Роздольський Осип Іванович
| Осип Іванович Роздольський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 29 вересня 1872 Доброводи |
| Помер | 27 лютого 1945 (72 роки) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР |
| Діяльність | етнографія, філологія, переклад, фольклор, |
| Галузь | богослів'я[2], етнографія[2], фольклористика[2], класична філологія[2] і перекладацтво[d][2] |
| Alma mater | Бродівська Державна гімназія імені кронпринца Рудольфа, Львівська духовна семінарія УГКЦ, Львівський університет |
| Знання мов | українська[2], давньогрецька[2], німецька[2], латина і польська[2] |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
| Роки активності | з 1900 |
О́сип І́ванович Ро́здольський (29 вересня 1872, Доброводи — 27 лютого 1945, Львів) — український богослов, класичний філолог і перекладач родом зі Збаражчини (Галицьке намісництво). Вважається піонером-колекціонером та дослідником українського побуту.
Осип Роздольський — збирач і дослідник української народної музики, записав у 1900–1936 роках 3000 народних пісень з мелодіями, співпрацював з Іваном Франком, Володимиром Гнатюком, Філаретом Колессою, Станіславом Людкевичем, з якими познайомився ще під час навчання у львівському університеті.
Батько Романа, брат Данила Роздольського.
Життєпис
ред.Народився Осип Роздольський 29 вересня 1872 року в селі Доброводах Збаразького повіту Австро-Угорської монархії в родині пароха місцевої церкви о. Івана Роздольського. Крім Осипа в родині Роздольських було ще семеро дітей — Нікон, Ксенофонт, Онуфрій, Михайло, Костянтин, Данило та Марія. 1875 року батько отримав роботу на новій парафії, тож довелося лишити рідні Доброводи та переїхати в село Берлин, що на Золочівщині, де й минуло його дитинство.
Навчався у Бродівській державній гімназії імені кронпринца Рудольфа, яку закінчив у липні 1890 року. Закінчив Львівську духовну семінарію УГКЦ[3] та 1894 року вступив на філологічний факультет Львівського університету. Від 1897 року викладав у гімназіях Коломиї, Перемишля та Львова (тут викладав давньогрецьку та латину). Він перекладав класичну грецьку літературу на українську, а українські твори на німецьку. У той час Осип Роздольський збирав фольклорно-етнографічні матеріали у селах Галичини та часто виїжджав на Східну Україну.
Під час перебування на Чернігівщині, у червні 1914 року, Роздольського застала перша світова війна. Його, як підданого Австро-Угорщини було відправлено на тимчасове поселення до Уральську, пізніше до Симбірську та лише по закінченню війни у 1918 році він зміг повернутися до Львова. У 1926 році його обрано членом Етнографічної комісії Всеукраїнської Академії наук у Києві, від 1930 року він — дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові.
1939 року став старшим науковим співробітником Львівської філії Академії наук України, керував кількома фольклорними експедиціями на Львівщині.
Осип Роздольський помер 27 лютого 1945 року та похований на Личаківському цвинтарі (поле № 2) у Львові[4].
Творчість
ред.Найбільше у доробкові Осипа Роздольського займають записи українських пісень, казок, легенд та переказів. Він один з перших у світовому народознавстві почав записувати мелодії пісень на фонограф, що мало велике значення для збереження багатоголосся українського народу.
У квітні 1900 року Осип Роздольський уперше в Галичині для запису народних мелодій використав фонограф, ставши водночас й піонером застосовування звукозаписувальної техніки для фронтально–систематичного, широкомасштабного документування народних наспівів у Центрально–Східній Європі.
1901 року Осип Роздольський перебував на Тернопільщині у селах Лисівці, Добрівляни, Печорній, Торському, де збирав матеріал для збірника «Галицько-руські мелодії». Розшифровку мелодій та редагування нотного матеріалу зробив Станіслав Людкевич. Антологія О. Роздольського — С. Людкевича охоплювала 59 сіл Лемківщини, Волині, Західного Поділля та налічувала понад півтори тисячі зразків пісенного фольклору різних за жанром та тематикою.
У міжвоєнний час він плідно працював в галузі музичного фольклору, зокрема, записав понад три тисячі нових пісень з мелодіями, доклавши всіх зусиль до їх упорядкування та публікації.
Увесь вільний час О. Роздольський віддавав науковій систематизації та упорядкуванню матеріалу. Він залишив після себе величезну кількість музично-пісенних записів. Архів ученого, що налічує 6450 текстів та 2987 мелодій народних пісень, що від червня 1960 року перебуває в науковому архіві інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Рильського НАН України[5].
