Дельфи

Давньогрецьке місто

Де́льфи[1] (дав.-гр. Δελφοί) — давньогрецьке місто в південно-східній Фокіді (Греція), загальногрецький релігійний центр із храмом та оракулом Аполлона[2]. Згідно легендаі, це місце називалося Піфо (Πυθώ), у давнину тут була священна земля, що служила резиденцією Піфії головного оракула, який давав поради, що допомагали прийняти важливі рішення у давньогрецькому світі. Оракул був загальногрецьким за своїм характером і також сприяв певній консолідації давньогрецьких полісів, незважаючи на те, що ідея об'єднання Греції протягом століть була далека від реалізації. Стародавні греки вважали, що центр світу знаходиться в Дельфах, відзначений кам'яною пам'яткою, відомою як омфал (пуп). Священна ділянка знаходилася в районі Фокіди, але керування ним було відібрано у фокійців, які намагалися вимагати гроші у паломників, і передано в руки амфіктоянян або групи грецьких племен, що жили головним чином у Центральній Греції. За легендою, місто було названо на ім'я сина Аполлона Дельфа[en] Згідно Судам, Дельфи отримали свою назву від Дельфіни (дракайна), яка жила там і була вбита Аполлоном (в інших джерелах змієм був Піфон[3][4]). З початку VI століття до н. е. і до кінця IV століття н. е. тут проходили загальногрецькі Піфійські ігри. Жваві зв'язки з Дельфами мав Херсонес Таврійський.

Дельфи
грец. Δελφοί
Толос у Дельфах
Толос у Дельфах
Розташування міста Дельфи
Основні дані
38°28′45″ пн. ш. 22°29′45″ сх. д. / 38.47917° пн. ш. 22.49583° сх. д. / 38.47917; 22.49583
Країна Греція
Регіон Фокіда
Площа 412 км² км²
Населення 2 373 (2001)
Висота НРМ 570 м
Телефонний код (+30) 22650
Часовий пояс UTC+2 і UTC+3
OSM 1936526 ·R (Дельфи)
Поштові індекси 330 54
Міська влада
Мер міста Панайотіс Калісіс
Вебсайт delphi.gr
Мапа


CMNS: Дельфи у Вікісховищі
ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №393393 (англ.)


Дельфи займають чітко окреслена ділянка на південно-західному схилі гори Парнас. В даний час там знаходиться величезна археологічна пам'ятка, а з 1938 року частина національного парку Парнас. Поруч з археологічною пам'яткою знаходиться сучасна міська забудова[en]. Цей район визнаний ЮНЕСКО об'єктом Всесвітньої спадщини, який дуже вплинув на древній світ, про що свідчать різні пам'ятники, побудовані там більшістю важливих давньогрецьких міст-держав, що демонструють їх фундаментальну еллінську єдність. Не можна було б усунути вплив дельфійського оракула з писемної історії на той час.

Розкопками, що почалися в 1892 році, були відкриті храм Аполлона Піфійського (VI—IV століття до н. е.), скарбниці сіфносців (близько 525 року до н. е.), афінян (початок V століття до н. е.), стоячи (галерея-портик) афінян (475 рік до н. е.), театр (II століття до н. .) та інші споруди.

На честь Дельф було названо середовище розробки Delphi та однойменна мова програмування, а також звивина Дельфи[en] на супутнику Юпітер Європі.

ГеографіяРедагувати

 
Карта святилищ Стародавної Греції
 
Мапа Дельф.
 
Руїни Храма Аполлона в Дельфах.
 
Модель античного святилища Аполлона в Дельфах.
 
Художня реконструкція святилища Аполлона в Дельфах

Дельфи розташовані на Грецькій національній дорозі 48[en] між Амфісой на заході і Лівадією на сході. Дорога йде північним схилом перевалу між горою Парнас на півночі і горами півострова Дісфіни[ru] на півдні. Острів трикутної форми вдається в Коринфську затоку. Перевал є єдиною річковою долиною, річка, яка тече зі сходу на захід, утворює природний кордон на півночі півострова Десфіну і забезпечуючи легкий шлях через нього. Руїни стародавніх Дельф розташовані за 9,5 кілометрів від узбережжя Коринфської затоки (місто Ітея) на південо-західному схилі гори Парнас на висоті 700 метрів над рівнем моря. Сучасне мале місто Дельфа[en] знаходиться неподалік, на захід від руїн. Община Дельфи[ru] входить в периферійну одиницю Фокіди. Община включає і приморське мале місто Галаксідіон[ru].

Зі східного боку долина з'єднується з іншою долиною з півночі на південь, що веде з Давлії[ru] в Дістомо. На південь від Дистомона долина перетинається із затокою Андікіра[ru]. Це місце відоме як Паралія Дистому (пляж Дистомо). Андікіра, головний порт Фокіса, знаходиться трохи нижче по узбережжю.

