Італійська соціальна республіка
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg)
Італійська соціальна республіка (італ. Repubblica Sociale Italiana вимовляється як [reˈpubblika soˈtʃaːle itaˈljaːna] або RSI) — маріонеткова держава Нацистської Німеччини на чолі з «Дуче нації» і «міністром закордонних справ» Беніто Муссоліні і його Республіканською фашистською партією. RSI мала офіційний суверенітет в північній Італії, але значною мірою залежав від Вермахту, у здійснені контролю. Держава була неофіційно відома як Республіка Сало (італ. Repubblica di Salò [reˈpubblika di saˈlɔ]), оскільки її Міністерство закордонних справ (Муссоліні) мало штаб-квартиру в Сало, невеликому місті на озері Гарда. Італійська соціальна республіка стала другим і останнім втіленням фашистської італійської держави.
УтворенняРедагувати
У 1943 капітулювали останні італійські та німецькі війська у Північній Африці. З огляду на неминуче вторгнення союзних військ в Італію, Німеччина почала розробляти плани щодо окупації і розширенню своєї військової присутності в Італії. Після висадки союзників у Сицилії, і, незважаючи на жорсткий опір сил осі на острові вперше з початку війни була скликана Велика фашистська рада. Вона ухвалила закон про усунення Муссоліні від влади (хоча ще й не за день до того Альберт Кессельрінг наголосив, що «Муссоліні як і раніше, тримається міцно в сідлі»). Муссоліні, відчувши загрозу, звернувся до короля Віктора Еммануїла III, але був заарештований. Новий прем'єр-міністр П'єтро Бадольо і його уряд, хоча офіційно воював на боці осі, але вів таємні мирні переговори. 8 вересня оголосив про припинення вогню між Італією і союзниками. Німеччина розпочала окупацію країни (операція "вісь) і почала пошук арештованого Муссоліні.
Операція «Дуб»Редагувати
12 вересня 1943 спецвійська на чолі з Отто Скорцені звільнили Муссоліні із ув'язнення в Гран-Сассо. Італійська охорона не чинила опору, незабаром Муссоліні німецьким літаком вилетів до Відня, де він зустрівся з Гітлером.
СтворенняРедагувати
Після короткого відпочинку в рейху, Беніто Муссоліні відправився в північну Італію. Столицею центрального уряду стало місто Сало. Нова держава була визнана кількома країнами: Німеччиною, Болгарією, Словаччиною, Угорщиною, Незалежною державою Хорватією, Румунією, Японією, Сіамом, Маньчжурією, і Данією. Цікаво, що держава не була визнана Іспанією під владою Франциско Франко. Через місцеперебування уряду (як у Франції, уряд Віші) квазі-державу часто називають Республіка Сало.
СкасуванняРедагувати
В останні дні квітня 1945 ситуація стала безнадійною для RSI. Німецькі війська відступили до Альп, партизани руху опору, навіть у містах, робили позасудові вбивства. Муссоліні, відчувши поразку, вирішив втекти до Швейцарії. 26 квітня зробивши останню промову у Мілані, він і декілька його прибічників (у тому числі коханка Клара Петаччі) намагалися втекти за допомогою німців. Тим не менше, він був упізнаний партизанами та затриманий (за контрактом, німецький транспорт мав перетнути кордон, щоб німці не чинили опір і були звільнені). 28 квітня Беніто Муссоліні був страчений. Його тіло було літаком відправлено в Мілан. Італійська Соціальна Республіка припинила своє існування 2 травня, коли німці капітулювали в Італії.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Renzo De Felice, Breve storia del fascismo, Milano, Mondadori (Collana oscar storia), 2002, pp. 120–121.
- ↑ Pauley, Bruce F. (2003). Hitler, Stalin and Mussolini: Totalitarianism in the Twentieth Century Italy (вид. 2nd). Wheeling: Harlan Davidson. с. 228. ISBN 0-88295-993-X.
- ↑ Giacomo De Marzi, I canti di Salò, Fratelli Frilli, 2005.
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Італійська соціальна республіка |