Романовський Віктор Олександрович
| Романовський Віктор Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 4 січня 1890 Глухів (нині Сумська область) | |||
| Помер | 16 лютого 1971 (81 рік) Ставрополь, РРФСР, СРСР | |||
| Громадянство | Російська імперія, УНР, СССР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | історик, археограф, архівіст | |||
| Сфера роботи | історія, археографія і критика історичних джерел | |||
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Київського університету[d] | |||
| Заклад | Ставропольський державний університет | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
|
| ||||
Ві́ктор Олекса́ндрович Романо́вський (*4 січня 1890 Глухів — †16 лютого 1971, Ставрополь) — український історик, археограф і архівіст. Начальник інформаційного відділу Міністерства праці Української Держави Павла Скоропадського. Автор першого українського підручника з архівознавства.
Доктор історичних наук (1947). Жертва сталінського терору.
Життєпис
ред.Народився в сім'ї службовця земської управи у місті Глухові Чернігівської губернії (нині Сумська область). У 1909 році закінчив Глухівську гімназію, а у 1914 — історико-філологічний факультет Київського університету[1]. Згодом став викладачем Київського університету й Археологічного Інституту в Києві та Одесі, викладав на Київських вищих жіночих курсах (1916—1919). Став членом Історичного товариства імені Нестора-Літописця[2].
У часи Гетьмана Павла Скоропадського служив начальником інформаційного відділу Міністерства праці Української Держави. З 1919 член-редактор Постійної комісії для складання біографічних словників діячів України, член Постійної комісії для складання історико-географічного словника української землі, член Постійної археографічної комісії (у 1921—1931, у 1930—1931 її керівник).
Був директором Центрального Архіву Давніх Актів у Києві (1921–1931). Був науковим співробітником Національної академії наук України (1928–1934) й Харківського науково-дослідного інституту історії української культури ім. Д. Багалія[3].
Сталінський терор
ред.За сфабрикованим звинуваченнями кілька місяців перебував під арештом (1923, 1931). Був остаточно звільнений з роботи в архіві й ВУАН напередодні активної фази Голодомору (1931). Утретє арештований 1935 і відправлений до концтаборів ГУЛАГ СРСР на 5 років (Караганда).
Після звільнення працював завідувачем навчальної частини на педагогічних курсах при Карагандинському педагогічному інституті, доцентом цього інституту. З 1947 професор — Ставропільського Педагогічного Інституту.
Помер у Ставрополі (Росія). Реабілітований (1989).
Творчість
ред.Розробник теоретичних та методологічних аспектів архівознавчої та джерелознавчої справи. Є автором першого українського підручника з архівознавства.
Автор численних праць з історії України 17 — 18 ст., археографії та архівознавства. Головніші праці: «Друкар Іван Федорович» (1925), «Хто був Самовидець» («Україна», 1925), «Нариси з архівознавства» (1927). За редакцією Романовського ВУАН видала «Переписні книги 1666 року» (1931). Його велика праця «Очерки по истории государственного хозяйства Украины во второй половине XVII в.» (докторська дисертація) залишилася неопублікованою, як і зібраний ним Кодекс грамот на маґдебурзьке право міст України 16 — 18 ст.
Праці
ред.- «Нариси з історії архівознавства: Історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах» (1927).
- «Переписні книги 1666 року» (1933).
- «Перепись населения Левобережной Украины 1666 года, её организация и критическая оценка» (1967).
Примітки
ред.- ↑ РОМАНОВСЬКИЙ Віктор Олександрович // Енциклопедія історії України (ЕІУ) — Переглянуто: 28 травня 2016
- ↑ Богдашина, О. М. (1994). Маловідомі сторінки життя та творчості В. О. Романовського (1890–1971 рр.). Харків: Наукові записки кафедри українознавства Харківського державного університету. с. 23—33.
- ↑ Богдашина, О. М. (1994). Діяльність Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури ім. акад. Д. І. Багалія (1921–1934 рр.). Харків: ХДПУ. с. 196.
Джерела
ред.- «Довідник з історії України». — 2-е видання. — К., 2001.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
- Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т.1, кн.2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — К., 2011. — 584 с.
Посилання
ред.- Романовський В. О. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 368. — ISBN 966-7492-05-2.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |