Немира Рязанович

(Перенаправлено з Немиря Рязанович)

Немира Рязанович[3], також відомий як Немиря Резанович гербу Корчак (пол. Niemira Riazanowicz; ? — невдовзі після 31 грудня 1453[4]) — волинський боярин, державний та військовий діяч Литовсько-Руської держави. Прибічник великого князя Свидригайла Ольгердовича.

Немиря Резанович
Немиря Резанович
Корчак
Луцький староста
1445[a] — 1453
 
Смерть: не раніше 1453
Національність: русин
Країна: Велике князівство Литовське
Шлюб: Q127124578?[2]
Діти: Maria Niemird[2] і Q127124387?[2]

Життєпис

ред.

Представник впливового і заможного православного роду Корчаків, мав брата Івана Козарина й Мицька. Хроніст Ян Длугош називає його «Ruthenus», себто русином.

Перша достеменна згадка про боярина датується 1424 роком, у ній він вказаний членом оточення князя Свидригайла. Щоправда, ім'я Рязановича спливає і раніше, а саме 1415 року в грамоті настоятелю церкви Пречистої Діви Марії в Жидачеві, де він зазначений свідком надання фундушу[5]. Втім, історики Леонтій Войтович та Сергій Полєхов ставлять під сумнів автентичність останнього документа з огляду на те, що Свидригайло у цей час перебував в Крем'янецькій тюрмі[6].

Впродовж віленського правління Свидригайла Рязанович служив коморником, на початку 1432 року послував до польського короля Владислава Ягайла. Коли у ВКЛ спалахнув династичний конфлікт, Немира зберіг вірність Ольгердовичу. Станом на 1434 обіймав посади маршалка й брянського намісника. У квітні того ж року виїжджав з дипломатичною місією до золотоординського хана Саїд-Ахмада, аби заручитися підтримкою того в боротьбі зі Сигізмундом Кейстутовичем та поляками. На початку 1436 Немира Рязанович та інший волинський боярин Юрша Іванович очолювали похід прибічників Свидригайла на Стародуб та Смоленськ.

Після того, як в 1442 році Свидригайло став волинським князем, Рязанович одержав луцьке намісництво. Поряд з братом належав до князівської ради. Восени 1449 брав участь у з'їзді литовсько-руських панів та великого князя Казимира Ягеллончика, присвяченого темі прилучення Волині до Литви.

Наприкінці 1453 року як луцький староста разом з Олізаром Шиловичем правдоподібно став на чолі волинських бояр, які виступали проти ВКЛ[7].

Маєтності

ред.

За вірну службу Свидригайло після 1442 року надав місту Литовеж, яке посідав Немира Рязанович, магдебурзьке право. У 1460 році отримав від князя Лева Свидригайла село Бубнів (нині Володимирського району)[8].

2 березня 1452 року король Казимир підтверджує Немирі Рязановичу власність на маєтки Литовиж, Сельцо, Торговища, Черевисча, Стволовичі надані йому князем Вітовтом, а також надає власність на маєтки Зімно, Бубново, Чесний Хрест, Марков Став, Сернимав'є.[9]

Родина

ред.

Дружина — Анна. Діти:

Коментарі

ред.
  1. Згідно припущення Галецького, обіймав посаду з 1442 р.[1]

Примітки

ред.
  1. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 95. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  2. а б в Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. WolffWarszawa: 1895. — С. 23.
  3. а б Собчук В. Степанська волость і її власники (до кінця 60-х років XVI ст.) // Національний університет «Острозька академія». Наукові записки. — Острог, 2011. — С. 18.
  4. а б Ożóg K. Riazanowicz Niemira h. Korczak (zm. po r. 1453)… — S. 270.
  5. Akta grodzkie i ziemskie z c zasów Rzeczypospolitej Polskiej… — Lwów. — Т. 2. — S. 65. (лат.)
  6. Войтович Л. 7.8. Князі і традиції державності // Ізборник
  7. Krupska A. Olizar Szyłowicz h. Kierdeja (zm. 1486) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/4, zeszyt 99. — S. 805. (пол.)
  8. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 143.
  9. Архив Юго-Западной России, Часть 7, том 1: III. 3. Жалованная грамота Казимира Ягайловича Немир Резановичу на имения: Литовиж, Селцо, тарговицу, Червисча, Стволовичи, Земно, Бубно, Чесный Крест, Марков Став и Сернинавье. 1452. Марта 2.
  10. в оригіналі пол. zm. po r. 1461
  11. Kuczyński S. M. Czartoryski Michał Wasylewicz, książę h. Pogoń litewska (zm. przed r. 1489) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 287. (пол.)

Джерела

ред.