Єлена Троянська

(Перенаправлено з Єлена)

Єле́на (грец. Ἑλένη) — у давньогрецькій міфології — дочка Зевса й Леди, дружини Тіндарея, сестра Діоскурів і Клітемнестри; найвродливіша з жінок і одна з найпопулярніших героїнь давньогрецького епосу. Згідно з Лікофроном, мойри визначили їй мати п'ятьох чоловіків[4]

Єлена
Ἑλένη
Helen of Troy.jpg
Картина 1898 р. роботи Евелін де Морган
Найвродливіша з жінок і одна з найпопулярніших героїнь давньогрецького епосу
Стать жіноча
Міфологія Давньогрецька
Місцевість Стародавня Греція
Згадки Одна з найпопулярніших героїнь давньогрецького епосу
Батько Зевс
Мати Леда
Брати/сестри Діоскури
Чоловік Менелай, Паріс, Деїфоб, Ахіллес
Діти Герміона[1][2], Pleisthenesd, Іфігенія[3], Idaeusd, Bugonod, Aganusd, Morraphiusd, Aithiolasd, Corythusd, Corythusd і Helena[d]
Пов'язані персонажі Паріс, Одіссей, Ахіллес, Менелай, Гектор
Пов'язані події Троянська війна
Похідна робота Helen of Troyd
Персонаж твору Іліада, Одіссея, Енеїда і Божественна Комедія

CMNS: Єлена Троянська у Вікісховищі

Первісно Єлена — старомінойське божество рослинності та пелопоннеське божество родючості і світла.

В епосі її зображено смертною жінкою, дочкою царя Спарти Тіндарея.

Народження ЄлениРедагувати

 
Леда і лебідь

Згідно з однією версією, вона була дочкою Зевса і спартанської цариці Леди[5] (за Еврипідом, третя дочка[6]).. П’єса Евріпіда "Єлена", написана наприкінці V століття до н. е., є найдавнішим джерелом інформації про народження Елени: хоча її батьком, вважається, був Тіндарей, вона насправді була дочкою Зевса. У вигляді лебедя цар богів шукав притулку з Ледою. Лебідь здобув свою прихильність, і двоє спарились. Тоді Леда знесла яйце, з якого вилупилась Єлена. Перший ватиканський міфограф вводить уявлення про те, що з союзу Зевса і Леди вилупилося два яйця: в одному були Кастор та Полідевк; а в іншому були Єлена та Клітемнестра. Тим не менш, той самий автор раніше заявляв, що Єлена, Кастор і Полідевк вилупиись із одного яйця.

За іншою версією, була зачата в Рамнунті (Аттика), де Зевс в образі лебедя заволодів Немезидою[7]. У Кіпрі Немезида не хотіла спаровуватися із Зевсом. Тому вона змінювала свою форму на різних тварин, намагаючись втекти від нього, і нарешті перетворившись на гусака. Зевс також перетворився на гусака і зґвалтував Немезиду, яка знесла яйце, з якого і народилася з яйця[8], Гермес поклав це яйце на коліна Леди[9]. Яйце зберігалося в храмі Левкіппід в Спарті[10]. За іншою версією, її мати — океаніда[11]. Згідно з Птолемеєм Гефестіоном, Єлена — дочка Геліоса і Леди[12].

Єлена та ТесейРедагувати

 
Єлена, вкрадена Тесеєм, зображення на аттичній червонофігурній амфорі, 510 р. до н. е., Державне античне зібрання, Мюнхен

Єлена була найпрекраснішою з жінок, навіть богині заздрили їй. Герой Аттики Тесей за допомогою Піріфоя викрав Єлену із Спарти, коли їй було 12 років[13] (або коли їй було 10 років[14]), коли вона танцювала в храмі Артеміди Орфіі[15] або приносила жертву в святилище Артеміди[16] . Її брати Полідевк і Кастор звільнили Єлену і повернули до Тіндарея, вона залишилася незайманою. Згідно з Стесіхором, коли Єлена повернулася з Афін, вона була вагітна і народила в Аргосі дочку Іфігенію, заснувавши там храм Ілітії[17].

Весілля ЄлениРедагувати

За Єлену сваталися безліч женихів, але Тіндарей побоювався чвар і ніяк не міг зважитися віддати Єлену заміж. Одіссей запропонував Тіндареєві надати право вибору нареченого самій Єлені, яка вибрала прекрасного сина Атрея Менелая, який після смерті Тіндарея став царем Спарти.

