Відкрити головне меню

Торське (Заліщицький район)

село в Україні, в Заліщицькому районі Тернопільської області.

То́рське — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Луча, в центрі району. Центр сільради, якій підпорядковано села Глушка та Якубівка. Розташоване за 12 км від райцентру, залізнична станція.

село Торське
Будинок народної творчості, с. Торське.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Заліщицький
Рада/громада Торськівська сільська рада
Код КОАТУУ 6122088301
Облікова картка Торське 
Основні дані
Засноване 1440
Населення 843
Територія 28.480 км²
Густота населення 29.6 осіб/км²
Поштовий індекс 48642
Телефонний код +380 3554
Географічні дані
Географічні координати 48°45′49″ пн. ш. 25°40′57″ сх. д. / 48.76361° пн. ш. 25.68250° сх. д. / 48.76361; 25.68250Координати: 48°45′49″ пн. ш. 25°40′57″ сх. д. / 48.76361° пн. ш. 25.68250° сх. д. / 48.76361; 25.68250
Водойми Потічок
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Торське
Місцева влада
Адреса ради 48642, с.Торське
Карта
Торське. Карта розташування: Україна
Торське
Торське
Торське. Карта розташування: Тернопільська область
Торське
Торське

Перша письмова згадка — 1440 рік

Населення— 813 осіб (2007).

КліматРедагувати

Кількість атмосферних опадів за рік становить 572 мм. Для рослин вологи достатньо. Кліматичні умови місцевості дають можливість вирощувати всі сільськогосподарські культури, які вирощують в зоні лісостепу і степу України. Середня річна температура за багаторічним спостереженням — 8.3Со. Абсолютний максимум температури 45Со, абсолютний мінімум 31Со.

Грунтотворчими породами на території села є карбонатні леси і лесовидні суглинки. В минулому значна частина території села була покрита широколистими лісами. Трав'яниста рослинність збереглася на природних пасовищах на яких багато лікарських рослин (ромашка, календула, звіробій, чистотіл та інші)

Поблизу села є Торське родовище вапняків.

АрхеологіяРедагувати

Торське це стародавнє поселення, відоме ще з часів кам'яної доби[1]. Професор Юрій Полянський виявив на його території стоянки солютрейської доби (приблизно XVIII ст. до н. е.)

На околиці Торського виявлено стародавне поселення нової кам'яної доби (IV тисячоліття до н. е.) трипільської культури та давньослов'янський могильник (18 поховань з ювелірними прикрасами).

Досліджено пам'ятки культури лінійно-стрічкової кераміки (приблизно 4 тис. років до н. е.), сліди ранньослов'янської доби, липецького типу — IV—VIII ст. нашої ери (Я- Пастернак, Археологія України, стор. 71). Знайдено городище, а також княже погребище.

ІсторіяРедагувати

Назва села походить від одного із тюркомовних племен торків, яке тимчасово перебувало на цій території в XIII ст. Торки в другій половині X ст. перекочували з Приаралля в степи Південної Русі. Вони стали союзниками князя Володимира Святославича в його боротьбі проти булгар. Сліди торків збереглися і в назвах інших населених пунктів України.

Територія Заліщицького почала заселятися поляками в 1331 році, коли монахи домініканського ордену заснували монастир.[джерело?]

У XVI ст. поляки масово осідають на маєтках місцевих землевласників. Перша письмова згадка про Торське — 1440 рік.

З 1578 році село Торське було у володінні польської шляхетки  Катерини Торської. Починаючи з XVII ст., почалася колонізація краю польською шляхтою. У Торському були засновані свічкова, миловарна і ткацька мануфактури.

У XVIII ст. в с. Торське заселяють переселенці з Гуцульщини та інших територій України.

Восени 1648 під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького жителі Торського під керівництвом селянина Петраша брали участь у поході на замок у Червоногроді (нині урочище поблизу села Нирків Заліщицького району).

У середині XVII ст. спалахнула чума.

