Вікіпедія

Менелай

Менела́й (грец. Μενελαος) — лакедемонський цар, один з Атрідів, молодший брат Агамемнона, чоловік Єлени, батько Герміони й Мегапента.

Менелай
дав.-гр. Μενέλαος
Божество вдавньогрецька міфологія
Посадаміфічний цар Спартиd
БатькоАтрей[1][2]
МатиАеропа
Брати/сестриАгамемнон[1][3][2] і Анаксібія[d]
ДітиГерміона[4][5], Xenodamusd, Nicostratusd, Megapenthesd, Pleisthenesd, Morraphiusd, Aethiolasd[6], Corythusd і Throniusd
Персонаж творуІліада
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Менелай повертає Єлену

В епосі Менелай — спартанський цар, дружину якого, Єлену, викрав Паріс, син троянського царя Пріама, що спричинило Троянську війну.

Троянська війна

ред.

Менелай вирушив під Трою з 60-ма кораблями. Відзначався мужністю й хоробрістю, був серед тих героїв, які, сховавшись у дерев'яному коні, прорвалися до міста. Йому допомагали богині Афіна й Гера. У двобої здолав Паріса (якого від смерті врятувала Афродіта), хоробро боронив тіло вбитого Патрокла. Після захоплення Трої ахейцями разом з Єленою відплив на батьківщину, однак за велінням Зевса буря розкидала його кораблі, і він мусив протягом 8 років блукати біля Кіпру, Фінікії, Ефіопії, Єгипту й Лівії.

Єгипетський похід

ред.

За версією давньогрецького історика Геродота Менелай вирушив до Єгипту цілеспрямовано, оскільки не знайшов у Трої ані Єлени, ані скарбів, які викрав разом з нею зі Спарти Паріс. Натомість союзники Пріама тевкри повідомили йому, що золото і дружину Менелая троянці залишили в Єгипті, куди негода занесла їхній корабель на шляху з Греції[7].

У Гомера є одразу два пояснення причин єгипетської експедиції, які суттєво відрізняються між собою. За одним спартанці потрапили до долини Нілу випадково, їхні кораблі спочатку на Крит, а потім і до узбережжя Єгипту занесла буря[8] — точно так, як, за Геродотом, це сталося з Парісом. За іншим гомеровим поясненням, яке він викладає від імені Одіссея, до Африки греки пливли не за Єленою, а заради звичайного грабунку[9].

 
Стела Мернептаха, на якій збереглася розповідь про битву єгиптян з заморськими нападникамми

Так само два сценарії є й щодо подальших подій. Гомер у першій своїй розповіді казав, що спартанського царя фараон поселив у власному палаці та дозволив йому вільно торгувати в його володіннях. Геродот додав, що єгиптяни одразу віддали Менелаю Єлену і скарби. Конфлікт виник лише згодом, коли заради попутного вітру для повернення на батьківщину греки принесли в жертву богам єгипетських дітей. І за це були жорстоко покарані фараоном. Менелаю навіть довелося тікати до сусідів єгиптян — лівійців. За іншою версією, яку розповів Одіссей, греки одразу після прибуття до Єгипту кинулися грабувати місцевих мешканців, викрадати жінок та вбивати дітей. Ті кинулися кликати на допомогу і вже невдовзі на узбережжі з'явилося військо на чолі з фараоном. Нападників було розгромлено і перебито, а з тих, хто залишилися в живих, лише деякі змогли врятуватися втечею, всіх інших єгиптяни взяли у полон і перетворили на рабів.

Друга версія повністю збігається з повідомленнями єгипетських джерел доби фараона Мернептаха[10]. У Саїсській битві з «народами моря» поруч з ахейцями та лівійцями єгиптяни згадують і вояків анатолійського походження — сарданів, сікулів, тиренів та лікійців. Але керував походом саме ахейський ватажок, і греки складали більшість серед заморських нападників[11].

Показово, втім, що після розгрому, що його завдав чужинцям Мернептах, згадки про ахейців назавжди зникли з єгипетських документів.

Повернення до Греції

ред.

Згідно з міфами Менелай після втечі опинився на острові Фарос, де змусив Протея показати спосіб повернення на батьківщину. Менелай повернувся додому саме тоді, коли Орест ховав Клітемнестру й Егіста. Пізніші перекази доповнили міф про Менелая епізодом його зустрічі з Парісом у Дельфах до викрадення Єлени, а також розповіддю про перенесення Менелая (як зятя Зевса) живим до Елісію. Міф про Менелая широко використовували античні письменники. У мистецтві відома група «Менелай з тілом Патрокла».

Алегорично Менелай — зраджений чоловік.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Любкер Ф. Menelaus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 855–856.
  2. ↑ а б Менелай // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XIX. — С. 87.
  3. ↑ Любкер Ф. Agamemnon // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 43.
  4. ↑ Гермиона // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. VIIIа. — С. 539.
  5. ↑ Любкер Ф. Hermione // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 617.
  6. ↑ Knaack G. Aithiolas // Kategorie:RE:Band I,1 — 1893.
  7. ↑ Геродот. II, 118
  8. ↑ Гомер. Одіссея, III, 277—302
  9. ↑ Гомер. Одіссея, XVII, 425—434
  10. ↑ Breasted J.H. Ancient Records of Egypt: Historical Documents from the Earliest Times to the Persian Conquest, Volume 3: The Nineteenth Dynasty, Chicago, 1906, с.242-244
  11. ↑ Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.105-107

Джерела

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Менелай

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Менелай&oldid=43349261