Відкрити головне меню

Те́рем[1] (давньорус. теремъ < грец. τέρεμνον — «хата», «дім»[2]) — житловий верхній ярус давньоруських хором або палат, розташований над світлицею та підклітом. Міг ставитися окремо від основного корпусу будинку, на подкліті, над воротами[3], поєднувався з ним сіньми — критим переходом. До XVIII століття також вживалися назви «горище» або «вишка».

Терем неодноразово згаданий в казках.

Іноді слово «терем» вживають як синонім розкішного маєтка[4].

ОписРедагувати

У теремах «красні» вікна влаштовувалися у всіх стінах. До теремів пристроювалися башточки — «виглядки»[5]. До терему завжди застосовувався епітет «високий». Навколо теремів влаштовували «гульбища» — парапети та балкони, обгороджені перилами або ґратами. На кам'яних палатах терем міг бути як кам'яним, так і дерев'яним.

Суспільний інститутРедагувати

У верхній частині терему жили (звичайно під наглядом) жінки родини боярина, князя, царя[1], тому «теремом» прийнято називати жіночу частину дому в Московській державі XIV—XVII століть.

Терем в мистецтвіРедагувати

Див. такожРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Терем // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Велика радянська енциклопедія, друге видання / Б. А. Введенський. — М .: Велика Радянська Енциклопедія, 1956. — Т. 42. — С. 298.
  4. Тамбовський терем на Амурі
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Иван Забелин «Домашний быт русских царей в XVI и XVII веках». М:.: Транзиткнига, 2005. ISBN 5-9578-2773-8