За переписом населення у 1900 році в Торському проживало 2154 особи.

Великі історичні події обминали село та зберегли стародавні традиції і уклад життя.

На початку літа 1915 року під час першої світової війни село стало ареною кривавих боїв між австро-угорською і російською арміями. Після вибуху першої світової війни, коли було сформовано легіон Українських січових стрільців, до нього зголосилося добровольцями багато молоді сіла, яка після проголошення Західно-Української Народної Республіки влилася в ряди Української Галицької армії (УГА). Існувала підпільна Організація Українських Націоналістів (ОУН). 17 вересня 1939 pokу у село вступили війська Червоної Армії. Червоної Армії на зборах громами було обрано Тимчасовий комітет із представників сільської бідноти. До складу його увійшло 13 осіб. Комітет та дружина роздавали майно Торських.

Було проведено конфіскацію панської землі та землі польських осадників, які приїхали як колоністи із західних земель Польщі. В 1948 році відновив своє господарювання колгосп.

19 серпня 1991 року під часи ДКЧС місцева партійна організація комуністів на своїх партійних зборах прийняла рішення про саморозпуск. 1 березня 1994 року було створено «Дослідне господарство Академії аграрних наук — агрофірма ім. М.Грушевського».

Пам'яткиРедагувати

 
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1842)

У селі є церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1842). Мала велику центральну баню, меншу баню над престолом і дві інші малі на фронті, в яких було 4 малих дзвонів і 1 великий. Костела в селі не було, бо відсоток латинників у селі був малим. Місцеві латинники говорили українською мовою і це були в основному представники змішаних подружніх пар.

У 1995 збудовано капличку.

У центрі села є могила радянських воїнів, які загинули при визволенні села — 35 радянських воїни. Пам'ятник у вигляді прямокутного постаменту заввишки 2,25 м, на якому постать радянського воїна з автоматом і з каскою на голові, заввишки 2,5 м[2].

Читальню «Просвіта» було засновано на початку століття (близько 1900 р.) заходами місцевого пароха о. Івана Рудницького.

Споруджено пам'ятники Т. Шевченкові (1961) та воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1942, відновлено 1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Соціальна сфераРедагувати

  Зовнішні відеофайли
    Учні Торської школи доїжджають на навчання на новому автобусі // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 2 вересня.
 
Будинок культури

Працюють загальноосвітня школа I—III ступенів (директор Богдан Кіцканюк), Будинок народної творчості, бібліотека, лікарська амбулаторія, аптека, дошкільний заклад, відділення зв'язку, торговельні заклади.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • науковці Р. Земледух, Б. Павлик, М. Цепенюк,
  • українська актриса Марія Бабчинська
  • Корнацький Василь Михайлович (* 1950) — український лікар-кардіолог, доктор медичних наук, професор.
  • Бігусяк Михайло Васильович, (* 1958)  — український мовознавець-діалектолог, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та директор наукової бібліотеки (1998-2016) Прикарпатського національного університету ім. в. Стефаника.

ПроживалиРедагувати

ПрацювалиРедагувати

  • диригент і композитор Я. В. Смеречанський.

ПриміткиРедагувати

  1. Мацкевий Л. Г. Торське // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 129. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  2. Андрушків Б. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль : Підручники і посібники, 1998. — С. 19.

ЛітератураРедагувати

  • Дейкало М. Історія Торського, на тлі якої вишитий літопис нашого краю, доля України. — 1995.
  • Дейкало М., Мельничук Б. Торське // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 462. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • Колос (громадсько-політичний часопис Заліщицької районної Ради народних депутатів за 1940—1995 pp.)
  • Матеріали державних архівів.
  • Матеріали Заліщицького відділення Управління Службі безпеки України по Тернопільській області.
  • Сіреджук П. Першовитоки. Нариси історії заселення Заліщицького края  від найдавніших часів до наших днів. — К., 1994.
  • Чортківська округа.  — Ню Йорк — Париж — Сідней — Торонто, 1974.