Із західного боку долина сполучається з долиною з півночі на південь між Амфісою та Ітеєю. В Амфісі долина закінчується глухим кутом. Це місто сьогодні важливіше, бо через гірські перевали прокладено шлях на егейську сторону Греції. Ці стратегічні місця були місцями важких боїв та репресій під час Другої світової війни.

На північному боці долини, на звуженій ділянці, нависає відріг Парнаса, місце, де розташовується давня Крісса, колись правила всією долиною. І Амфіса, і Кріса згадуються в каталозі кораблів «Іліади»[5]. Це була мікенська фортеця. Археологічні дати долини сягають раннього елладського періоду[6]. ранньому елладському періоду Ці ранні дати можна порівняти з ранніми датами в Дельфах, припускаючи, що Дельфи були присвоєні і перетворені фокейцями з давньої Кріси. Вважається, що руїни Кіри[ru], нині є частиною порту Ітея, були портом Кріси з тією ж назвою, і що етимологічно назва Кіра походить від Кріси[7].

ЕтимологіяРедагувати

Грецьке слово Δελφοί сходить до Індоєвропейському корню δελφύς«матка», «лоно», «утроба». Звідси походять і слова αδελφός«брат» або букв. «єдиноутробний», та дельфін«новонароджене немовля», «утробний» (утробний можливо, через зовнішню схожість з немовлям або через те, що крик дельфіна схожий на крик дитини). Причина такої назви, мабуть, пов'язана з тим, що у поданні стародавніх греків, неподалік храму Аполлона знаходився Пуп Землі.

ІсторіяРедагувати

Унаслідок розкопок 1893—1901, 1922—1925, 1930 років відтворено план Дельфів. Розкопано скарбниці, збудовані різними містами Греції, театр і стадіон. Знайдено багато статуй (серед них «Візничий» — 5 ст. до н. е.), понад 5000 написів.

За античними джерелами до оракула Аполлона в місті вже були оракули інших божеств (Геї, Феміди, Посейдона тощо), за гомерівським гімном Аполлон сам обрав Дельфи місцем для свого святилища, вбивши Пітона, який тут оселився.

Найважливішим місцем у Дельфах було священне коло Аполлона в північній частині міста, обведене мурами й розташоване на 6 терасах, які з'єднувала свята дорога, що звивалася спіраллю від вхідної брами до найвищої тераси, де споруджено храм богові. Обабіч дороги містилися скарбниці грецьких держав, пам'ятники й статуї. Біля входу до храму були написи: medén ágan — «нічого над міру» і gnóthi sautón — «пізнай самого себе». Там стояла і статуя Гомера. У другій вузькій залі горів вічний вогонь, біля нього містилися вівтар Посейдона, статуї мойр, Аполлона Мойрагета (проводиря мойр). У найвіддаленішій частині святині (мабуть, у підземній залі) над розколиною сиділа на триніжку піфія. Жрецтво храму в Дельфах у період розквіту грецьких полісів перебувало під впливом аристократичної Спарти.

У місті були також статуя Аполлона, саркофаг Діоніса і напівкруглий камінь — омфал, що вважався пупом землі (тут Аполлон поховав переможеного Пітона). У північно-західній частині кола містився театр. Біля підніжжя східного скелястого муру струменіла вода священного Кастильського джерела, у якому прочани здійснювали очисне обмивання. Біля джерела володів священною ділянкою міфологічний персонаж Автоной. На північний схід від Аполлонового кола містилося коло Афіни Пронаї (охоронниці святині).

Для оборони святині в 6 ст. до н. е. постала дельфійська амфіктіонія, яка згодом, спираючись на авторитет та багатства оракула, перетворилася в могутній і впливовий політичний союз. У 189 р. до н. е. Дельфи підпали під владу Риму; 86 року до н. е. твори Фідія, Праксітеля, Полігнота й інших, які прикрашали священне коло, забрав Сулла, а потім вони стали власністю Нерона. Відтак храм не раз грабували; остаточно його зруйнував Феодосій І (близько 390 року).

МіфологіяРедагувати

Зевс послав із країв світла двох орлів, і вони зустрілися на піфійській скелі[8] (або там зустрілись лебеді, або ворони[9]). Ця зустріч означила, що там був Пуп Землі, який охороняли дві Горгони.[10].

Колись частка Дельф належала Геї, вона відала її Феміді[11], а та подарувала Аполлону[12]. За трезенським оповіданням, Дельфи раніше належали Посейдону, а Калаврія - Аполлону. Пізніше вони змінилися місцевостями[13]. На південь від храму Аполлона у Дельфах був храм Геї[14]. Статую Аполлона у Дельфах у вигляді колони згадує Євмел Корінфський[en][15].

