Портников Віталій Едуардович

український журналіст

Віта́лій Едуа́рдович По́ртников (нар. 14 травня 1967, Київ) — український публіцист, письменник і журналіст єврейського походження[1]. Оглядач Радіо «Свобода» і постійний автор аналітичних статей в українських і російських виданнях на політичну і історичну тематику. Член Українського ПЕН[2].

Портников Віталій Едуардович
Віталій Портников.jpg
Віталій Портников 6 липня 2011 року
Народився 14 травня 1967(1967-05-14) (53 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність євреї
Діяльність журналіст, телеведучий, публіцист, письменник
Alma mater факультет журналістики МДУ
Знання мов російська і українська
Заклад радіо «Свобода»
Членство Спілка журналістів СРСР
Посада головний редактор
Нагороди
Сайт portnikov.com

Ранні роки та освітаРедагувати

Почав друкуватися в 1983 році в латвійській газеті, навчаючись у восьмому класі[3][4].

За його власним твердженням, не маючи можливості через обмеження для євреїв вступити в Київський університет[5], у 1985 році переїхав з Києва до Дніпропетровська та вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету, де провчився три курси[3][4]. У 1988 році перевівся на факультет журналістики Московського університету, який закінчив у 1990 році[4]. (Республіканські університети, які не мали факультетів журналістики, мали можливість направити 1—2 студентів філологічних факультетів на журфак МДУ з третього курсу на третій[5].) У 1992 році закінчив аспірантуру кафедри періодичної преси МДУ[6].

Кар'єраРедагувати

З 1988 по 1992 рік співпрацював з київською газетою «Молодь України», один із перших радянських парламентських кореспондентів.

З 1989 року — оглядач заснованої в цей-таки час «Независимой газеты» (Москва), спеціалізувався на висвітленні проблем союзних республік і пострадянського простору, зокрема українсько-російських взаємин і становлення української державності. Був членом Спілки журналістів СРСР[7]. Залишив видання в 1995 році разом із групою журналістів, незгодних з передачею газети у власність структур, близьких до Бориса Березовського.

З 1990 року співпрацює з радіо «Свобода» як кореспондент української служби радіостанції в Москві і є ведучим низки програм російської служби.

З 1994 року регулярно публікується в газеті «Дзеркало тижня» (Київ), де вів рубрику «Щоденники» (матеріали цієї рубрики зібрані в книжці «Богородиця у синагозі»). Публікувався також у виданнях «Русский телеграф», «Ведомости», «Время MN» (Москва), «День», «Корреспондент», «Деловая неделя» (Київ), «Бізнес і Балтія», «Телеграф» (Рига), «Эстония», «Postimees» (Таллінн), «Polityka», «Gazeta Wyborcza» (Варшава), «Белгазета» (Мінськ).

Пише також на теми, пов'язані з єврейством і Близьким Сходом: ще в радянський час співпрацював з журналом «Советиш геймланд» і газетою «Биробиджанер штерн», які виходили на їдиш. Веде постійні рубрики у газеті «Вести» (Тель-Авів) та газеті «Еврейские новости» (Москва).

З червня 2006 по жовтень 2007 року шеф-редактор української щоденної газети «Газета 24» (у вересні-жовтні 2007 року — поєднував також з посадою головного редактора газети).

Вів також публіцистичні й інформаційно-аналітичні програми на кількох українських телеканалах, зокрема, «Вікна у світ» і «Вікна-тижневик» на СТБ, «День сьомий» на ICTV, «VIP» на К-1. З 2009 по 2011 рік вів програму «Правда Віталія Портникова» на телеканалі ТВі[8]. У травні 2010 року став головним редактором ТВі[9]. З листопада 2013 веде програми на телеканалі Еспресо ТБ.

У 2013 році взяв активну участь в Євромайдані в Києві[10]. Входив до складу ради Всеукраїнського об'єднання «Майдан»[11]. У січні 2014 року Портников заявив, що проти нього і низки інших опозиційних українських журналістів готується провокація з боку російських спецслужб у зв'язку з масовими протестами в Києві і тимчасово переїхав до Варшави, звідки повернувся після політичних змін в Україні[12].

У липні 2015 року Віталій Портников став членом наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України як представник фракції «Народний фронт»[13].

У 2017 році у видавництві «Акта» вийшов перший художній твір — роман «Евора».

1 листопада 2018 року постановою Уряду Російської Федерації були введені санкції проти 322 громадян України, серед яких був і Віталій Портников[14].

Премії та нагородиРедагувати

Лауреат премії Спілки журналістів України «Золоте перо» (1989), заохочувальної премії імені гетьмана Орлика (1998), лауреат у категорії «Журналіст року» в щорічному конкурсі «Людина року».

КнигиРедагувати

Публікації та інтерв'юРедагувати

ЦитатиРедагувати

В Україні зусиллями Віктора Януковича і Віктора Ющенка сформувалися дві політичні нації, і вони живуть в різних цивілізаційних просторах. Їх можна назвати україноцентричним та радянськоцентричним. При чому і в тому й іншому є елементи України і совка. В різній мірі[15]
Ми з таким подивом спостерігаємо, як Російська держава відрікається від своїх солдатів, захоплених на території України, як ніби будь-коли раніше було інакше. У Росії є два основних принципи відносини до полонених: сором і презирство. Сором — тому що цей агресор практично ніколи не визнає, що це він несе біду в чужі будинки. І презирство — тому що він нічого не хоче знати про саму можливість поразки, він не готовий змилуватися над тими, котрі потрапили в полон — навіть якщо це свої.[16][17]
Я до сих пір не читав жодної декларації і не збираюся це робити. Люди, які вирішили вивчити чужий майновий стан, не розуміють, в якій країні вони живуть. Україна - це країна лицемірів, в який практично кожен є частиною тіньового сектора її економіки. На мою думку, в тіні знаходиться 70-80% економіки України[18].
Перше що я почув у Державній Думі від народного депутата Росії Олега Рум'янцева[ru] 24 серпня 1991 року — «треба вводити танки у Київ.» Президент РРФСР Борис Єльцин ще до референдуму 1 грудня проводив з вищим генералітетом наради щодо можливості Росії та України обмінятися ядерними ударами.[19]
Завдання державного будівництва постійно підміняються економічними потребами. Це зараз на першому плані серед викликів суспільства - війна. Але мало хто розуміє, що єдині ліки від війни - сильна держава. Сильна не тільки черевом, а й духом. Перш за все - духом. Бідні країни, які усвідомлювали свою особливість, виживали в протистоянні з найсильнішим ворогом. А багаті держави з невизначеним менталітетом просто розвалювалися на частини і ставали здобиччю хижаків. Це - азбучні істини. Але саме вони визначають Українське століття. І поки ми не зрозуміємо, що потрібно не говорити правильні слова, а робити правильні вчинки заради своєї країни - так і залишимося для одних уламком їх колишньої імперії, для інших - буфером між ними і цією імперією, для третіх - інструментом для приборкання амбіцій цієї імперії. Тільки Україною ми для них не будемо до того дня, поки не станемо Україною для самих себе.[20]
Сенцов не дає жити в світі, де війна ‒ десь далеко, а може, й зовсім немає її, і взагалі це проблема політиків, а нас, «маленьких людей», це все не стосується, ми будемо їздити в Росію, як ні в чому не бувало, відпочивати в Криму, платити податки країні-агресору.[21]

ПриміткиРедагувати

  1. Портников розказав, коли готовий балотуватися у президенти – "Гончаренко рулить". 5 канал. 11 червня 2020. 
  2. Члени українського ПЕН-центру. Український ПЕН. Процитовано 15 грудня 2020. 
  3. а б Віталій Портников: Свобода слова зменшується як «шагренева шкіра». Власкор. 2010-09-27. Архів оригіналу за 2012-08-05. Процитовано 2012-07-23. 
  4. а б в Виталий Портников: «Герметичность порождает только гниение». Золотые страницы. Луганщина. 2012. Процитовано 2012-07-23. 
  5. а б Віталій Портніков: Ми не хочемо показувати емісарів влади і партій. Україна молода. 2012-02-03. Архів оригіналу за 2012-08-05. Процитовано 2012-07-23. 
  6. Виталий Портников в программах Светланы Сорокиной. Светлана Сорокина: передачи, интервью, публикации. Архів оригіналу за 2012-08-05. Процитовано 2012-07-23. 
  7. Апокриф. Авторська програма Сергія Рахманіна. Гість Віталій Портников. Ефір від 05.06.2018. nv.ua (uk). Процитовано 2021-02-07. 
  8. «Правда Віталія Портникова / Романа Скрипіна» на ТВі закривається. Телекритика. 2011-04-18. Архів оригіналу за 2011-04-23. Процитовано 2012-07-23. 
  9. Портников стал главным редактором ТВі. Корреспондент. 2010-05-12. Процитовано 2012-07-21. 
  10. Євромайдан переростає у Єврореволюцію? — ЗМІ (відео)
  11. Новое объединение "Майдан" приняло резолюцию: полный текст. LIGA (ru). 2013-12-22. Процитовано 2020-12-16. 
  12. Виталий Портников как мишень. Радио Свобода (ru). Процитовано 2020-12-16. 
  13. Малазонія, Аврахов, Таран і Портников увійшли до наглядової ради Суспільного. stv.detector.media. Процитовано 2020-12-16. 
  14. Помідори Фірташа, Ярош і син Порошенка: проти кого Росія запровадила санкції. BBC News Україна (uk). Процитовано 2020-12-16. 
  15. Виталий Портников: «Мы находимся на „Титанике“, который уже идет ко дну» — polittech.org, 14.09.2012.
  16. Эксперт рассказал, почему Россия отреклась от своих солдат, сайт «Хвиля», 26.05.2015
  17. Чужие: почему Россия всегда отрекается от своих солдат, сайт «Главред», 26.05.2015
  18. Портников рассказал, что ждет Украину после е-декларирования // http://replyua.net/news/45072-portnikov-rasskazal-chto-zhdet-ukrainu-posle-e-deklarirovaniya.html
  19. Виталий Портников: Путин строит Северный поток, чтобы иметь возможность развязать войну, відео UKRLIFE.TV. Процитовано 2017-11-01.
  20. Сто лет одиночества
  21. Віталій Портников: В'язні «гібридної» війни // Крим. реалії, 17.05.2018

ПосиланняРедагувати