Александрович Митрофан Миколайович

Митрофа́н Микола́йович Александро́вич
Псевдо Митро Олелькович
Народився невідомо або 1837[1]
Калита, Броварський район, Київська округа, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 1881
Київ, Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність Українець
Діяльність письменник, історик, етнограф
Мова творів Українська, Російська

Митрофа́н Микола́йович Александро́вич (псевдонім — Митро Олелькович; 1 січня 1837[2], Калита, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 16 вересня 1881, Київ) — український етнограф, історик, письменник.

Біографічні відомостіРедагувати

Народився в с. Калиті на Чернігівщині. Походив зі старої козацької родини.

До 14-ти років ріс і виховувався у сім'ї. Від 1851 року у Санкт-Петербурзі: навчався в інженерному училищі (1851—1855), потім у Михайлівській інженерній академії (1855—1857), яку закінчив у званні підпоручика.

Залишивши у травні 1860 року військову службу оселився у Калиті. Якийсь час працював у повітовій межовій комісії. Був мировим посередником у Мінській губернії, головою Остерського земства.

Перші його публікації з'явилися I860 року у «Черниговских губернских ведомостях».

У часописі «Основа» (1861—1862) публікував невеликі статті етнографічно-історичного змісту українською мовою (за С. А. Венгеровим[3]). А за І. Франком — «оповідання „Антін Михайлович Танський“, „Три пани“, „Проскурка“, „П'яниця“, „Пожежа“ та інші під псевдонімом Митро Олелькович»[4].

В той самий час друкував свої твори в «Черниговском листке» (1861—1863), який видавав Л. Глібов.

Студіював українську історію, написав монографію «Гетьманство Дорошенка», що вийшла друком у часописі «Вестник Западной России» у Вільні (1867). Автор роботи «Андрусівський договір».

1881 року, мешкаючи у Києві, під час нервового нападу вискочив з вікна готелю і помер на місці.

ТворчістьРедагувати

I860 року у «Черниговских губернских ведомостях» з'явилися його перші публікації: нарис «Із Канева до Чигирина й назад», обробки казкових сюжетів «Семилітка», «Про городянку та бублики», записані у Каневі перекази про гайдамаків, а пісня «їхав Харько з Жаботина» — на Херсонщині[5].

Автор повістей і оповідань («Антін Михайлович Танський», «Три пани», «П'яниця», «Пожежа», «Проскурка»), надрукованих в «Основі», історичних праць про Чернігівщину, про гетьмана П. Дорошенка та ін.

Розпочав публікацію великого дослідження з історії України під назвою «Остерскій уѣздъ. Историческое описаніе». Випуск I, що вийшов друком у Києві 1881року, 212 стор. (російською мовою), і охопив події у Східній Україні до 1669 року[3].

Після його смерті залишилося багато цінних рукописів.

ВиданняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
  2. Бровари: моє місто — мій дім. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 13 лютого 2015. 
  3. а б С. А. Венгеровъ. Словарь русских писателей и ученыхъ (отъ начала русской образованности до нашихъ дней). Томъ I. Выпуск 8.— С.—Петербургъ, 1887.— С. 354.
  4. Іван Франко. Статті до «Оттового наукового словника».— Енциклопедія життя і творчості Івана Франка. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 лютого 2015. 
  5. Дудко В. І. Митрофан Александрович як фольклорист і етнограф //Нар. творчість та етнографія. — 1987. — № 1. — С.25-31.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати