Вікіпедія

Мостище (Чернігівський район)

село в Україні, у Козелецький селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області

Мости́ще — старовинне село в Україні, у Козелецькій селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 539 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Мостиська сільська рада. З 1929 до 2016 мало назву Петрівське.

село Мостище
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Чернігівський район
Тер. громада Козелецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA74100190260050126
Основні дані
Населення 539 осіб (01.01.2014)[1]
Площа 3,105 км²
Густота населення 173,59 осіб/км²
Поштовий індекс 17085
Телефонний код +380 4646
Географічні дані
Географічні координати 50°46′05″ пн. ш. 31°10′08″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		116 м
Водойми р. Трубіж
Відстань до
обласного центру 		90 км
Відстань до
районного центру 		90 км
Місцева влада
Адреса ради 17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Козелець, вул. Соборності, 27
Карта
Мостище. Карта розташування: Україна
Мостище
Мостище
Мостище. Карта розташування: Чернігівська область
Мостище
Мостище
Мапа
Мапа

CMNS: Мостище у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Мостище.

Географічне розташування

ред.

Село Мостище розташоване за 90 км від обласного центру та 21  км від адміністративного центру селищної громади, на березі річки Трубіж.

Історія

ред.

Село засноване не пізніше 1636 року і з часу заснування мало назву Мости́ще (Мостова Слобода), у 1929 році перейменоване в Петрівське (на честь радянського партійного діяча — Григорія Петровського). 3 червня 2016 року, на виконання Закону України про декомунізацію село перейменоване на сучасну історичну назву Мостище[2].

Вперше село, ймовірно, згадується у польській люстрації Остерського староства 1636 року під назвою Мостова Слобода (Mostowa sloboda)[3][4] Село згадується також у 1663 році, коли в ньому під час російсько-польської війни зупинялась частина польського війська, очолювана Стефаном Чарнецьким[5].

У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Мостище. У ньому були 34 двори (35 дорослих чоловіків, 1 був підсусідком). У домогосподарствах загалом налічувалось 27 волів та 8 коней. 11 дворів не мали ні волів, ні коней. На Трубежі була старая мельнишная плотина, якою володів міщанин Якимко Долженко. У книзі перераховано всіх чоловіків поіменно[6].

1726 року 58 дворів у Мостищі належало генерал-лейтенанту й кавалеру графу Антону Девієру[pt] за наказом Петра I[7].

Станом на 1730 рік налічувалося 627 прихожан місцевої церкви[8].

За даними Олександра Лазаревського 1753 року Юхим Дараган придбав Мостище разом із селами Семиполки, Рудня, Святе у синів колишнього переяславського коменданта Матвія Андрійовича Хераскова  — Олександра, Петра й Михайла — за 9000 рублів[9]. 1762 року за спадком село перейшло його сину Григорію або дочці Софії. В цей час воно згоріло дотла, окрім двох вітряків, з вини безвідповідальної і беспечної «московської драгунії», що була на постої на Козельщині. Ймовірно, саме ці події лягли в основу частини сюжету російськомовної повісті Тараса Шевченка «Княгиня». Від Софії Хованської село перейшло у спадок її сестрі Катерині Галаган.

Відповідно із Рум'янцевським описом 1766 року в поміщиці А. Ханенко було сінокосу на 240 кіп сіна (з 1 десятини збиралося в середньому 10 кіп сіна)[10].

 
Михайлівська церква в Мостищах

У 1776 році (за іншими даними, у 1782 року) в селі почали будівництво великої церкви на честь Архистратига Михаїла. Завершили церкву аж у 1790 році. За іншими даними, храм побудувала Катерина Юхимівна Галаган у 1822 році[8] Михайлівська церква є зразком зрілого класицизму. Будували її за досить типовим проєктом (дуже схожі на неї церква Вознесіння Господнього у селі Вознесенське (Попівці) та Свято-Миколаївська церква у селі Гостролуччя Броварського району Київської області), але від цього не менш вдалим проєктом. Це хрестоподібна в плані споруда з одним великим куполом у центрі, та чотирма декоративними по кутах. Абсида церкви напівкругла. Храм жодного разу не перебудовувався й зберігся у початкових об'ємах.

Землі села входили до складу Басанської сотні, яка сформувалася влітку 1648 року, як військовий підрозділ Переяславського полку. Юридично сотня закріплена в ньому Зборівським реєстром 16 жовтня 1649 року загальною кількості 80 козаків. Разом з полком сотня була ліквідована у 1782 році, Мостище потрапило до складу Козелецького повіту спочатку Київського намісництва, згодом — Чернігівської губернії.

 
Мапа Київського намісництва 1792 року

У 1846 році в Мостищах перебував Тарас Шевченко. Учитель історії з Марківців Антон Кузьмович Шевченко, що збирав фольклорні матеріали, а раніше вчителював у Мостищенській школі, розповідав:

  Від дідів не раз чув, що Шевченко декілька разів переїжджав село Мостище на річці Трубіж (Трубайло за місцевою назвою), що лежить на шляху з Козельця на Марківці, і зупинявся ночувати у місцевого селянина Гриня. В одну з таких зупинок старий Гринь розповів Шевченкові страшну бувальщину, що трапилася в селі Мостищі, вона і лягла в основу його повісті «Княгиня», яка вражає своєю жахливою реальністю.[11]  

У 1852 році Григорій Галаган збудував біля церкви кам'яну дзвіницю[8].

За даними 1859 року населення села становило 930 осіб та 121 домогосподарство[12], серед них — 418 чоловіків та 512 жінок. Мостище — село казачье и владѣльческое, розташоване при річці Трубежѣ. У селі діяла православна церква та винокурня. На мапі Шуберта[13] 1859 року видно обриси та деякі цікаві деталі села.

У 1866 році в селі існував станційний пункт на 11 коней[14]. Учителем у церковно-приходській школі (відкрито 1860 року) був священик Антон Нещеретов, якого було відзначено за свої здібності та старанність у викладанні. Окремої платні за викладання вчителю не надавалося. У школі навчалися 22 хлопця та 2 дівчини віком 7-14 років[15].

У 1876 році в селі, що тоді було центром Мостицької волості, відкрилося народне сільське училище[16]. Декілька років у ньому вчителював майбутній священик Ново-Басанського храму та громадський діяч отець Матвій Полонський. Про ці роки він пізніше згадував у своїх мемуарах[17].

За переписом 1897 року в селі мешкала 1531 особа, серед них — 739 чоловіків та 792 жінки. Православними себе назвали 1526 осіб[18].

У 1900 році в селі вже діяла народна бібліотека-читальня[19].

У 1899 році Козелецьке земство виділило субсидію 500 рублів на побудову шкільної будівлі,[20], а у 1905 році — ще 500 рублів на добудову. До 1905 року було відремонтовано церкву та побудовано будинок для причту[21].

За даними податкових списків 1923 року в Мостищі налічувалось 465 домргосподарств, в яких мешкало 2016 осіб. Мостище (разом із Марківцями та Сухинею) належало до Козелецького району Ніжинської округи Чернігівської губернії. Відстань до районного центру становила 18 верст ґрунтовою дорогою, до станції Заворичі — 9 верст. У селі були сільська рада, школа, бібліотека та лікбез, телефонного зв'язку не було[22].

 
Обеліск біля cільської ради

Під час німецько-радянської війни 340 жителів села воювало на фронтах, 167 із них загинуло. У 1970 році на їх честь односельці встановили обеліск Слави. 1957 року на братській могилі радянських воїнів, що загинули в боях за визволення села від окупантів, встановлено пам'ятник[23].

У 1972 року населення села складало 1647 осіб. За колгоспом імені Калініна було закріплено 2979 га сільськогосподарських угідь, із них орної землі — 2231 га. Це було велике багатогалузеве господарство: вирощувалися зернові та технічні культури, також були розвинуті м'ясо-молочне тваринництво й садівництво[23].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», село увійшло до складу Козелецької селищної громади Козелецького району[24].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козелецького району, село увійшло до складу Чернігівського району Чернігівської області[25].

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[26]:

Мова Кількість Відсоток
українська 732 98.52%
російська 10 1.35%
білоруська 1 0.13%
Усього 743 100%

Цікаві місця

ред.

У лісі на південь від села росте старовинний дуб («Маврійський»), під яким у 1846 році за народними переказами зупинявся й писав вірші Тарас Шевченко. Щоб його охопити, потрібно 5 чоловік.

Особистості

ред.

Уродженці села:

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Козелецький район. Потенціал економічного розвитку (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2015. Процитовано 26 серпня 2015.
  2. ↑ Про перейменування окремих населених пунктів та районів. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 6 червня 2016.
  3. ↑ Митрофан Александровичъ. Остерскій уъезд: историческое описаніе. Ч. 1.: До окончанія смутъ въ Восточной Украинъ (1669 г.). — 1881. — с. 102. http://libkor.com.ua/frm/download.php?part=1&id=123 [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Никандр Молчановський. Лѣвобережная Украина въ XV—XVII ст. // Киевская старина, № 5 (1896). — с. 261. http://iht.univ.kiev.ua/library/all-journals/киевская-старина-№5-1896[недоступне посилання з червня 2019]
  5. ↑ Александровичъ М. Н. Остерскій уъезд: историческое описаніе. Ч. 1.: До окончанія смутъ въ Восточной Украинъ (1669 г.). — 1881. — с. 57-58. http://libkor.com.ua/frm/download.php?part=1&id=123 [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував Віктор Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933. — с. 345-346
  7. ↑ Н. П. Василенко. Генеральное слѣдствіе о маетностяхъ Кіевскаго полка 1729—1731 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, 1893, книга VII, отд. 3, с. 39. https://archive.today/20130417212847/ksm-m.ucoz.ru/load/zhurnaly_i_sborniki/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca_kniga_7/45-1-0-798
  8. ↑ а б в Мостище // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерскій. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 212-214 [Архівовано 27 травня 2016 у Wayback Machine.] http://otkudarodom.com.ua/Mostishe.html [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Очерки, замѣтки и документы по исторіи Малороссіи. Ал. Лазаревскаго. Т. II. Кіевъ, 1895. — с. 6.
  10. ↑ Олексій Путро. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине XVIII века. — Киев, Выща школа, 1988. — с. 31
  11. ↑ Чернігівщина в біографії і творчості Т. Г. Шевченка: методичний посібник для вчителів шкіл області. — Чернігів, 1961. — с. 27-28. http://libkor.com.ua/php/fulltext_files/Chernihiv_in_the_biography_and_works_of_Shevchenko.pdf
  12. ↑ "Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866, с. 61. http://narod.ru/disk/15142447000/Chernigovskaya_gub-1866.rar.html [Архівовано 12 липня 2013 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Трехверстная военная топографическая карта Российской империи, лист 22-9. http://etomesto.ru/shubert/ [Архівовано 15 січня 2013 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1866 год. — с. 21. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 1 березня 2013. (для читання потрібна реєстрація на сайті)
  15. ↑ Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Козелецкомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 15 (1 августа 1867 г.), с. 559-562. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 7 січня 2016.
  16. ↑ Памятная книжка Кіевскаго Учебнаго Округа на 1901 годъ. Часть IV. Черниговская губернія. — Кіевъ, 1901. — с. 41. http://libkor.com.ua/php/fulltext_files/The_memorial_book_p.pdf [Архівовано 16 грудня 2013 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Матвій Полонський. Спогади священика. Київ. — 2010. — 344 с.
  18. ↑ Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — с. 265
  19. ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. Очередного 1900 года. — C. 98. http://www.knigafund.ru/books/81173 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. Чрезвычайной сессии 30 апреля 1899 года. — C. 6. http://www.knigafund.ru/books/81191 [Архівовано 7 травня 2013 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1905 года. — C. 144. http://www.knigafund.ru/books/81189 [Архівовано 8 листопада 2014 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год  / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — c. 44-45. Архів оригіналу за 20 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
  23. ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. Київ, 1972. — с. 333. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
  24. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  25. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  26. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мостище (Чернігівський район)
  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мостище_(Чернігівський_район)&oldid=43941750