Багато героїв, які прагнули руки Єлени, поклялися, що ніколи не піднімуть зброї проти її чоловіка і в усьому будуть йому допомагати. Коли Паріс викрав Єлену й повіз її до Трої, Менелай покликав на допомогу грецьких героїв, і вони вирушили в похід проти троянців. Під час Троянської війни Єлена, живучи в Трої як дружина Паріса, бажає повернутися до першого чоловіка й доньки Герміони. Пріам і троянські старійшини віддають належне вроді Єлени.

Після захоплення Трої Єлена разом з Менелаєм повертається в Спарту. У післягомерівських версіях міф про Єлену ускладнився й доповнився новими подробицями, які, мабуть, були почасти запозичені з різних місцевих міфів. Із двох натяків в «Одіссеї» (IV, 276; VIII, 517) розвинулася легенда, що після смерті Паріса Єлена нібито стала дружиною його брата Деїфоба, якого після захоплення Трої видала Менелаєві. З інших натяків в «Іліаді» й «Одіссеї» про перебування Менелая з Єленою в Єгипті виник переказ про те, що Єлена зовсім не була в Трої, а жила в єгипетського царя Протея, який і повернув її Менелаєві. Щоб примирити цю версію з епосом, вигадали, начебто в Трої був лише «привид» Єлени. Культ Єлени процвітав у Лаконії, де він був пов'язаний з уявленням про вмирання й оживання природи (пор. воскресіння Єлени). Як і її брати Діоскури, Єлена вважалася покровителькою моряків.

У ЄгиптіРедагувати

Принаймні троє давньогрецьких авторів заперечували, що Єлена коли-небудь їздила до Трої; натомість, за їх словами, Єлена перебувала в Єгипті під час троянської війни. Ці три автори - Евріпід, Стесіхор і Геродот. У версії, викладеній Евріпідом у своїй п’єсі "Єлена", Гера створила подобу Єлени (eidolon, εἴδωλον) з хмар на прохання Зевса, Гермес відвіз її до Єгипту, а Єлена ніколи не вирушала до Трої. Ейдолон також присутній у розповіді Стесіхора, але не в раціоналізаційній версії міфу Геродота. Окрім цих даних, Лікофрон стверджує, що Гесіод першим згадав про Ейдолон Єлени. Це твердження можуть означати, що Гесіод заявив про це в літературному творі або про те, що ідея була широко відома / розповсюджена в ранній архаїчній Греції за часів Гесіода і, отже, приписувалася йому .

Геродот додає ваги "єгипетській" версії подій, висуваючи власні свідчення - він подорожував до Єгипту та опитував священиків храму у Мемфісі. За словами цих священиків, Єлена прибула до Єгипту незабаром після виходу зі Спарти, оскільки сильний вітер підірвав корабель з курсу. Протей, жалуючись, що Паріс спокусив дружину свого господаря і пограбував будинок господаря у Спарті, заборонив Парісу відвезти Єлену до Трої. Паріс повернувся до Трої без нової нареченої, але греки відмовилися вірити, що Єлена перебуває в Єгипті, а не в стінах Трої. Таким чином, Єлена чекала в Мемфісі десять років, а греки та троянці воювали. Після закінчення Троянської війни Менелай відплив до Мемфіса, де Протей возз’єднав його з Єленою.

Під час падіння ТроїРедагувати

Під час падіння Трої, роль Єлени неоднозначна. У Енеїді Вергілія Деїфоб розповідає про зрадницьку позицію Єлени: коли Троянського коня було прийнято до міста, вона призначала вакхічні обряди, очолюючи хор троянських жінок, і, тримаючи серед них факел, подала знак грекам центральній вежі міста в Одіссеї, однак, Гомер розповідає іншу історію: Єлена тричі обводила Коня, і вона наслідувала голоси грецьких жінок, залишених вдома - вона таким чином катувала чоловіків всередині (включаючи Одіссея та Менелая) за пам’ять про своїх коханих.

Після смерті Гектора і Паріса, Єлена стала парамюром їх молодшого брата Деїфоба; але коли вже падала Троя, вона заховала меч свого нового чоловіка і залишила його на милість Менелая та Одіссея. В Енеїді Еней зустрічає понівеченого Деїфоба в царстві Аїда; його рани служать свідченням його ганебного кінця, підкріпленого останньою дією Єлени —зради.

