Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

Під час Першої світової війни служив в Еритреї та Лівії з 1919року — в Македонії, потім до 1927 року — в Триполітанії. У 1930—1934 роках був віце-губернатором Киренаїки в 1935 році — губернатором Італійського Сомалі.

В абісинській кампанії (1935—1936) командував Південною армією, після переможного завершення війни став маршалом та маркізом Негеллі, в 1936−1937 роках займав пост віце-короля Ефіопії, керував остаточним придушенням опору ефіопської армії, використовував для цього хімічну зброю та жорстокий терор.

У 1939—1940 роках — начальник штабу Сухопутних військ з червня 1940 року (після вступу Італії у Другу світову війну) — головнокомандувач військами в Північній Африці. Після поразки у Мерса-Матрух і відступу до Ель-Агейла в лютому 1941 року відсторонений від командування, відправлений у відставку і відданий до суду.

В 1943—1945 роках був військовим міністром маріонеткового пронімецького уряду Італійської соціальної республіки (Сало), одночасно, в 1944—1945 командував армією «Лігурія». В квітні 1945 року взятий у полон партизанами, в 1950 році засуджений до 19 років ув'язнення, але незабаром амністований.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Canosa, Romano. Graziani. Il maresciallo d'Italia, dalla guerra d'Etiopia alla Repubblica di Salò. Editore Mondadori; Collana: Oscar storia. EAN 9788804537625
  • Del Boca, AngeloNaissance de la nation libyenne, Editions Milelli, 2008, ISBN 978-2-916590-04-2.
  • Pankhurst, Richard. History of the Ethiopian Patriots (1936—1940), The Graziani Massacre and Consequences. Addis Abeba Tribune editions.
  • Rocco, Giuseppe. L'organizzazione militare della RSI, sul finire della seconda guerra mondiale. Greco & Greco Editori. Milano, 1998