Відкрити головне меню

Список правителів Курпфальцу

стаття-список у проекті Вікімедіа
(Перенаправлено з Пфальцграф Рейнський)

Пфальцграфи Лотарингії 915—1085Редагувати

Пфальц утворився з «Пфальцграфства Лотарингія», яке зявилось у X столітті.

  • Вігеріх (бл. 870 — бл. 919), граф у Трирі у 899 й 902, граф у Бідгау у 902 й 909, граф в Арденнгау, пфальцграф Лотарингії з 915/916
  • Годфрід, граф Юліхгау, пфальцграф Лотарингії бл. 940

Династія ЕццоненівРедагувати

Упродовж XI століття саме ця династія управляла землями на обох берегах Рейну.

Пфальцграфи Рейнські, 1085—1356Редагувати

Після смерті Германа II, останнього з династії Еццоненів, Пфальц втратив свою військову важливість для Лотарингії. Територію пфальцграфства скорочено до округів навколо Рейну, з тих пір названого «Пфальцграфство Рейнське».

Пфальцграф з династії ГогенштауфенівРедагувати

1156 року імператор Фрідріх I Барбаросса передав ці землі у спадкове володіння своєму молодшому брату Конраду.

Пфальцграфи з династії ВельфівРедагувати

1195 року Пфальц перейшов до династії Велфів в результаті шлюбу Генріха Вельфа з Агнесою, дочкою Конрада Гогештауфена.

Пфальцграфи з династії ВіттельсбахівРедагувати

На початку XIII століття, в результаті шлюбу Агнеси, дочки Генріха V й онучки Конрада Гогенштауфена та Отто, герцога Баварії, територія Пфальцу перейшла до династії Віттельсбахів герцогам Баварії. В результаті представники цієї династії були якийсь період одночасно й герцогами Баварії, й пфальцграфами. Різні гілки династії Віттельсбахів керували Пфальцем до скасування його як самостійної держави у 1803 році й далі до 1918 року. З цього часу лев став геральдичним символом гербів Баварії та Пфальцу.

Пізніше, в результаті розподілу території між спадкоємцями Людвіга II у 1294, старша гілка Віттельсбахів отримала у володіння й Рейнське пфальцграфство, і території в баварському «Nordgau» (Баварія на північ від річки Дунай) з центром у місті Амберг. Оскільки цей регіон був політично пов'язаний з Рейнським пфальцграфством, він отримав назву «Верхній Пфальц» («Oberpfalz») на відміну від «Нижнього Пфальцу», розташованого на берегах Рейну.

За умовами угоди, укладеної у Павії 1329 року, імператор Людвіг IV, син Людвіга II, повернув Пфальц своїм племінникам Рудольфу та Руперту.

Курфюрство Пфальц, 1356—1777Редагувати

Відповідно до Золотої булли 1356 року, рейнський пфальцграф був визнаний як один із світських курфюрстів. З цього часу пфальцграф Рейнський зазвичай іменувався як курфюрст Пфальцський (нім. Kurfürst von der Pfalz).

Через практику розподілу земель між різними гілками родини, на початку XVI століття молодші лінії Пфальцських Віттельсбахів прийшли до влади у Зиммерні, Кайзерслаутерні та Цвайбрюккені у Нижньому Пфальці та у Нойбурзі і Зульцбасі у Верхньому Пфальці. Курфюрство Пфальцське з центром у Гейдельберзі прийняло лютеранство у 30-х роках XVI століття і кальвінізм у 50-х роках.

Перше Курфюрство, 13561648Редагувати

Династія Віттельсбахів
Зображення Ім’я Дати правління Примітки
  Рупрехт I 13561390
  Рупрехт II 13901398 Племінник Рупрехта I, син Адольфа, Пфальцграфа Рейнського
  Рупрехт III 13981410 Син Рупрехта II, обраний Королем Німеччини у 1400
  Людвіг III 14101436 Син Руперта III
Людвіг IV 14361449 Син Людвіга III
  Фрідріх I 14491476 Брат Людвіга IV
  Філіп 14761508 Син Людвіга IV
  Людвіг V 15081544 Син Філіпа
  Фрідріх II 15441556 Брат Людвіга V
  Отто Генріх 15561559 Племінник Фрідріха II, син Руперта Фрейзинзького
Династія Зиммернів
Зображення Ім’я Дати правління Примітки
  Фрідріх III 15591576 Коли старша гілка родини занепала 1559 року, курфюршество перейшло до Фрідріха III, першого представника зиммернської гілки Віттельсбахів на пфальцському троні. Фрідріх III був переконаним кальвіністом, й починаючи з цього часу Пфальц став одним з головних центрів кальвінізму в Європі, який підтримував кальвіністські повстання у Нідерландах й Франції.
Людвіг VI 15761583 Син Фрідріха III. Завдяки впливу матері підтримував лютеран.
  Фрідріх IV 15831610 Син Людвіга VI. У перші роки свого правління перебував під впливом батька — Йоганна Казиміра, який знову ввів у Пфальці кальвінізм.

Один із засновників (за допомогою свого радника — герцога Крістіана Анхальтського) Євангелічної унії 1608 року.

  Фрідріх V 16101623 Син Фрідріха IV. У 1613 році одружився з Єлизаветою Стюарт, дочкою Якова I, короля Англії. 1619 року прийняв трон Богемії від Богемських штатів. Незабаром був переможений силами імператора Фердинанда II у Битві на Білій Горі у 1620 році, в результаті чого іспанські та баварські війська зайняли Пфальц. Фрідріх був позбавлений трону й вигнаний з Імперії.
Баварська династія, 1623-48
Зображення Ім’я Дати правління Примітки
  Максиміліан I 16231648 (помер 1651), Землі Фрідріха V та його положення курфюрста були передані герцогу Баварії, Максиміліану I, представнику однієї з гілок династії Віттельсбахів. Хоча теоретично він вважався курфюрстом Пфальцу, однак більше відомий він як курфюрст Баварії. Починаючи з 1648 року правив лише у Баварії та Верхньому Пфальці, однак зберіг всі свої курфюршеські привілеї та панівну роль у Пфальці.

Друге курфюрство, 16481777Редагувати

Відновлення династії Зиммернів
Зображення Ім’я Дати правління Примітки
  Карл I Людвіг 16481680 Син Фрідріха V. За підсумками Вестфальського миру 1648 року Карл Людвіг отримав в управління землі батька і став новим, восьмим, курфюрстом, однак тепер пфальцське курфюршество було за важливістю було нижче інших семи.
Карл II 16801685 Син Карла I Людвіга. Останній з династії Зиммернів.
Династія Нойбургу
Зображення Ім’я Дати правління Примітки
  Філіп Вільгельм 16851690 У 1685 році династія Зиммернів згасла, і Пфальц було успадковано Філіпом Вільгельмом, графом Пфальц-Нойбургу (який був також герцогом Юліху та Бергу). Католик за віросповіданням.
  Йоганн Вільгельм II 16901716 Син Філіпа Вільгельма
  Карл III Філіп 17161742 Брат Йоганна Вільгельма II. Останній з династії Нойбургів. Перемістив столицю Пфальцу з Гейдельбергу до Мангейму 1720 року.
Династія Зульбахів
Зображення І’мя Дати правління Примітки
  Карл IV Теодор 17421777 Пфальц було успадковано герцогом Карлом Теодором із Зульбаху. Карл Теодор також успадкував курфюршество Баварії, коли її чинна династия згасла 1777 року.

Курфюршество Баварії і Пфальцграфство Рейнське, 17771803Редагувати

Династія Зульбахів
Зображення І’мя Дати правління Примітки
Карл IV Теодор 17771799 сан і повноваження курфюрста Пфальцського було включено до курфюршества Баварії Карлом Теодором. Однак він зберіг титул «Пфальцграф Рейнський» (нім. Pfalzgraf bei Rhein).
Династія Цвайбрюкенів
Зображення І’мя Дати правління Примітки
  Максиміліан 17991803 (помер 1825), спадкоємець Карла Теодора, Максиміліан Йозеф, герцог Пфальц-Цвайбрюкену, зібрав під своє правління всі землі Віттельсбахів у 1799 році. Пфальцграфство було ліквідовано під час війн Французької Революції. Спочатку землі лівого берегу Рейну було зайнято, а потім анексовано Францією 1795 року. У 1803 році землі правого берегу Рейну було захоплено маркграфом Бадену. Курфюршество Пфальц як окрема державна структура зникла, а у 1806 році Священна Римська імперія була ліквідована, й усі права та обов’язки курфюрстів разом з цим.

Подальша історія регіонуРедагувати

1806 року Баден став Великим Герцогством. На Віденському конгресі у 18141815 роках лівобережний Пфальц, збільшений за рахунок інших областей, на кшталт колишнього єпископату Шпейєр, було повернено Віттельсбахам і став формально частиною Королівства Баварії у 1816 й після цього часу саме ця область стала переважно відома як Пфальц. Область лишалась частиною Баварії до закінчення Другої світової війни, коли було відокремлено й стало частиною нової федеральної землі Рейнланд-Пфальц.