptines. ERES. с. 121. ISBN 978-2-7492-4854-7. 
  26. Δώσσας, Απόστολος. Η θέση του ξένου στο μύθο. Το παράδειγμα της αρχαίας ελληνικής μυθολογίας και οι διαπολιτισμικές προεκτάσεις. Процитовано 2020-07-29. 
  27. K/Rпише, 2011-02-01 03:36:00 K/R Sigesang 2011-02-01 03:36:00. (no title). sigesang.livejournal.com (uk). Процитовано 2020-07-29. 

ЛітератураРедагувати