Інститут Курто
Інститут Курто (англ. The Courtauld Institute of Art) — інститут історії мистецтва, що входить до Лондонського університету і має власну художню збірку творів мистецтва, співмірну з колекціями Національної галереї в Лондоні чи в Галереї Тейт.
Інститут Курто | |
---|---|
![]() | |
Тип | громадський університет ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Розташування | Лондон ![]() |
Засновано | 1932 і 1 листопада 2002 ![]() |
Засновник | Семюель Куртоd ![]() |
Приналежність | Лондонський університет ![]() |
Членство у | University and College Uniond[3] ![]() |
Випускники | Category:Alumni of the Courtauld Institute of Art |
Штаб-квартира | Лондон ![]() |
Сайт | courtauld.ac.uk/gallery/ ![]() |
![]() | |
![]() ![]() |
Історія виникнення Інституту Курто
ред.Текстильний фабрикант Самуель Курто був відомим колекціонером картин. У 1932 він разом з лордом Артуром Лі, дипломатом, сером Робертом Віттом, істориком мистецтва заснували новий Інститут історії мистецтв. Самуель Курто цілком слушно вважав, що мистецтво слід вивчати на талановитих зразках і оригіналах мистецтва. Тому передав новоствореному Інституту більшу частину своєї збірки картин і значні грошові внески. Після його смерті Інститут отримав у спадок і палац Курто (архітектор Роберт Адам, на Портман Сквер).
До збірки імпресіоністів і постімпресіоністів Курто у 1934 увійшла і колекція витворів мистецтва початку 20 століття, що належала Роджеру Фраю. Так в Інститут прийшли твори митців, де були Едуард Мане (Бар «Фолі-Бержер»), Едгар Дега, Ренуар, Каміль Піссарро, Сезанн, Гоген, Клод Моне, Тулуз-Лотрек, Модільяні.
А після 1945 сюди увійшли твори старих майстрів Західної Європи — де тепер і Пітер Брейгель Старший, і Кранах, і Рубенс, Квентін Массейс, Ван Дейк, Тьєполо, що надійшли з різних приватних збірок Великої Британії.
З 1989 Інститут Курто перебрався в розкішну будівлю Сомерсет-Хаус, що колись належала Королівській академії мистецтв.
Художня збірка Інституту Курто має твори Нідерландів 16 ст., Фландрії та Голландії 17 ст., Франції, Німеччини від середньовіччя і Відродження до новітніх течій 20 століття. Серед майстрів Британії в Інституті акварелі Тернера.
Художня збірка Інституту Курто
ред.Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
- Імпресіоністи
-
Бар «Фолі-Бержер», 1882, Лондон
-
Клод Моне. Аржантей восени, 1873
-
Ренуар. В театральній ложі, 1874
-
Едгар Дега. Ескіз, 1878
- Картини Поля Сезанна
-
Гравці в карти, 1895
-
Гора Святої Перемоги (Сен Віктор), 1887
-
Курець з люлькою, 1892
- Постімпресіоністи
-
Ван Гог. Автопортрет, 1889
-
Таїті. Замріяні. 1897
-
Жорж Сера, Краєвид, 1883
-
Амедео Модільяні, Оголена модель, 1916
-
Жорж Сера. Жінка, що пудриться. 1889-1890
-
П'єр-Огюст Ренуар. Портрет Амбруаза Воллара. 1908
-
Лукас Кранах Старший. Адам і Ева. 1526
Примітки
ред.- ↑ GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
- ↑ https://www.archivesportaleurope.net/directory/-/dir/ai/code/GB-1518
- ↑ https://www.ucu.org.uk/article/13538/UCU-branches-in-JNCHES-2024-25
Посилання
ред.- Офіційний сайт Інституту [Архівовано 26 вересня 2012 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.- використані матеріали англійської і російської вікіпедій