Немезида (грецька міфологія)

древньогрецька богиня людської долі і порядку, уособлення кари богів

Немезида, або Немезі́да (грец. Νέμεσις) — в давньогрецькій міфології богиня людської долі, покровителька суспільного порядку, уособлення кари богів. Римляни називали її також Інвідія чи Рівалітас.

Немезида
дав.-гр. Νέμεσις
Statue Nemesis Louvre Ma4873.jpg
Божество в давньогрецька релігія
Покровитель для покарання
Батько Ереб[1][2] або Океан[3]
Мати Нікс[4][5] або Тетія
Діти Тельхіни і Єлена Троянська
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У переносному значенні Немезида — кара, відплата.

Образ і функціїРедагувати

У ранніх описах Немезида була уособленням почуття страху чи сорому за порушення закону[6]. В пізніших джерелах вона виступає богинею-заступницею справедливості, котра забирає у людей те, чого в них забагато, та додає те, чого бракує[7].

Немезида наглядала за богинею удачі Тіхе, здатною непередбачувано давати людям як блага, так і злигодні. Якщо Тіхе проявляла до когось прихильність, а ця людина не віддячувала жертвами чи не допомагала бідним, Немезида карала їх[8].

Атрибутами Немезиди були яблунева гілка, батіг, меч або терези[9], а також колесо[8].

Немезида в міфахРедагувати

Ця богиня вважалася донькою Нікс, яку та народила без батька[10], або від Ереба[11] чи Океана[12]. У втраченій поемі «Кіпрії» її батьком називався Зевс[13].

Немезида згадується у зв'язку з народженням Єлени Троянської. Зевс, запалившись пристрастю до Немезиди, став переслідувати її, а та тікала, перетворюючись на різних тварин, останньою з яких була гуска. Зрештою Зевсу вдалося наздогнати Немезиду, перетворившись на лебедя, та зґвалтувати її. Немезида помстилася, знісши яйце[14]. Потім це яйце знайшла Леда — дружина спартанського царя Тіндарея, та сховала у скриню. З яйця з'явилася Єлена, котра стала приводом до Троянської війни[15].

За іншим міфом, Зевс обманув Немезиду, перетворившись на лебедя, котрого переслідував орел. Немезида прихистила лебедя в себе, а той зґвалтував її. Знесене Немезидою яйце Гермес потім закинув у лоно Леди. Зевс увіковічнив свою хитрість, помістивши лебедя та орла на небо як сузір'я[16].

Ще один варіант міфу стверджує, що Немезида — це сама Леда, що отримала нове ім'я, коли була піднесена в ранг божества[17].

Крім Єлени, Немезида народила від бога підземного світу Тартара тельхінів — божеств морських глибин[18].

Трактування образуРедагувати

Роберт Грейвс вважав, що первісно Немезида була богинею Місяця, що під час розігрування міфу в ритуалі на день сонцестояння наздоганяла царя-жерця, котрий перевтілювався в різних тварин, і з'їдала його[19]. Ритуал був щорічним і оскільки завершувався смертю жерця, Немезида стала уособлювати неминуче лихо. Звідси також її атрибут — колесо, що символізувало повним оборотом настання нового жертвопринесення. Батіг вірогідно використовувався в ритуальних бичуваннях, метою яких було забезпечити гарний врожай. Яблунева гілка слугувала пропуском померлого царя-жерця в Елісій[20].

З настанням патріархату персонажі помінялися ролями і тепер Зевс у подобі царя-жерця переслідував Немезиду. Єлена та Селена, як вважав Грейвс, були іншими назвами тієї самої богині[19].

Епізод зі знесенням Немезидою яйця та його віднайденням Ледою може відображати великодній ритуал друїдів з пошуками фарбованого яйця. Варіант, де Гермес закидає яйце Леді в лоно можливо виник від зображення Леди/Лето при пологах, коли вона народжувала Аполлона[19].

Обман Зевсом Немезиди відображає прихід еллінів у міста критян і пеласгів. Спершу елліни поділяли місцевий культ богині Місяця та забезпечували її жриць консортами, але врешті позбавили їх головування[19].

Богинею божественної кари Немезида напевне (принаймні як вказує Павсаній) стала після завоювання Рамнунта персами. Оскільки перси слідом зазнали поразки свого флоту біля острова Саламін і були змушені відступити, греки використали завезений ворогами для спорудження тріумфального монумента мармур, щоб створити статую шанованої в місті Немезиди[21]. Грейвс виводив походження функції месниці також із того, що Немезида мала епітет Адрастея («невідворотна»), як називали і названу матір Зевса, німфу ясена. Німфи ясена разом з ериніями народилися з крові Урана, убитого його сином Кроносом, і виховавши Зевса, Адрастея помстилася Кроносу[20].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Mythographus H. (unspecified title)
  2. Цицерон (unspecified title)
  3. Павсаній (unspecified title)
  4. Гесіод 223 // Θεογονία — 0700.
  5. Любкер Ф. Nemesis // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 912.
  6. Гесіод. Теогонія 223, Походження богів 183
  7. Геродот i. 34, iii. 40; Піндар, Олімпійці viii. та далі, Піфійські оди. x. 67
  8. а б Піндар. Олімпійські оди XII.1-2; Геродот I.34 і III.40; Аполлоній Родоський IV. 1042—1043; Софокл. Філоктет 512.
  9. NEMESIS - Greek Goddess of Retribution & Indignation. www.theoi.com. Процитовано 2021-10-11. 
  10. Гесіод. Теогонія 223, Павсаній 7.5.3
  11. Гігін. Оповіді. Доповнення
  12. Цец. До Лікофрона. 88; Павсаній i. 33. § 3, vii. 5. § 1
  13. Кіпрії, фрагмент 8
  14. Павсаній I.33.3; Кіпрії цитовані Атенеєм с. 334 b; Аполлодор III.10.7.
  15. 1 Гомер. Кіпрія. Цит. за: Атеней с. 334; Аполлодор III.10.7; Сапфо. Фр. 105; Павсаній I.33.7.
  16. Гігін. Поетична астрономія II.8.
  17. Лактанцій 1.21; Гігін. Міфи 77.
  18. Вакхілідський фрагмент 52
  19. а б в г Грейвс, Р. (1992). Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. Москва: Прогресс. с. 162–164. 
  20. а б Грейвс, Р. (1992). Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. Москва: Прогресс. с. 90–92. 
  21. Павсаній. Опис Еллади 1.33.2-3

ПосиланняРедагувати