Михайло Олександрович Вишневецький

український князь з роду Вишневецьких, військовий та державний діяч Великого князівства Литовського

Михайло Вишневе́цький (1529 — 15 /16 жовтня[1] 1584) — український князь з роду Вишневецьких, військовий та державний діяч Великого князівства Литовського. Староста черкаський (1559—1584), старший Війська Запорозького реєстрового, гетьман українського козацтва, сенатор Речі Посполитої. Йому присвячена поема «Epicedion».[2]

Михайло Вишневецький
POL COA Korybut.svg
Народився 1529(1529)
Помер 15 жовтня 1584(1584-10-15)
Вишнівець
Поховання Києво-Печерська лавра
Країна Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита (Республіка Обох Націй)
Національність русин
Місце проживання Річ Посполита
Титул князь
Посада Брацлавські каштеляни, Київські каштеляни, Воєвода київський, князь черкаськийd, Q66201038? і Q66200947?
Конфесія православний
Рід Вишневецькі
Батько Олександр Вишневецький
Мати Катарина Скорута
Родичі Ярема Вишневецький (внук)
Брати, сестри  • Вишневецький Максим Олександрович і Вишневецький Олександр Олександрович
У шлюбі з Гальшка Зенович
Діти Вишневецький Олександр Михайлович, Вишневецький Юрій, Вишневецький Михайло Михайлович, Q64236827? і Q64026376?
Герб

РодовідРедагувати

ЖиттєписРедагувати

1550 року він, Бернард Претвич, Ян Гербурт, Александр і Прокоп Сенявські стримали татарську навалу, забрали в них награбоване, багатьох взяли в полон.[3]

1555 року воював з татарами при Кільдишевій Могилі на Миргородщині. Наступного, 1556 р. разом з князями Романом Сангушком та Остафієм Ружинським здійснив вилазку проти турків до Білгорода, однак через татарську підмогу князі зазнали поразки. З літа 1557 до 1559 р. брав участь у Лівонській війні у складі королівського почту Сигізмунда ІІ Августа. За успішні дії отримав у грудні 1559 р. Черкаське староство, яким управляв до своєї смерті.

Близько 1560 р. розбив невеликий загін татар на чолі з ватажком Сохором над річкою Псел. Навесні 1563 р. М. Вишневецький своїм коштом найняв 800 білгородських татар на чолі з Сіхозою і Бакаєм, а також спорядив 400 власних вояків. З цим військом він рушив на підмосковську Сіверщину, зокрема, взяв і спалив місто Радогощ[4].

У 1566 році разом з братом Олександром переміг татар у районі гирла річки Цибульник. Літом 1570 року розгром двохтисячний загін татар під Чигирином. В 1574 або 1575 році розбив 500 татар які обложили Черкаси, однак не став їх переслідувати.

Похід на АстраханьРедагувати

1570 року король Сигізмунд II Август послав Михайла на Астрахань. З собою по дорозі князь взяв полки запорожців та «гультяїв». Коли гетьман прибув з військом, паша і хан вже стояли під мурами. Тоді Вишневецький взявся розробляти план штурму Астрахані. Тим часом один з запорожців пробрався у місто і попередив гарнізон, щоб в зазначений день і час зробили вилазку на противника, імітуючи напад. Запорожець вночі, під носом у татар пробрався в місто і повернувся назад, повідомивши гетьмана, що гарнізон готовий. Вишневецький домовився з командувачем допоміжних московських військ, щоб він нападом відволік татар. А сам Вишневецький вишикував в ряд свою кінноту, за нею поставив 15 000 піхоти. Князь пустив кінноту вперед, однак при наближенні до ворожого табору вершники розійшлися в сторони і на османів ринула піхота, яка, прорвавшись всередину табору, захопила гармати. Османи заволали про допомогу своїх військ, які в цей час билися під мурами з астраханцями. Поки вони прибули, козаки, використовуючи проти турків їхні ж гармати, розгромили їх повністю. Вночі паша перейшов під укриття до хана, Астрахань була звільнена. М. Вишневецький забрав величезні трофеї з османського табору та важку артилерію.

Однак 5000 запорозьких козаків, незадоволені розподілом здобичі після походу на Астрахань, відділилися від війська гетьмана Вишневецького і заснували на березі Дону місто Черкаськ, за назвою свого міста Черкаси, яке стало «головним всьому війську Донському».

Війни з Московською державоюРедагувати

У 1579 році князь М. Вишневецький, разом з князем Василем Костянтином Острозьким, в складі частин війська короля Стефана Баторія пішов походом на Московське царство, зайняв Сіверщину, брав участь у взятті Стародуба, Чернігова (який польсько-українські війська підпалили)[5] та інших фортець.

Влітку 1580 року разом з загоном татар здійснив похід на Карачев, спустошив місто та його околиці, а по дорозі назад — околиці Брянська, Рильска та Орли.

У серпні 1581 року разом з річицьким старостою, князь Ярошом Жижемським, овруцьким старостою Аврамом Мишкою, київським чашником і ротмістром королівським Киріяном Лятошинським і загоном козаків Яна Орішевського пішов на Трубчевськ. Місто було сильно спустошене і спалене. По дорозі назад, на річці Судость Вишневецького наздогнало московське військо, однак воно було вщент розбите[6].

ВолодінняРедагувати

За значні військові заслуги 1580 року введений до сенату Речі Посполитої, після чого передає Канівське та Черкаське староства синові Олександрові. Посади старости канівського і черкаського зберіг до смерті. 1580 р. став каштеляном брацлавським, 15 березня 1581 воєводою київським. Був воєводою київським, комендантом (каштеляном) Київського замку.

Разом з дружиною, Гальшкою Юріївною Зенович, залишив добру пам'ять як фундатор трьох православних монастирів.

Помер у Вишневці 15 жовтня 1584 р. у віці 55 років, був похований із почестями в Києво-Печерській Лаврі. За даними Афанасія Калнофойського, помер о 2-й годині ночі з понеділка на вівторок 16 жовтня 1584, був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври[7], існував його надгробок з епітафією.[8]

НащадкиРедагувати

У шлюбі з Гальшкою Юріївною Зенович у нього народилось 5 дітей:

Онуки князя по сину Михайлу Вишневецькому

  Михайло Вишневецький Гальшка Зеновичівна
пом. бл. 1594
     
   
Раїна Могилянка
нар. 1588
пом. після 18 січня 1619
Михайло Вишневецький
нар. ?
пом. перед 1616
                   
               
Ярема Вишневецький
nbsp;нар. 1612
 пом. 22 серпня 1651
 
Олександр Роман Вишневецький
 пом. 1629
 
Юрій Криштоф Вишневецький
 пом. 1629
 
Анна Вишневецька 

ПриміткиРедагувати

  1. Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35.
  2. П. Гуцал. Epicedion // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 559. — ISBN 966-528-197-6.
  3. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 545.
  4. Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 111—112.
  5. Czernihów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 826. (пол.) — S. 826. (пол.)
  6. Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 117—118.
  7. Widacki J. Kniaz Jarema. — Katowice, 1984. s.59
  8. Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35—36.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати


Попередник
Дмитро Вишневецький
  Гетьман України
1569-1570
  Наступник
Іван Свирговський