Відкрити головне меню

Отто II Блискучий (*Otto II. der Erlauchte, 7 квітня 1206 — 29 листопада 1253) — пфальцграф Рейнський у 12271253 роках, герцог Баварії у 12311253 роках. деякі дослідники продовжують нумерацію від перших Баварських герцогів, позначаючи цього Оттона номер «IV», звідси виникає деяка плутанина.

Отто II
Otto II Wittelsbach.jpg
Народився 7 квітня 1206(12060407)
Келгайм
Помер 29 листопада 1253
Ландсгут
Поховання Шаєрн
Громадянство
(підданство)
Flag of Bavaria (lozengy).svg Баварія
Національність німець
Діяльність суверен
Титул герцог Баварії
Посада герцог Баварії[d]
Термін 1231—1253 роки
Попередник Людвіг I
Наступник Генріх XIII
Людвіг II
Конфесія католицтво
Рід Віттельсбахи
Батько Людвіг I
Мати Людмила Пржемисловна
У шлюбі з Агнеса Рейнська
Діти 2 сина і 3 доньки

По материнський лінії був нащадком Великих князів Київських. Праправнук Великого князя Київського Мстислава Великого.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з династії Віттельсбахів. Син Людвіга I, герцога Баварії, та Людмили з династії Пржемисловичів (доньки Бедржиха, князя Чехії). народився у 1206 році у замку Келгайм. У 1222 році у Вормсі одружився на молодшій сестрі Генріха VI, пфальцграфа Рейнського. Згодом імператор Фрідріх II Гогенштауфен викупив у маркграфа Германа V, маркграфа Баденського, що одружився на старшій з сестер Генріха VI, права на її частину спадщини. У 1227 році Оттона було оголошено повнолітнім. Його висвячено на лицаря.

1228 року в Штраубінгу за присутності світських та церковних князів та короля Генріха він отримав в володіння пфальцграфство Рейнське 9частки батька, дружини та передані права від Фрідріха II). своєю резиденцією Отто обрав місто Гейдельберг.

ПравлінняРедагувати

У 1231 році, після смерті батька, Оттон успадкував герцогство Баварське. У тому ж році він переніс резиденцію з Келгайму до Ландсгуту. З самого початку вступив у конфлікт з баварськими єпископами, чию світську владу спробував обмежити. Водночас він вступив у конфлікт з Австрією та родом Андекс, що володіли Істрією та значними маєтностями в південній Німеччині. Проти герцога також виступив Генріх II, єпископ Вормсу. У відповідь Отто Ii захопив область Некаррау, яка належала Вормсу. У 1233 році завдав поразки австрійцям, окупувавши Верхню Австрію. В свою чергу проти Баварії виступив король Генріх, який намагався відокремитися від батька імператора Фрідріха II. баварський герцог зберіг вірність останньому, проте не міг пручатися численним ворогам. він змушений в якості заручника віддати королю Генріху свого сина Людвіга. Проте невдовзі того звільнили на вимогу імператора.

У 1234 році розпочалася війна Отто II проти єпископів Зальцбургу, Регенсбургу, Аугсбургу, Тельца, Гогенбургу та Фрейзінґу щодо світських та феодальних прав герцога Баварії. Останніх підтримав король Генріх. У 1235 році Отто II зустрівся з королем в Гейдельберзі, де мав намір обговорити шляхи примирення. Втім баварського герцога було схоплено й відправлено до Апулії (Італія).

Тут швидко отримав свободу та приєднався до війська Фрідріха II, який збирався походом до Німеччини задля придушення повстання і змов князів. У 1236 році Отто II брав участь у поході імператорського війська проти герцогства австрійського, був присутнім при захоплені Відня.

Слідом за цим повернувся до Баварії, де знову розпочав політику щодо зміцнення влади. При цьому залишався вірним імператору. У 1241 році разом з іншими князями імперії вів перемовини щодо організації оборони перед монгольською навалою під орудою Бату-хана, що загрожувала Європі. У 1242 році після смерті графа Адальберта IV фон Богена приєднав значні його володіння до своїх. Також додав символ Богенів до гербу Віттельсбахів — біло-блакитні смуги.

У 1245 році почалися заворушенні в пфальцграфстві Рейнському, які підтримав Конрад I, бургграф Нбрнбергу. З цього моменту починаються сутички з останнім, що тривалий час від часу, змінюючись позовами до імперського суду. 1246 року після смерті Фрідріха II, герцога Австрії, Отто II разом з Вацлавом I, королем Богемії, висунув претензії щодо Австрійської спадщини.

1246 року видав свою дочку Єлизавету за сина Фрідріха, короля Конрада IV, і був вірним помічником його в боротьбі з королем Генріхом Распе у 1246—1247 роках. У 1247 році викупив графство Вассербург, а у 1248 році — Ортенбург.

З 1247 року допомагав Конраду IV у боротьбі з новим антикоролем Вільгельмом Голландським, за що був відлучений від церкви папою римським Іннокентієм IV, а країна його піддалася інтердикту. Коли Конрад IV в 1251 році рушив до Італії, він призначив Оттона II регентом Німеччини. Проте він нічого не міг зробити проти дій Вільгельма Голландського, за ініціативою якого у 1252 році у роду Гогенштауфенів було відібрано усі феодальні володіння.

З цього моменту Оттон II зосередився на збереженні під владою віттельсбахів пфальграфства Рейнського і герцогства Баварського, а також розширення власних маєтностей. наприкінці життя зумів замиритися з католицькими прелатами задля зняття інтердикту. Помер у 1253 році в Ландсгуті. Втім лише у 1265 році його тіло було поховано за християнським звичаєм в Шейєрнському абатстві. Баварію було розділено між синами Генріхом та Людвігом на герцогства Нижня та Верхня Баварія відповідно.

РодинаРедагувати

Дружина — Агнес, донька Генріха I, пфальцграфа Рейнського.

Діти:

  • Генріх (1235—1290), герцог Нижньої Баварії
  • Людвіг (1229—1294), герцог Верхньої Баварії
  • Єлизавета (1227—1273), дружина 1) Конрада IV, короля Німеччини; 2) Мейнхарда II, герцога Каринтії
  • Софія (1236—1289), дружина Герхарда IV, графа Зульцбаха
  • Агнес (1240—1306), черниця монастиря Зелігенталь (неподалік від Регенсбурга).

РодовідРедагувати

Отто II веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських Володимира Мономаха та Мстислава Великого.

ДжерелаРедагувати

  • RALL, Hans; RALL, Marga. Die Wittelsbacher in Lebensbildern. Graz ; Wien ; Köln ; Regensburg: Styria ; Pustet, 1986. 431 s. ISBN 3-222-11669-5.
  • Holzfurtner, Ludwig (2005). Die Wittelsbacher: Staat und Dynastie in acht Jahrhunderten (Urban-Taschenbucher). Kohlhammer. ISBN 978-3170181915.
  • Peltzer, Jörg (2013). Die Wittelsbacher und die Kurpfalz im Mittelalter: Eine Erfolgsgeschichte?. Schnell & Steiner. ISBN 978-3795426453.
  • Holzfurtner, Ludwig (2005). Die Wittelsbacher: Staat und Dynastie in acht Jahrhunderten (Urban-Taschenbucher). Kohlhammer. ISBN 978-3170181915.