Ви́дра (Lutra) — рід ссавців із підродини видрових (Lutrinae). Слово видра, як і лютра, давнього індоєвропейського походження, від *ūdrā — «той, що живе у воді», від *ūd — «вода»[1].

Видра
Європейська видра (Lutra lutra)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Мустелові (Mustelidae)
Підродина: Видрові (Lutrinae)
Рід: Видра (Lutra)
Brisson, 1762
Сучасні види:
Вікісховище: Lutra
видра4
Недбале ставлення до утримання видр у зоопарку може мати серйозні наслідки. Видри є водними тваринами, які потребують великого простору для плавання та риболовлі. Їхнє здоров'я та добробут залежить від умов утримання, а саме — від якості води, температури й освітлення. Неправильне утримання може призвести до стресу, захворювань і навіть смерті тварин. Тому важливо дотримуватись правил утримання та догляду за видрами у зоопарку, щоб забезпечити їм комфорт і безпеку.

Таксономія ред.

Рід Видра (Lutra)

Вид Hydrictis maculicollis певний час також відносили до роду Lutra, але нині його виділено в окремий монотипний рід.

Також Imaizumi and Yoshiyuki (1989) запропонували японську видру (під науковою назвою Lutra nippon) розглядати окремим видом. У «Видах ссавців світу» японська видра розглядається як окремий вид, однак Ronald M. Nowak, а також МСОП розглядають японську видру як підвид L. lutra.

Морфологія ред.

Голова і тіло довжиною 500—820 мм, хвіст довжиною 330—500 мм, вага 5—14 кг. Самці в середньому більші за самиць. Верх тіла коричнюватий, низ блідіший; нижня щелепа і шия можуть бути білуваті. Хутро коротке і густе. Шия коротка, хвіст товстий при основі, ноги короткі, пальці з перетинками.

Поведінка ред.

Населяють усі типи внутрішніх водних шляхів, а також гирла річок і морські бухти. Видри — чудові плавці й пірнальники. Вони можуть тимчасово сховатися в неглибоких норах або в купі каміння і корчів, але у них є принаймні одна постійна нора поруч з водою. Головний вхід може знаходитися у воді, а потім йти вгору в гніздову камеру, що вище рівня води. Плавають рухами задніх ніг і хвоста і зазвичай пірнають на одну чи дві хвилини. Максимальний час пірнання — 5 хв. Подорожуючи по землі, снігу чи льоду можуть використовувати комбінації бігу та ковзання. Хоча зазвичай вони близько асоційовані з водою, іноді долають багато кілометрів по землі, наприклад, щоб знайти вільну від льоду воду. Можуть бути як денними так і нічними, але загалом активніші вночі.

За можливим винятком роду Meles, видри є найбільш грайливими з мустелових. Деякі види беруть участь в цілорічній забаві ковзання вниз брудом і заметами, у яких беруть участь особи різного віку. Іноді вони роблять тунелі під снігом, щоб вийти на деякій відстані. Дієта складається головним чином з риб, жаб, раків, крабів та інших водних безхребетних. Птахи й наземні ссавці, такі як гризуни та кролики, також приймаються. Видри захоплюють свою здобич ротом, а не руками.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Болдирєв Р. В., Коломієць В. Т., Критенко А. П., та ін. (укл.). Етимологічний словник української мови. — Київ : Наукова думка, 1982. — Т. Том 1 (А — Г). — С. 371.

Посилання ред.