Скопа
Скопа | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Pandion haliaetus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Ареал скопи | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Falco haliaetus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Скопа́[1] (Pandion haliaetus) — хижий птах, єдиний вид родини скопових (Pandionidae). Має космополітичне поширення. Живиться рибою, тому оселяється по берегах різноманітних водойм.
Зовнішній вигляд
ред.Це великий хижий птах з характерним забарвленням: верх чорно-сірий, низ білий з темною поперечною смугою впоперек грудей, голова біла з чорною широкою смугою через око. Крила довгі та широкі. Знизу на згинах крил темні плями. Ширяючий птах тримає крила дещо зігнутими кінцями донизу і віддалено нагадує мартина. Хвіст вузький, короткий, знизу на ньому видно нерізкі смуги. На потилиці має чуб. Очі жовті.
Самки більші за самців, однак забарвлені вони однаково, хоча часто у самок темніша і ширша смуга на волі, довжина 56 — 62 см, розмах крил 147 — 168 см, вага 1,3 — 1,9 кг.
У молодих особин на спинній стороні вохристо-білуваті кінці пір'їн.
Голос — голосне «кай-кай-кай» у період токування. Крик хвилювання — уривчасте і швидке «кі-кі-кі».
Поширення та чисельність
ред.Вид поширений по всій земній кулі, окрім Антарктики, Південної Америки і більшої частини Африки.
Сучасна чисельність в Україні становить не більше двох пар. Зменшення чисельності виду фіксується з початку XX ст. У 1980—1990 рр. було відомо два жилі гнізда в заплаві р. Десни (Чернігівська, Сумська обл.) та одне на Корнинському водосховищі (Житомирська обл.). Також перебування скопи передбачалось у заплаві р. Тетерів (Житомирська обл.) та Рівненському природному заповіднику. Зараз достовірно відомі два жилих гнізда у Волинській області, обидва — на територіях природно-заповідного фонду загальнодержавного значення: Черемський природний заповідник (з 2006 р.) та Національний природний парк «Прип'ять-Стохід» (з 2008 р.)[2].
В Україні під час сезонних міграцій трапляється на всій території, крім гір.
Причини зниження чисельності в Україні — знищення гнізд під час санітарних рубок лісу; браконьєрство; вирубування старих суховерхих дерев, що можуть слугувати для влаштування гнізд; забруднення водойм, погіршення кормової бази. Основною причиною зникнення птаха в Україні орнітологи вважають відстріл на кормових ділянках (переважно рибгоспах).
Особливості біології
ред.Гніздовий перелітний птах. Перші птахи можуть з'являтися на початку березня; основний проліт у третій декаді березня — другій декаді квітня. Селяться поблизу великих водойм, маловідвідуваних людиною. У лісовому масиві гніздо буває поблизу узлісся або великих галявин чи лісових боліт — гніздо розміщують на високих деревах на висоті 10—20 м на верхівці крони. У Північній Америці скопа часто влаштовує гнізда поблизу людини — на різноманітних стовпах, опорах та інших спорудах; часто на спеціальних штучних платформах, збудованих для цього птаха. Гніздо птахи щороку поновлюють і добудовують; старі гнізда у діаметрі досягають 2-х метрів. У кладці 2–3 яйця (початок травня). Насиджує переважно самка, 33–35 діб. Пташенята залишають гніздо через два місяці після вилуплення.
Осіння міграція з кінця серпня до початку листопада (у Криму — до початку грудня).
Скопа є стенофагом — живиться переважно рибою. Полюючи на неї, літає над водою, та вистежує рибу, яка піднялася до поверхні, потім дуже швидко спускається та вихоплює рибу, занурюючи лапи у воду. При відсутності основного корму може здобувати земноводних, птахів, дрібних ссавців.
Таксономія
ред.Скопа була описана в 1758 році шведським натуралістом Карлом Ліннеєм як вид Falco haliaetus у його знаковому десятому виданні «Systema Naturae»[3][4]. Лінней визначив його типовий ареал як Європу, але в 1761 році він обмежив його до Швеції[4][5]. Скопа — єдиний вид з роду Pandion, який був введений французьким зоологом Марі Жюлем Сезаром Савіньї (Marie Jules César Savigny) в 1809 році[6][7]. Молекулярно-філогенетичний аналіз показав, що родина Pandionidae, скопові, є сестринською родиною Accipitridae, яструбові. За оцінками, ці дві родини відокремилися близько 50,8 млн років тому[8].
Скопа незвичайна тим, що зустрічається майже по всьому світу. Навіть її нечисленні підвиди не завжди вдається однозначно розмежувати. Існує чотири загальновизнаних підвиди, хоча відмінності між ними невеликі, і в ITIS перераховані лише перші три[9]:
- Pandion haliaetus haliaetus (Linnaeus, 1758) — скопа євразійська — номінальний підвид, що зустрічається в палеарктиці та частинах субсахарської Африки, від Азорських островів та Піренейського півострова на схід до Японії та Камчатського півострова, по всій Південній та Південно-Східній Азії, Індійському субконтиненті, на Мадагаскарі та більшій частині африканського узбережжя[10].
- P. haliaetus carolinensis (Gmelin, 1788) — американська або північноамериканська скопа — зустрічається від Аляски й Канади до більшої частини Центральної та Південної Америки, за винятком Чилі та Патагонії. Вона більша, темніше забарвлена і має блідіші груди, ніж європейська скопа[10].
- P. haliaetus ridgwayi (Maynard, 1887) — скопа Ріджвея — зустрічається на Карибських островах. Має дуже бліду голову і груди та слабку очну маску[10]. Не мігрує. Названа на честь Роберта Ріджвея[11].
- P. haliaetus cristatus (Vieillot, 1816) — австралазійська скопа — найменший і найвиразніший підвид, що зустрічається вздовж усього морського узбережжя Австралії, деяких великих прісноводних річок, а також на Тасманії. Він не мігрує[10]. Деякі фахівці надали йому повний видовий статус[12] як Pandion cristatus, також відомий як східна скопа[13]. Генетичне дослідження 2018 року з використанням мікросателітів показало лише незначні генетичні розбіжності між cristatus та іншими підвидами[14].
Охорона
ред.Занесено до Червоної книги України (1994, 2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни та флори (CITES) (Додаток II), Боннської (Додаток II) та Бернської (Додаток II) конвенцій.
У культурі
ред.Скопу часто можна побачити на логотипах різних брендів. Скопа зображено на логотипі рюкзаків «Osprey Packs», а також цей птах є офіційним символом команди американського футболу Seattle Seahawks та уельської команди регбі «Ospreys» (англ. Welsh Rugby Union). Скопу зображено на гербі фінського селища Сааксмакі; на гербі та прапорі міста Скопін (Рязанська область, Росія).
Цікаві факти
ред.Цей розділ містить неупорядкований список різноманітних фактів[en] про предмет статті. |
Примітки
ред.- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Гаврись Г. Г., Химин М. В. Скопа // Червона книга України. Тваринний світ. - К.: Глобалконсалтинг, 2009. - С. 417.
- ↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. десяте). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 91.
- ↑ а б Mayr, Ernst; Cottrell, G. William, ред. (1979). Check-List of Birds of the World. Т. 1 (вид. друге). Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 279.
- ↑ Linnaeus, Carl (1761). Fauna svecica, sistens animalia sveciae regni mammalia, aves amphibia, pisces, insecta, vermes (лат.) (вид. друге). Stockholmiae: Sumtu & Literis Direct. Laurentii Salvii. с. 22.
- ↑ Savigny, Marie Jules César (1809). Description de l'Égypte: Histoire naturelle (French) . Т. 1. Paris: Imprimerie impériale. с. 69, 95.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (грудень 2023). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors. IOC World Bird List Version 14.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2024.
- ↑ Catanach, Therese A; Halley, Matthew R; Pirro, Stacy (22 березня 2024). Enigmas no longer: using ultraconserved elements to place several unusual hawk taxa and address the non-monophyly of the genus Accipiter (Accipitriformes: Accipitridae). Biological Journal of the Linnean Society (англ.). doi:10.1093/biolinnean/blae028. ISSN 0024-4066. Процитовано 18 жовтня 2024.
- ↑ Pandion haliaetus (Linnaeus, 1758). Integrated Taxonomic Information System Report (англ.). Процитовано 18 жовтня 2024.
- ↑ а б в г Tesky, Julie L. (1993). Pandion haliaetus. U.S. Department of Agriculture, Forest Service.
- ↑ Barrow, M.V. (1998). A passion for Birds: American ornithology after Audubon. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 0-691-04402-3.
- ↑ Christidis, L.; Boles, W.E. (2008). Systematics and Taxonomy of Australian Birds. Csiro Publishing. ISBN 978-0643065116.
- ↑ Pandion cristatus (Australian Osprey) - Avibase. avibase.bsc-eoc.org. Процитовано 18 жовтня 2024.
- ↑ Monti, Flavio; Delfour, Florie; Arnal, Véronique; Zenboudji, Saliha; Duriez, Olivier; Montgelard, Claudine (2018-08). Genetic connectivity among osprey populations and consequences for conservation: philopatry versus dispersal as key factors. Conservation Genetics (англ.). 19 (4): 839—851. doi:10.1007/s10592-018-1058-7. ISSN 1566-0621. Процитовано 18 жовтня 2024.
- ↑ Osprey. — The National Wildlife Federation(англ.)
- ↑ Osprey fact file. Scottish Wildlife Trust.(англ.)
Посилання
ред.- Скопа // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. — К.: Наук. думка, 1977. — 322 с. [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Міграції скопи через територію України. Український центр досліджень хижих птахів. — 2011. [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Скопа в Червоній книзі України [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Osprey Species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Osprey — Pandion haliaetus — USGS Patuxent Bird Identification InfoCenter