Кіфа́ра, іноді кіта́ра (дав.-гр. κιθάρα, лат. cithara[1]) — давньогрецький струнний щипковий музичний інструмент, споріднений лірі, але ширший і коротший від неї. Кіфари великих розмірів, зі струнами низького ладу, називалася барбітонами.

Як і ліра, кіфара — результат вдосконалення давнішого музичного інструмента — формінги. Кіфара мала плаский дерев'яний корпус з 2 стійками, з'єднаними нагорі поперечиною (слугувала для більшого резонансу), 4 струни. У першій половині VII ст. до н. е. число струн досягло 7, потім поступово — 18. Взагалі кіфара, з погляду акустики, була влаштована краще за ліру.

Співаки-кіфареди акомпанували собі на кіфарі під час співу, зачіпаючи струни пальцями або плектром. Окрім того, кіфара використовувалась і як сольний інструмент.

Кіфара у стародавніх греків уособлювала Всесвіт, повторюючи своєю формою Небо і Землю. Струни символізували різні рівні Всесвіту. Кіфари вважалися інструментами Аполлона, на відміну від авлоса — інструмента Діоніса.

У Новому Заповіті кіфара згадується як інструмент, на якому гратимуть янголи — переможці апокаліптичного звіра (див. Об. 15:2). Проте перекладачі Біблії при перекладі цього вірша зазвичай заміняли кіфару іншим інструментом — арфою, гуслями, цитрою, лютнею, а П. Куліш — кобзою[2].

У Середні віки терміном cithara називали різноманітні струнні інструменти. Від нього (у середньовічньому правописі citara) у новоєвропейських мовах походять назви таких популярних музичних інструментів, як «гітерн», «цитра» та «гітара».

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. У грецькому слові наголошується другий склад, у латинському — перший (оскільки другий склад короткий, cithăra).
  2. Півтон Безвухий На чому музикують янголи?

ДжерелаРедагувати