Макс Жако́б (фр. Max Jacob; 12 липня 1876, Кемпер, Фіністер, Бретань, Франція — 5 березня 1944, концтабір Дрансі, Сена — Сен-Дені, Франція) — французький поет і художник єврейського походження.

Макс Жакоб
Max Jacob
фр. Max Jacob
Макс Жакоб, фото Карла ван Вехтена (Carl van Vechten), 1934
Ім'я при народженніфр. Max Jacob Alexandre[1]
ПсевдоMorven le Gaëlique[2] і Léon David[2]
Народився12 липня 1876(1876-07-12)
Кемпер, Фіністер, Бретань, Франція
Помер5 березня 1944(1944-03-05) (67 років)
концтабір Дрансі, Сена — Сен-Дені, Франція
·Бронхопневмонія
ПохованняСен-Бенуа-сюр-Луар
ГромадянствоФранція Франція
Національністьєврей
Діяльністьпоет, письменник, художник
Галузьлітература[2], літературна критика[2], образотворче мистецтво[2] і переклад[2]
Alma materÉcole colonialed і Правничий факультет Паризького університетуd
Відомі учніPierre Belayd
Знання мовфранцузька[3][4][…] і каталанська[2]
Роки активностіз 1898
Напрямоккубізм
Жанрроман
Конфесіякатолицька церква
Автограф
Нагороди

Біографія

ред.

Макс Жакоб походить з родини німецьких євреїв, що в 1825 році переселилися з Саарбрюкена в Бретань.

У 189091 роки проходив курс лікування Жан-Мартена Шарко.

Починаючи від 1897 року проживав у Парижі, публікуючись у численних виданнях як художній критик під псевдонімом Леон Давид.

У 1901 році заприятелював з Пабло Пікассо, а у 1904 році ввійшов у коло інтелектуалів і митців Ґійома Аполлінера, познайомився з Амедео Модільяні, Жоржем Браком, Андре Дереном, Анрі Руссо тощо.

У 1915 році Макс Жакоб вихрестився у католики.

В 192128 і 193644 роках жив у бенедиктинському монастирі Сен-Бенуа-сюр-Луар.

24 лютого 1944 як єврея і гомосексуала його було арештовано гестапо й ув'язнено в тюрьмі Орлеана, а потому відправлено до концтабору Дрансі, де за декілька днів він помер від запалення легенів.

Брат і сестра Жакоба так само загинули в нацистських концтаборах.

Творчість і визнання

ред.

Макс Жакоб починав з книжок для дітей («Історія короля Кабула», 1903), неодноразово звертався до бретонського фольклору. Поезія Жакоба, сповнена гротеску і словесних розіграшів, є близькою до кубізму і сюрреалізму.

На вірші Жакоба писали музику Ерік Саті, Франсіс Пуленк, Анрі Соге. Відомі портрети поета пензля Модільяні, Пікассо, Кокто.

У 1949 році рештки Макса Жакоба були перенесені на цвинтар у Сен-Бенуа-сюр-Луар, а в 1960 році його офіційно було зараховано до поетів, що загинули за Францію. Ім'я Макса Жакоба накреслено на меморіальній дошці письменникам, полеглим упродовж 193945 рр., у меморіальному комплексі Пантеон у Парижі.

Твори

ред.
  • Saint-Matorel (1911, ілюстрації Пікассо)
  • La Côte (1911)
  • Œuvres burlesques et mystiques de Frère Matorel (1912, ілюстрації Дерена)
  • Le Siège de Jérusalem‚ grande tentation céleste de Frère Matorel (1914, ілюстрації Пікассо)
  • Le Cornet à dés (1917)
  • Le phanérogame (1918, роман)
  • La Défense de Tartufe (1919)
  • Cinématoma (1920)
  • Le laboratoire central (1921)
  • Le Roi de Béotie (1921)
  • Le Cabinet noir (1922)
  • Art Poétique (1922)
  • Filibuth ou la Montre en or (1923, роман)
  • Le Terrain Bouchaballe (1923, роман)
  • Visions infernales (1924, вірші у прозі)
  • L'Homme de chair et l'Homme reflet (1924, роман)
  • Les Pénitents en maillots roses (1925)
  • Le fond de l'eau (1927)
  • Le tableau de la Bourgeoisie (1929)
  • Rivage (1931)
  • Bourgeois de France et d'ailleurs (1932)
  • Morceaux choisis (1936)
  • Ballades (1938)
  • Derniers poèmes (1945, посмертно)

Примітки

ред.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.
  • Жакоб Макс // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 636. — ISBN 966-692-578-8.

Фільм

ред.