Амедео Модільяні

італійський художник і скульптор
(Перенаправлено з Модільяні)

Амеде́о Клеме́нте Моділья́ні (італ. Amedeo Clemente Modigliani; 12 липня 1884, Ліворно, Італія — 24 січня 1920, Париж, Франція) — видатний італійський художник і скульптор.

Амедео Модільяні
італ. Amedeo Modigliani
Народився 12 липня 1884(1884-07-12)[1][2][…]
Ліворно, Тоскана, Італія[1][4][5]
Помер 24 січня 1920(1920-01-24)[1][2][…] (35 років)
Париж, Франція[1][4][5]
·туберкульозний менінгіт[6] і інтоксикація[d]
Поховання Пер-Лашез[7] і Grave of Amedeo Modigliani and Jeanne Hébuterned
Країна  Королівство Італія
Національність євреї[8][9]
Місце проживання Тоскана
Ліворно
Париж
Діяльність художник, скульптор, рисувальник
Галузь живопис
Alma mater Академія витончених мистецтвd, Флорентійська академія мистецтв і Венеційська академія витончених мистецтв
Вчителі Джованні Фатторі і Константин Бринкуш
Знання мов французька і італійська[2][10]
Напрямок модерне мистецтво[11]
Жанр портретний живописd[4], фігуркаd[12], побутовий жанр[12], пейзаж[12], портрет[12] і ню[12]
Magnum opus Гола сидячиd, Портрет Лунії Чеховськоїd, Жан Кокто[d], Самопортретd, Портрет Лунії Чеховськоїd і Портрет Жанни Хебютернd
Брати, сестри Giuseppe Emanuele Modiglianid
Діти (2) Жанна Модільяні
Автограф

Життєпис ред.

Дитинство ред.

Народився у єврейській сім'ї у Ліворно, у родині його називали Дедо. З дитинства мав серйозні проблеми зі здоров'ям: перехворів запаленням плеври. Модільяні роками страждав від туберкульозу. У зв'язку з хворобами та потягом до малярства Амедео залишає школу. З метою лікування його мати Еудженія Гарсін забирає юного Моді на зимовий період до Флоренції, Риму, Неаполя i Венеції. Для Модільяні ці подорожі мали величезний вплив на прийняття рішення обрати шлях художника.

Початок мистецької кар'єри ред.

Дедо вмовив матір відвідувати уроки малюнка і живопису. У серпні 1898 році почав відвідувати лекції малюнка. У 1902 році став учнем Школи Ню (італ. Scuola libera di Nudo), яку очолював Джованні Фатторі. Молодий митець відчув розчарування від науки старого майстра та виїхав до Венеції, де також навчався в Школі Ню. Однак він незабаром перекинувся на вуличне малювання. Тут в Венеції Амедео почав вживати алкоголь та наркотики.

Париж ред.

До Парижа виїхав через намову художника Ортіза де Сарати (Ortiz de Zarate).

З 1907 мешкав у Парижі, де зустрічався з мистецькою богемою, зокрема з Пабло Пікассо, Хуаном Грісом, Морісом Утрілло, Дієго Ріверою, Хаймом Сутіном та письменниками Андре Салмоном (Andre Salmon), Ґійомом Аполлінером i Максом Жакобом.

Художник, незважаючи на численні дружні стосунки і знайомства, не приєднався до жодного мистецького гурту. Він бажав йти своєю дорогою та створити свій стиль, якого на початку кар'єри йому бракувало. Моді приєднався до кола єврейських художників. Дуже зблизився з Морісом Утрілло, у якому він віднайшов споріднену душу та компаньйона для пиятик. Модільяні виставив кілька своїх робіт у «Салоні Незалежних» і «Салоні Відхилених».

У 1906 переїжджає до Парижа, де вступає до Академії Колароссі. Перша персональна виставка — галерея Берти Вейль.

Амедео Модільяні — автор 16 портретів Анни Ахматової. Вони сиділи на дерев'яних лавках у Люксембурзькому саду, бо він був бідним, і не міг заплатити за окремі стільці.[13]

Модільяні помер від туберкульозу чи туберкульозного менінгіту[13] в Парижі в 1920 році.

Після смерті ред.

У 2004 режисером Міком Девісом знято фільм «Модільяні». Книга споминів Жака Ліпшиця в перекладі Артура Рудзицького надрукована в журналі «Всесвіт» у 1990 році. Картину «Оголена, що лежить» з серії із 30 портретів у стилі ню, яку замовив його покровитель — польський поет Леопольд Зборовський, була продана за 170,4 млн. $ 9 листопада 2015 на нью-йоркському аукціоні «Крітіс».[13]

Галерея ред.

Роботи ред.

Bild Titel Entstanden Größe, Material Ausstellung/Sammlung/Besitzer
  Akt (Die kleine Jeanne) etwa 1908 61 × 38 cm, Öl auf Leinwand Perls Gallery in New York
  Die Jüdin 1908 55 × 46 cm, Öl auf Leinwand Privatsammlung
  Leidender Akt — Nudo Dolente 1908 81 × 54 cm, Öl auf Leinwand Richard Nathanson in London
  Der Cellist 1909 130 × 80 cm, Öl auf Leinwand Privatsammlung
  Karyatide 1911/1912 72,5 × 50 cm, Öl auf Leinwand Kunstsammlung Nordrhein-Westfalen in Düsseldorf
  Kopf 1912 Metropolitan Museum of Art
  Karyatide in Rosa 1913/1914 54,6 × 43 cm, Aquarell Sammlung Evelyn Sharp
  Karyatide 1913 81 × 46 cm, Öl auf Leinwand Sammlung Samir Traboulsi
  Bildnis Diego Rivera 1914 100 × 79 cm, Öl auf Karton Museu de Arte in São Paulo
  Porträt des Moise Kisling 1915 37 × 29 cm, Öl auf Leinwand Pinacoteca di Brera in Mailand
  Braut und Bräutigam 1915 55,2 × 46,3 cm, Öl auf Leinwand Museum of Modern Art in New York
  Porträt der Beatrice Hastings vor einer Tür 1915 81 × 54 cm, Öl auf Leinwand Sammlung Ritter in New York
  Sitzender Akt 1916 92 × 60 cm, Öl auf Leinwand Інститут Курто у Лондоні
  Porträt des Jacques Lipchitz mit seiner Frau 1916 81 × 54 cm, Öl auf Leinwand Art Institute of Chicago in Chicago
  Portrait des Chaim Soutine 1916 100 × 65 cm, Öl auf Leinwand Privatsammlung
  Schlafender Akt mit geöffneten Armen (Akt in Rot) etwa 1917 60 × 92 cm, Öl auf Leinwand Sammlung Gianni Mattioli
  Sitzender Akt 1917 73 × 116 cm, Öl auf Leinwand Königliches Museum der Schönen Künste in Antwerpen
  Portrait der Jeanne Hébuterne mit großem Hut 1917 55 × 38 cm, Öl auf Leinwand Privatsammlung
  Liegender Akt mit hinter dem Kopf verschränkten Armen 1917 60 × 92 cm, Öl auf Leinwand Privatsammlung
  Porträt der Jeanne Hébuterne 1918 116 × 73 cm, Öl auf Leinwand Privatsammlung
  Stehender Akt (Elvira) 1918 100 × 65 cm, Öl auf Leinwand Sammlung Walter Hadorn in Bern
  Mädchen in Blau 1918 92 × 60 cm, Öl auf Leinwand Privatsammlung
  Bildnis Jeanne Hébuterne 1919 55 × 38 cm, Öl auf Leinwand Privatsammlung
  Landschaft 1919 60 × 45 cm, Öl auf Leinwand Privatsammlung
  Baum und Häuser 1919 57 × 45 cm, Öl auf Leinwand Privatsammlung
  Selbstbildnis 1919 100 × 65 cm, Öl auf Leinwand Museu de Arte Contemporanea da Universidade de São Paulo

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Михайло Кіт. 3,8 мільярда віддали за портрет оголеної // Газета по-українськи. — К., № 91 (1843) за 13 листопада 2015. — С. 32.

Посилання ред.

Див. також ред.