Егіст
Егіст, або Егі́сф (грец. Αίγισθος) — син Тієста і його дочки Пелопії; належав до нещасливої родини Атрідів, проклятої богами.
| Егіст дав.-гр. Αἴγισθος | |
|---|---|
 | |
| Посада | цар Мікенd |
| Батько | Тієст[1][2][3] |
| Мати | Pelopeiad[1][2][3] |
| Діти | Алет, Ерігона, Aleusd і Helena[d] |
| Персонаж твору | Хоефориd |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Прагнучи уникнути пророкованого йому кровозмішення, Тієст присвятив свою дочку служінню Афіні, але одного разу зґвалтував у гаю жрицю, яка виявилася його дочкою й народила Егіста (гр. aigos istamai — перебуваю під козою). Пелопія, яку віддали заміж за овдовілого Атрея (брата Тіеста), підкинула дитину козі, що вигодувала її своїм молоком. (Варіант: дитину знайшли й виховали пастухи).
Пізніше володар Мікен Атрей усиновив Егіста й доручив йому вбити Тієста, який за зброєю впізнав сина. Егіст, обурений тим, що йому звеліли умертвити власного батька, повернувся до Мікен, убив Атрея, і разом з Тієстом оволодів Мікенами. Після смерті Тієста сини Атрея Агамемнон та Менелай прогнали Егіста. Під час перебування Агамемнона під Троєю Егіст зблизився з його дружиною Клітемнестрою, а коли Агамемнон повернувся, підступно вбив його. Після семи років владарювання Егіста й Клітемнестру вбив син Агамемнона Орест.
Примітки
ред.- ↑ а б Н. О. Эгист // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XL. — С. 154.
- ↑ а б Любкер Ф. Aegisthus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 26.
- ↑ а б Aegisthus // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 1. — P. 254.
Література
ред.- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Егіст |