Однак портрети Єлени в Трої, здається, суперечать один одному. З одного боку ми читали про підступну Єлену, яка імітувала вакхічні обряди та раділа над розправою над троянцями. З іншого боку, є ще одна Єлена, самотня і безпомічна; яка відчайдушно шукала святилище, поки Троя горить. Стесіхор розповідає, що і греки, і троянці зібралися, щоб побити її каменями. Коли Менелай нарешті знайшов її, він підняв меч, щоб її вбити. Він вимагав, щоб він убив свою невірну дружину; але, коли він був готовий до цього, вона скинула халат з плечей, і погляд її краси змусив його відпустити меч.

Смерть ЄлениРедагувати

Після війни Орест і Пілад хотіли вбити її[18]. За спартанською версією, її могила в містечку Ферапна поблизу Спарти[19]. Її святилище в Спарті, поруч з ним могила Алкмана[20].

За родосською версією, після смерті Менелая Єлена була вигнана Нікостратом і Мегапенфом і прибула на Родос до своєї знайомої Полікс, вдові Тлеполема. Поліксена, бажаючи помститися їй за загибель чоловіка, підіслала до неї, коли вона купалася, своїх служниць в образі Ериній. Вони захопили Єлену і повісили її на дереві. Варіант сама повісилася з розпачу. Тому у родосців є храм Єлени Дендрітіди (Деревної)[21]. За іншими розповідями, родосці лише побили камінням служницю, яку Менелай одягнув у сукні Єлени[22]. Про зв'язок Єлени з деревами згадує Теокріт[23].

Згідно з Птолемеєм Гефестіоном, на зворотному шляху з Трої Єлена була убита Фетідою, яка прийняла вигляд тюленя[24], за іншою версією його ж пера, Менелай і Єлена шукали Ореста, і Іфігенія принесла їх у жертву Артеміді[25]. Згідно зі Стесіхором і кротонцями, Єлена після смерті стала дружиною Ахілла і оселилася на острові Левка в гирлі Дунаю[26].

Образ у мистецтвіРедагувати

Міф про Єлену надихав античних і новочасних письменників (трагедія Евріпіда «Єлена», втрачені трагедії Софокла «Лаконянка», «Посольство за Єленою», панегірики Горгія та Ісократа, Гете в другій частині «Фауста», «Єлена Спартанська» Е. Верхарна, «Троянської війни не буде» Ж. Жіроду та ін.). Міф про Єлену відбився також у творчості художників різних епох (Зевксіс, Полігнот, Рафаель, Клод Лоррен й ін.) та композиторів (Глюк, Сен-Санс, Ріхард Штраус, Оффенбах).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Гермиона // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. VIIIа. — С. 539.
  2. Любкер Ф. Hermione // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 617.
  3. Любкер Ф. Iphigenia // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 667–668.
  4. Ликофрон. Александра 146
  5. Псевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека III 10, 7-8 далее
  6. Еврипід. Ифигения в Авлиде 51
  7. Стасін. Кіпрії, фр.9 Бернабе
  8. Псевдо-Эратосфен. Превращения в звезды 25, со ссылкой на Кратина
  9. Гігін. Астрономия II 8
  10. Павсаній. Описание Эллады III 16, 1
  11. Гесіод. Перечень женщин, фр.24 М.-У.
  12. Комментарий Д. О. Торшилова в кн. Гигин. Мифы. СПб, 2000. С.98
  13. Псевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека Э I 23
  14. Діодор Сицилійський. Историческая библиотека IV 63, 2
  15. Плутарх. Тесей 31
  16. Гігін. Мифы 79
  17. Стесіхор. Елена, фр.191 Пейдж = Павсаній. Описание Эллады II 22, 6
  18. Еврипід. Елена 1455—1502
  19. Павсаній. Описание Эллады III 19, 9
  20. Павсаній. Описание Эллады III 15, 3
  21. Павсаній. Описание Эллады III 19, 9-10
  22. Полиэн. Стратегемы I 13
  23. Феокрит. Идиллии XVIII 48
  24. Комментарий Д. О. Торшилова в кн. Гигин. Мифы. СПб, 2000. С.142-143
  25. Вестник древней истории. 1947. № 4. С.278
  26. Павсаний. Описание Эллады III 19, 11-13; Конон. Мифы 18

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати