Новогродівка
Новогро́дівка — місто Покровського району Донецької області, Україна. Адміністративний центр Новогродівської міської громади.
| Новогродівка | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Покровський район | ||||||||
| Тер. громада | Новогродівська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1939 | ||||||||
| Статус міста | з 1958 року | ||||||||
| Населення | ▼ 3000 (19.08.2024)[1] | ||||||||
| Площа | 6 км² | ||||||||
| Густота населення | 2383 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 85483-85484 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6237 | ||||||||
| Координати | 48°12′00″ пн. ш. 37°20′22″ сх. д. / 48.20000° пн. ш. 37.33944° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 210 м | ||||||||
| Водойма | р. Солоненька (притока Солоної) | ||||||||
| Назва мешканців | новогро́дівець, новогро́дівка, новогро́дівці | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Гродівка | ||||||||
| До станції | 3 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 40,1 км | ||||||||
| - залізницею | 54 км | ||||||||
| - автошляхами | 52 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 555 км | ||||||||
| - залізницею | 802 км | ||||||||
| - автошляхами | 671 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. О. Кошового, 46 | ||||||||
| Вебсторінка | Новогродівська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Шевченко Олександр Миколайович | ||||||||
|
| |||||||||
Загальні відомості
ред.Раніше місто було адміністративно підпорядковане Селидівській міській раді, з містом Селидове тісно пов'язане економічно.
Засноване в 1939 році як селище шахти Ново-Гродівка у зв'язку з початком будівництва шахти «Новогродівська».
Статус міста і сучасну назву отримало в 1958 році.
На виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» згідно з рішенням Новогродівської міської ради від 05.12.2015 №7/2-21 було перейменовано ряд вулиць м. Новогродівка[2]. 28 серпня 2024 року місто було окуповане російськими військами.
Географія
ред.Новогродівка розташована за 50 км на північний захід від обласного центру — м. Донецька, за 7 км від Селидового і за 3 км від залізничної станції Гродівка.[3]
Біля міста бере початок річка Солоненька, притока річки Солоної.
Карта Новогродівки - Місто Новогродівка (Донецька область) на схематичних та супутникових (вид з космосу) мапах. [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.].
Клімат
ред.Див. Погода у Новогродівці [Архівовано 6 липня 2017 у Wayback Machine.]
Клімат континентальний з посушливо-суховійними явищами.[4]
Населення
ред.Населення за переписом 2001 року — 17,473 тис. мешканців (2001), на початок 2004 року — 16,8 тис. осіб. За період з 1970 року скоротилося на 24 %.
Народжуваність — 8,2 на 1000 осіб, смертність — 17,4, природний спад — −9,2, сальдо міграції негативне (-6,3 на 1000 осіб).
Національний склад
ред.Національний склад населення за даними перепису 2001 року[5]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 61,76% |
| росіяни | 33,85% |
| білоруси | 1,57% |
| татари | 0,70% |
| греки | 0,28% |
| молдовани | 0,22% |
| вірмени | 0,13% |
| азербайджанці | 0,10% |
| інші/не вказали | 1,39% |
Динаміка зміни населення Новогродівки за роками[6]:
Мовний склад
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 12151 | 69.20% |
| українська | 5240 | 29.84% |
| білоруська | 19 | 0.11% |
| інші/не вказали | 149 | 0.85% |
| Усього | 17559 | 100% |
За даними перепису 2001 року 29,84 % населення міста вказали українську мову рідною, 69,20 % — російську, 0,96 % — інші мови[8].
Економіка
ред.Видобуток кам'яного вугілля (ГОАО Шахта «Новогродівська» і Шахта «Котляревська», Шахта 1/3 «Новогродівська» - ГХК ГП «Селидіввугілля») і збагачення (Групова збагачувальна фабрика «Росія») — видобуток вугілля. У 2003 році видобуток вугілля склав 1 696 тис. тонн.
Новогродівський машинобудівний завод[9].
Близько 80 % зайнятих в господарстві працюють в промисловості. Обсяг промислового виробництва — 172 млн гривень (на 1 мешканця — 10 255 грн), зокрема понад 90% — у вугільній промисловості. Індекс промислової продукції — 95,8 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 4,6 тис. тонн.
Експорт товарів у 2003 році — 0,962 млн. доларів США. Обсяг проведених послуг у 2003 році — 1,0 млн. гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,4 %. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 662 гривні.
Транспорт
ред.Сполучення залізничне (станція Гродівка в 3 км від міста) і автобусне — до Селидового, Покровська, Слов'янська[10][11][12].
Культура, освіта
ред.- Будинок дитячої творчості (вул. Центральна, 19)
- Заклади загальної середньої освіти № 8, № 7, № 9, № 10 (загалом близько 1300 учнів)
- Початковий мистецький заклад - музична школа
- 5 закладів дошкільної освіти (близько 500 дітей)
- 2 бібліотеки.
Спорт
ред.В місті зареєстровані та активно діють громадські організації та клуби спортивного напряму: Громадська організація «Федерація боксу м.Новогродівка», Громадська організація "Федерація кікбоксингу м.Новогродівка" (ГО"НФК"), ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "ФЕДЕРАЦІЯ ВОЛЕЙБОЛУ М. НОВОГРОДІВКА" (ГО "ФЕДЕРАЦІЯ ВОЛЕЙБОЛУ М. НОВОГРОДІВКА"), ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "СПОРТИВНА АСОЦІАЦІЯ НОВОГРОДІВКИ "СИНЕРГІЯ" (ГО САН «СИНЕРГІЯ»), Громадська організація "Футбольний клуб "Олімпік".
Медицина
ред.У місті є одна міська лікарня, яка працює у штатному режимі навіть попри близькість до фронту. Окрім звичних медичних послуг, там з 2021 року надають паліативну допомогу пацієнтам з невиліковними хворобами. Це одна з перших лікарень на Донеччині, де створили відділення паліативної допомоги — стаціонарної і мобільної.[13]
Відомі люди
ред.- Моргун Олег Анатолійович (1971—2019) — капітан ДСНС, сапер.
- Скакун Ярослав Іванович (* 1949) — створив пам'ятник Т. Г. Шевченку для міста Новогродівка.
Пам'ятки
ред.| № за/п | Охоронний № | Найменування пам'ятки | Адреса | Дата спорудження | Автор | Номер і дата рішення про взяття на держоблік |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | 3256 | Могила Жукова В. В, воїна-афганця. | вул. Кутузова, 47, цвинтар. | 1985 р. | - | 14.07.1993 р. № 419 |
| 2. | 3257 | Могила Кривоносова Є. Б, воїна-афганця. | вул. Кутузова, 47, цвинтар. | 1981 р. | - | 14.07.1993 р. № 419 |
| 3. | 518 | Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Подарований жителями Калуша на честь 10-ліття незалежності України. Скульптор Ярослав Скакун[14] | на розі вул. Олега Кошового та Центральної | 2001 р. | 25.04.2003 упр. Культури № 4\8 | |
| 4. | 520 | Пам'ятник шахтарям, які загинули на виробництві | вул. Паркова, сквер | 2004 р. | - | 18.03. 2005 р. № 5 |
Галерея
ред.-
Пам'ятник Т. Г. Шевченку -
Будинок культури -
Пам'ятник жертвам Чорнобиля -
Пам'ятник загиблим шахтарям -
-
Міський парк. Дитячий майданчик -
Міський парк. Фонтан побудований у 2018 році -
Стадіон "Шахтар" -
Вхід до парку -
Вулиці міста -
Вулиці міста -
Вулиці міста
Див. також
ред.Список приміток
ред.- ↑ ЗА ТРИ КІЛОМЕТРИ ВІД ФРОНТУ: ЕВАКУАЦІЯ З НОВОГРОДІВКИ ТА УКРАЇНСЬКА
- ↑ «ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ». Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.
- ↑ НОВОГРОДІВКА, ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 серпня 2018. Процитовано 16 серпня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Національний склад міст. Datatowel.in.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
- ↑ Наведено за даними державної служби статистики України.
- ↑ Банк даних — перепис 2001
- ↑ Новогродовский машиностроительный завод, ЗАО. Архів оригіналу за 6 червня 2018. Процитовано 1 червня 2018.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Новогродівська лікарня однією з перших на Донеччині впровадила паліативну допомогу. Як це вдалось. Свої.City (укр.). Процитовано 7 травня 2024.
- ↑ Когут М. Калущина: люди і долі. — Калуш : Калуська друкарня, 2006. — С. 187.
Джерела
ред.- Пам'ятки Донецької області [Архівовано 30 листопада 2012 у WebCite]
- Сайт Новогродівської міської ради [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Український культурологічний центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів: Видавничий дім «Слово», 1992. 152 с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
- Алфьоров М. А. Міграційні та демографічні процеси у Донецькій області 1943-1951 рр. // Схід. – 2004. – №1(59). – С. 26-29.
- Лаврів Петро. Моя земля — земля моїх батьків. — Донецьке обласне Товариство української мови ім. Тараса Шевченка. Український культурологічний центр. Донецьк, 1994.
Інтернет-ресурси
ред.- Інформаційний портал Донеччини [Архівовано 15 липня 2020 у Wayback Machine.]