У місті було також провісник Діоніса (?)[16]. За орфіками, там труна старшого Діоніса, він лежить під триніжком або в Омфалі[17] (см. Загрей).

По Евріпіду, Дельфи намагалися пограбувати воїни Кадма[18].

Відповідно до міфічної традиції, існували такі храми Аполлона[19]:

  1. Храм з лавра, з дерев у Темпах.
  2. З бджолиного воску та крил (збудований Птерасом). За іншою легендою, з папороті. Віднесений у край гіпербореїв[20].
  3. З міді роботи Гефеста (або Гефеста та Афіни[21]).
  4. Кам'яні роботи Трофонія та Агамеда. Згорів в 548/547 роках до н. е. За археологічними даними, побудований у другій половині VII століття до н. е.[22]
  5. Побудований амфіктіонами, будівельник Спінфар. Зруйнований землетрусом приблизно 373 року до зв. е. і потім перебудований[23]. Його руїни збереглися досі.

На третьому храмі сиділо шість золотих птахів (у Піндара «чарівниці»), які зачаровували відвідувачів, і ті вмирали. Зевс вразив храм перуном, вбивши птахів і сховавши храм від людських очей, птахів же Афіна наділила пророчим даром[24]. Цих птахів ототожнюють з сиренами[25].

 
Дельфійський толос — Храм Афіни Пронай.

По повідемленню Павсанія, у Дельфах показували камінь, який Крон нібито проковтнув замість Зевса[26][27].

Піфійські ігриРедагувати

Докладніше: Піфійські ігри

«Піфійські ігри» (або «ПІфії») були після Олімпійських ігр другими за значимістю загальноеллінськими іграми античності. Спочатку Ігри проводили кожні вісім років, а начинаючи з 586 року до н. у. на честь Аполлона Піфійського стали проводити кожні чотири роки.

Спочатку ігри складалися лише з одного виду змагань — співу під акомпанемент кіфари. Пізніше додалися інші художні та атлетичні змагання, такі як змагання на колісницях та верхова їзда. У театрі міста Дельфи проводились музикальні змагання, а на стадіоні Дельф — атлетичні змагання. Перегони на колісницях влаштовувалися на рівнині біля сусіднього міста Крісса.

Проведення Піфійських ігор було заборонено приблизно в той же час, коли закінчилося проведення Олімпійських ігор (близько 394 н. Е..).

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

Джерела іноземною мовоюРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Wells, John C. (2000) [1990]. Longman Pronunciation Dictionary (вид. new). Harlow, England: Longman. с. 209. ISBN 978-0-582-36467-7. 
  2. Гаспаров М. Л.. Занимательная Греция. Дельфы. // infoliolib.info. Архів оригіналу за 5 листопада 2011. Процитовано 29 квітня 2012. 
  3. Suda, pi,3137. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021. 
  4. Suda, delta,210. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021. 
  5. Kase, 1970, pp. 1–2
  6. Kase, 1970, pp. 4–5
  7. Kase, 1970, pp. 5
  8. Схолії к Піндару. Піфійські пісні IV 3 // Примітки Гаспаров М. Л. в кн. Піндар. Вакхілід. Оди. Фрагменти. — М., 1980. — С. 422.
  9. Кулишова О. В. Дельфійський омфал: уявлення про географічний та сакральний центр у стародавніх греків // Вісник давньої історії. — 2006. — № 4. — С. 140—153.
  10. Есхіл. Евменіди 40; Евріпід. Ион 225
  11. о Фемиді см. Лукан. Фарсалія V 81
  12. Павсаний. Опис Еллади X 5, 6
  13. Павсаний. Опис Еллади II 33, 2; X 5, 6
  14. Плутарх. Про те, що Піфія більше не віщує віршами 17
  15. Євмел Корінфський[ru], фр. 12 Бернабе = Климент. Стромати I 164, 3
  16. Примітка И. И. Ковалєвої в кн. Плутарх. Застольные беседы. — М., 1990. — С. 453.
  17. Лосєв О. Ф. Мифология греков и римлян. — М., 1996. — С. 370—371.
  18. Евріпід. Вакханки 1335
  19. Павсаний. Опис Еллади X 5, 9-13
  20. Пиндар, пеан 8, ст. 66
  21. Піндар, пеан 8, ст. 67
  22. Кулишова, 2001, с. 89.
  23. Кулишова, 2001, с. 91.
  24. Піндар, пеан 8, ст. 70-85; Примечания А. А. Григорьевой в кн. Афиней. Пир мудрецов. Кн. 1—8. — М., 2003. — С. 581.
  25. Примітки Гаспаров М. Л.а в кн. Піндар. Вакхілід. Оди. Фрагменти. — М., 1980.
  26. Псевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека. I
  27. Павсаний. Описание Эллады. X, 24, 5