Зібрані ним матеріали були опубліковані в «Етнографічному Збірнику» НТШ: «Галицько-руські народні казки» (1895—1899), «Галицькі народні новелі» (1900) та «Галицько-руські народні мелодії» (ч. 1—2, 1906—1907). Перекладач «Евтифрона» Платона (1906) й інших творів грецької літератури українською мовою, як також новел та оповідань Василя Стефаника, Леся Мартовича, Степана Васильченка і драм Лесі Українки німецькою і польською мовами.
Праці
ред.- Галицькі народні казки (№ 1–25) / В Берлині пов. Бродського із уст народа списав Осип Роздольський. Впорядкував і порівняння додав др. Іван Франко // Етнографічний збірник / за редакцією М. Грушевського. — Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 1895. — Т. 1. — С. 1—96.
- Галицькі народні казки (№ 26—77) / Зібрав Осип Роздольський // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1899. — Том 7. — 182 с.
- Галицько-руські народні мелодії / Зібрані на фонограф Йосифом Роздольським. Списав і зредагував Станіслав Людкевич. Часть 1 // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1906. — Том 21. — 187 с.
- Галицько-руські народні мелодії / Зібрані на фонограф Йосифом Роздольським. Списав і зредагував Станіслав Людкевич. Часть 2 // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1908. — Том 22. — 384 с.
- Галицько-руські народні новели / Зібрав Осип Роздольський // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1900. — Том 8. — 166 с.
Родина
ред.1897 року Осип Роздольський одружився з Ольгою Танчаківською (її рідний брат Ярослав Танчаковський був професором української гімназії в Тернополі). У подружжя Роздольських народилося двоє дітей. Син Роздольських — Роман став відомим українським політологом та істориком, економістом-марксистом та політиком, а донька Марія Роздольська-Потурняк викладала у Львівському університеті. Похована на Личаківському цвинтарі в одній могилі з батьками, а син помер та похований в американському Детройті.
Вшанування
ред.1972 року у Доброводах до 100–ліття з дня його народження встановлено меморіальну таблицю[6]. У жовтні 1986 року на подвір'ї Бродівської гімназії імені Івана Труша встановлено пам'ятник видатним учням і викладачам Бродівської гімназії (автор — скульптор Богдан Романець)[7], ім'я Осипа Роздольського знаходиться серед п'яти найкращих (поряд з академіком Василем Щуратом, письменником Степаном Тудором, художником Іваном Трушем, австрійським письменником Йозефом Ротом)[8]. 29 вересня 2022 року на тернопільському поштамті відбулося погашення пам'ятного конверта з нагоди 150-літнього ювілею збирача і дослідника української народної музики Осипа Роздольського[9].
Примітки
ред.- ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 133. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ а б в г д е ж и к Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Головин Б., Пиндус Б. Роздольський Данило Іванович… — С. 188.
- ↑ Загайська Р. Вітер в долоні: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Апріорі, 2017. — С. 135, 136. — ISBN 978-617-629-367-5.
- ↑ Фоноархів лабораторії музичної етнології. Воскові аудіо-валики з колекції Осипа Роздольського (1910—1937). folk.org.ua. Архів оригіналу за 14 листопада 2007. Процитовано 22 листопада 2007.
- ↑ Осип Роздольський приніс європейське визнання національній етномузикознавчій науці. ukrslovo.net. Українське слово. 21 лютого 2013. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 8 жовтня 2022.
- ↑ Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 31. — ISBN 966-7544-29-3.
- ↑ Пам'ятник видатним діячам, імена яких пов'язані з Бродівською гімназією. brodyhistory.org.ua. Історична спадщина Бродів. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 8 жовтня 2022.
- ↑ Богдан Боденчук (29 вересня 2022). У Тернополі погасили конверт, присвячений 150-річчю з дня народження Осипа Роздольського. suspilne.media. Національна суспільна телерадіокомпанія України. Архів оригіналу за 29 вересня 2022. Процитовано 8 жовтня 2022.
Джерела
ред.- Головин Б., Пиндус Б. Роздольський Осип Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 188—189. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Роздольський Осип // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
- Березовський І. Українська радянська фольклористика: Етапи розвитку і проблематики. — Київ : Наукова думка, 1987. — С. 61, 96, 233.
- Довгалюк І. Осип Роздольський. Музично-етнографічний доробок. — Львів : ТеРус, 2001. — 154 с. — ISBN 966-95612-7-2.
- Роздольський Осип Іванович // Митці України: Енциклопедичний довідник / Кудрицький А. — Київ : Українська енциклопедія, 1992. — С. 497. — ISBN 5-88500-042-5.
- Медведик П. Фольклористична діяльність О. І. Роздольського // Народна творчість і етнографія. — 1963. — № 3. — С. 89—91.
- Осип Роздольський. Життя і діяльність / Сокіл Г. — Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2000. — 165 с.
- Фольклористи Буковини: біобібліографічний довідник / Довгань М. — Чернівці : Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Михайла Івасюка, 2012. — С. 82—84.