Генріх V (пфальцграф Рейнський)

Генріх V Старший (нім. Heinrich V. der Ältere, 1173/1174 — 28 квітня 1226) — пфальцграф Рейнський у 1195—1213 роках. Мав також прізвисько «Довгий» (нім. der Lange).

Генріх V Старший
нім. Heinrich der Ältere
Народився	1173/1174
Помер	28 квітня 1227 Брауншвейг, Священна Римська імперія
Поховання	Брауншвейгський собор
Країна	Німеччина
Діяльність	політик
Знання мов	середньоверхньонімецька
Титул	пфальцграф Рейнський
Посада	пфальцграф
Термін	1195—1213 роки
Попередник	Конрад I Гогенштауфен
Наступник	Генріх VI Вельф
Конфесія	католицтво
Рід	Вельфи
Батько	Генріх III Саксонський
Мати	Матильда Плантагенет
Брати, сестри	Gertrude of Bavariad, William of Luneburgd, Оттон IV і Matilda of Saxonyd
У шлюбі з	Агнеса Гогенштауфен
Діти	1 син і 2 доньки
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Молоді роки

Походив з династії Вельфів. Старший син Генріха III Льва, герцога Саксонії і Баварії, від його шлюбу з Матильдою Плантагенет, дочкою короля Англії Генріха II та Елеонори Аквітанської. Народився у 1173 або 1174 році. Вже 1182 року разом з родиною вимушений був вирушити до Нормандії, а потім — до Англії. Коли в 1189 році Генріх III самовільно повернувся до Німеччини, Генріх, восени того ж року, успішно обороняв Брауншвейг від армії імператора Генріха VI Гогенштауфена.

За мирним договором 1190 року між Генріхом Левом і імператором Генріх Старший разом з братом Лотарем повинні був стати заручником імператора Генріха VI.

У 1191 році Генріх з 50 лицарями супроводжував імператорську армію до Італії, де брав участь в облозі Неаполя. Незабаром він втік з Італії. На думку деяких істориків причиною могли послужити чутки про те, що померлий в жовтні 1190 року брат Лотар був отруєний за наказом імператора. Повернувшись до Німеччини, Генріх оголосив про те, що імператор Генріх VI помер і запропонував обрати королем його, але марно. За це у 1192 році був підданий імперській опалі.

Пфальцграф

Наприкінці 1193 або початку 1194 року таємно оженився на доньці Конрада Гогенштауфена, пфальцграфа Рейнського. У січні 1194 року Генріх Старший замирився з імператором, який після смерті пфальцграфа Конрада в 1195 році передав Рейнське пфальцграфство Генріху.

1195 року Генріх V супроводжував імператора в новому поході до Сицилії. 1197 року Генріх вирушив у хрестовий похід, який збирався очолити Генріх VI. У серпні 1197 року з'єднався з армією хрестоносців і відбув до Акри, куди прибув у вересні. Втім у жовтні хрестоносці дізналися про смерть імператора і хрестовий похід був скасований. До Німеччини Генріх V повернувся в влітку 1198 року.

У 1198 році після того, як одночасно було обрано королями Німеччини Оттона, молодшого брата Генріха Старшого, і Філіппа Гогенштауфена, пфальцграф Рейнський підтримав першого. У відповідь Філіпп оголосив про конфіскацію пфальцграфства Рейнського. Але незабаром Генріх Старший вступив у конфлікт з Оттоном IV через володіння Вельфів у герцогстві Саксонському.

1 травня 1202 року за Падеборнським договором генріх Старший був змушений віддати частину володінь молодшим братам — Оттону і Вільгельму. За Генріхом залишилися Брауншвейг, Нортгейм, Айхсфельд, Дітмаршен і Штаде. Однією з основних резиденцій Генріха став Штаде. У 1203 році Генріх відкрито перейшов на бік Філіппа Гогенштауфена Швабського, за що отримав Гослар і був відновлений в правах пфальцграфа Рейнського. 1204 року помирає дружина Генріха Старшого.

Після загибелі Філіппа Гогенштауфена в 1208 році, Генріх V перейшов на бік брата Оттона IV. Намагаючись зберегти володіння, Генріх воював з архієпископами Кельну, Майнцу і Тріру, які були прихильниками папи римського і Фрідріха Гогенштауфена. Проте в підсумку виявився витіснений з області Мозеля і Середнього Рейну.

1211 року оженився вдруге. У 1213 році Генріх був змушений поступитися титулом пфальцграфа синові, проте той помер вже в 1214 році. Після цього король Фрідріх II Гогенштауфен, який на той час став правителем Німеччини віддав пфальцграфство Рейнське Людвігу Віттельсбаху.

Граф Брауншвейгу

У 1213 році помер молодший брат Генріха — Вільгельм. Єдиний син Вільгельма, Оттон Дитя був ще неповнолітнім, так що його володіння (князівство Люнебург) виявилися під спільним керуванням Генріха та іншого брата Оттона. З них Генріх набув володіння між Ельбою і Везером. А в 1218 році помер бездітний Оттон.

У липні 1219 року Генріх зміг замиритися з імператором Фрідріхом II, отримавши грошову компенсацію, крім того, імператор призначив Генріха Старшого імперським вікарієм, завдяки чому він отримав фактично герцогську владу в своїх володіннях.

У 1223 році Генріх визнав своїм спадкоємцем небожа Оттона Дитини. Генріх Старший помер 1227 року і був похований у кафедральному соборі Брауншвейга. Графство Брауншвейг і князівство Люнебург успадкував небіж.

Родина

1. Дружина — Агнеса, донька Конрада I Гогенштауфена, пфальцграфа Рейнського.

Діти:

• Генріх (бл. 1196—1214), пфальцграф Рейнський
• Ірмгард (бл. 1200—1260), дружина маркграфа Германа V Баденського
• Агнес (бл. 1201—1267), дружина Оттона II Віттельсбаха, герцога Баварії

2. Дружина — Агнес, донька Конрада II Веттіна, маркграфа Лужици.

Дітей не було.

Джерела

• Nicholson, Helen (2001). Love, War, and the Grail. Brill.
• Gudrun Pischke. Heinrich V // Horst-Rüdiger Jarck (Hrsg.) Braunschweigisches Biographisches Lexikon. 8. bis 18. — Braunschweig: Jahrhundert, 2006. — P. 559—561. — ISBN 3937664467.