Словінський національний парк

Слові́нський націона́льний парк (пол. Słowiński Park Narodowy) — національний парк у північній Польщі, на узбережжі Балтійського моря.

Словінський національний парк
Категорія МСОПII (Національний парк)
250пксpx
54°42′11″ пн. ш. 17°18′24″ сх. д. / 54.70320277780555074° пн. ш. 17.30690000002777751° сх. д. / 54.70320277780555074; 17.30690000002777751Координати: 54°42′11″ пн. ш. 17°18′24″ сх. д. / 54.70320277780555074° пн. ш. 17.30690000002777751° сх. д. / 54.70320277780555074; 17.30690000002777751
Розташування: Поморське воєводство
Найближче місто: Леба
Площа: 327,44 км²
Заснований: 1966
Число відвідувачів: 282000 на рік
Вебсторінка: slowinskipn.pl
Країна Flag of Poland.svg Польща[1][2]
Країна: Польща
Регіон ЮНЕСКО: Поморське воєводство
Słowiński National Park.svg
Словінський національний парк. Карта розташування: Польща
Словінський національний парк
Статус (до анулювання): рамсарська місцевістьd

CMNS: Словінський національний парк у Вікісховищі

Загальні відомостіРедагувати

Заснований у 1966 році. Розташований у Поморському воєводстві, між містом Леба і селом Рови. Парк має площу 327,44 км², з яких 215,72 км² припадає на сушу і внутрішні води, а 111,71 км² — на прибережні води Балтійського моря.

Словінський парк включає в себе Гарденьсько-Лебську низовину, гряду кінцевої морени, найвищою точкою якої є пагорб Ровокул висотою 115 метрів над рівнем моря і ряд озер: Лебсько (71,4 км²), Гардно (24,69 км²), Довге-Вєлкє (1,56 км²) і Довге-Мале (0,062 км²).

Характерні риси парку — озера, болота, луки, приморський бір, заболочений сосновий ліс і, перш за все, рухомі дюни. Парк є місцем гніздування і зупинки птахів у період міграцій.

У 1977 році ЮНЕСКО включило парк до мережі світових біосферних заповідників за програмою «Людина і біосфера», а в 1995 році парк визнали об'єктом Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення.

ФлораРедагувати

У парку є наступні рослинні угрупування: дюнні, болотні, лучні та лісові, з яких 10 % — бори.

Загалом парк має близько 920 видів судинних рослин, 165 — мохів, 500 — водоростей, 250 — лишайників, 424 — грибів, з яких 46 перебувають під захистом. До них належать, зокрема: плаунець заплавний, ліннея, росичка круглолиста, орхідні, осока піщана, молодильник озерний, морошка.

У грибів під захистом: сморчок, порхавка гігантська, листочня кучерява і веселка звичайна, у лишайників — уснея і бріорія.

ФаунаРедагувати

У парку мешкає 260 видів птахів, з яких 170 тут гніздяться і виводять потомство. На узбережжі спостерігається побережник ісландський, а також турухтан, мартин сріблястий, кульон великий, коловодник звичайний, галагаз звичайний, баранець звичайний, сіра гуска, попелюх, журавель сірий. Проте, у лісі можна побачити такі види птахів, як беркут, скопа, підорлик малий, лунь, шуліка рудий. Зустрічаються також сови — у тому числі пугач звичайний і сич волохатий.

У парку також живуть рідкісні метелики, жуки й колемболи, ропухові і жаб'ячі. Всього представлени 490 видів комах, у тому числі жуки Carabus (15 видів), вусач дубовий малий і жук-відлюдник.

З 10-ти видів земноводних тут зустрічаються: ропуха звичайна і ропуха очеретяна, жаба трав'яна, жаба гостроморда, ставкова жаба, жаба їстівна, жаба озерна, часничниця звичайна, тритон гребінчастий, тритон звичайний; з 5-ти видів плазунів: ящірка прудка, ящірка живородна; з тюленевих: фоцена звичайна і тев'як. Поодинокі таки рідкісні види в Європі, як бобер європейський, видра, лисиця звичайна, борсук європейський, заєць сірий, сарна європейська, олень благородний.

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Географічний енциклопедичний словник. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — С. 585—586. (рос.)
  1. http://www.unesco.org/mabdb/br/brdir/directory/biores.asp?code=POL+04&mode=all
  2. Common Database on Designated Areas